ІНФОРМАЦІЙНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОГО ТА БІОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ'Я ІНДИВІДУ. КОНЦЕПЦІЯ «ЄДИНЕ ЗДОРОВ'Я»

О. П. Мінцер; А. М. Новік

doi:10.11603/mie.1996-1960.2023.3-4.14466

Автор(и)

О. П. Мінцер Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика https://orcid.org/0000-0002-7224-4886
А. М. Новік ЧОВ «Науково-виробнича компанія «Екофарм»»

DOI:

https://doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2023.3-4.14466

Ключові слова:

соціальне здоров'я індивіду, біологічне здоров'я індивіду, концепція «Єдине здоров'я», індивідуальне здоров'я, біосоціальна модель здоров'я індивіду, алостатичне навантаження, стрес, біо-маркери, детермінанти здоров'я

Анотація

Розглянуто питання кількісного оцінювання соціального та біологічного здоров'я людини. Підкреслено, що проблемам соціального здоров'я присвячена значно менша кількість досліджень. Водночас пошук закономірностей і тенденцій формування здоров'я населення з урахуванням соціально-економічних умов виявлення характеру комплексного впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я населення являється одним із найважливіших завдань громадської охорони здоров'я. Дослідження полягало у концептуальному оцінюванні можливості отримання кількісних характеристик соціального та біологічного здоров'я індивіду, а також парадигми єдиного здоров'я. Встановлено, що отримання кількісної характеристики соціального здоров'я індивіда поки знаходиться в зоні інтенсивних досліджень. Показники здоров'я повною мірою характеризують соціальну сферу перебування людей. Вони були сформовані шляхом досить довгих досліджень. Саме ці показники визначили глобальне здоров'я як область дослідження, політики та практики. Більш детальний погляд на розвиток метрик, наприклад DALY, показав наявність інтерактивного зв'язку між вимірюванням здоров'я та політикою здоров'я. Але цей зв'язок характеризується невизначеністю і постійними дебатами між епідеміологами та іншими експертами в галузі охорони здоров'я про наслідки вимірювання для прийняття рішень про здоров'я. Прийняття колективних рішень стосовно здоров'я індивіду, контингенту чи популяції мають базуватися на принципах рівності та соціального мінімуму і обов'язково включати соціальні показники здоров'я. Моделі корисності, психометричне масштабування та емпіричне оцінювання соціальних рішень використовувалися для вимірювання окремих складових здоров'я, але подальші дослідження повинні бути спрямовані на створення соціальних показників здоров'я, що будуть перспективними, незалежними від контексту, актуальними, охоплювати всю спільноту, чутливими, емпірично підтвердженими та застосовними для оцінювання програм.

Підкреслено значення парадигми «Єдине здоров'я» як багатосекторального та трансдисциплінарного підходу, що працює на місцевому, регіональному, національному та глобальному рівнях, для досягнення оптимальних результатів здоров'я індивіду, що визнає взаємозв'язок між людьми, тваринами, рослинами та їх загальним місцем проживання.

Посилання

Li, Q., Legault, V., Girard, V. D. et al. (2022). An objective metric of individual health and aging for population surveys. Popul Health Metrics, 20 (11). doi: https://doi.org/10.1186/s12963-022-00289-0.

Kalyu, P. I. (1988). Sutnisna kharakterystyka ponyattya «zdorov"ya» ta deyaki pytannya perebudovy okhorony zdorov"ya: ohlyadova informatsiya [Essential characteristics of the concept of «health» and some issues of health care reform: overview]. St. Petersburg: VNIIMY, 69 p.

World Health Organization. Available from: https://www.who.int/about/accountability/governance/constitution.

Patrick, D. L. (1976). Constructing social metrics for health status indexes. Int J Health Serv., 6 (3), 443-453. doi: 10.2190/C26P-BKVG-WM5Q-UDKU.

Centres for Disease Control and Prevention (CDC). About Social Determinants of Health (SDoH) (2021). Available from: https://www.cdc.gov/socialdeterminants/about.html.

Maldonado, O. J., Moreira, T. (2019). Metrics in Global Health: Situated Differences in the Valuation of Human Life. Historical Social Research, 44 (2), 202224. doi: https://doi.org/10.12759/hsr.44.2019.2.202-22.

Le Couteur, D. G., Simpson, S. J. (2011). Adaptive senectitude: the prolongevity effects of aging. J Gerontol A Biol Sci Med Sci., 66 (2), 179-182. doi: 10.1093/gerona/glq171.

Rawls, J. (1971). A Theory of Justice: Original Edition. Harvard University Press. 624 p. doi: https://doi.org/10.2307/j.ctvjf9z6v.

Explorations in Classical Sociological Theory: Seeing the Social World. Editor K. Allan (2010). Pine Forge Press. 451 p. Available from: http://books.google.com.ua/books?id=w64nblF532cC&sitesec=buy&hl=ru&source=gbs_vpt_read.

Sullivan, D. (1971). A Single Index of Mortality and Morbidity. HSMHA. Health Reports, 86, 347-354.

McEwen, B. S. (1998). Stress, adaptation, and disease. Allostasis and allostatic load. Ann N Y Acad Sci., 840, 33-44.

Seplaki, C. L., Goldman, N., Glei, D., Weinstein, M. (2005). A comparative analysis of measurement approaches for physiological dysregulation in an older population. Exp Gerontol., 40, 438-449.

Singer, B. H., Ryf, C. D., Seeman, T. (2004). Operationalizing allostatic load. In: Schuli, J., editor. Allostasis, homeostasis, and the costs of physiological adaptation. New York: Cambridge University Press; 113-149.

Cohen, A. A., Milot, E., Li, Q., Legault, V. et al. (2014). Cross-population validation of statistical distance as a measure of physiological dysregulation during aging. Exp Gerontol., 57, 203-210.

Saulsberry, L., Bhargava, A., Zeng, S., Gibbons, J. B. et al. (2023). The social vulnerability metric (SVM) as a new tool for public health. Health Serv Res., 58 (4), 873-881. doi: 10.1111/1475-6773.14102.

Bound, J. (1991). Self-reported versus objective measures of health in retirement models. J Human Resource, 26, 106-138.

Zhavoronkov, A., Mamoshina, P., Vanhaelen, Q. et al. (2019). Artificial intelligence for aging and longevity research: Recent advances and perspectives. Ageing Research Reviews, 49, 49-66. doi: https://doi.org/10.1016/j.arr.2018.11.003.

FAO, OIE, WHO, Coordination, U.S.I., UNICEF, World Bank. 14 October 2008. Contributing to one world, one health. A Strategic Framework for Reducing Risks of Infectious Diseases at the Animal-Human-Ecosystems Interface. Consultation Document. Available from: https://www.fao.org/3Zaj137e/aj137e00.htm.

Friedman, Y. (2022). Who is the biological patient? A new gradational and dynamic model for one health medicine. HPLS, 44. doi: https://doi.org/10.1007/s40656-022-00540-9.

Moss, M. (2022). The pandemic accord: actualizing ambition in 2023. United Nations Foundation. Available from: https://unfoundation.org/what-we-do/issues/global-health/pandemic-accord-actualizing-ambition-in-2023/.

Tripartite and UNEP support OHHLEP's definition of «One Health». Joint Tripartite (FAO, OIE, WHO) and UNEP Statement (2021). WHO, 01 December. Available from: https://www.who.int/news/item/01-12-2021-tripartite-and-unep-support-ohhlep-s-definition-of-one-health.

Giroux, E. (2021). Can populations be healthy? Perspectives from Georges Canguilhem and Geoffrey Rose. History and Philosophy of the Life Sciences, 43 (4), 111. doi:https://doi.org/10.1007/s40656-021-00463-x.

Gissis, S., Lamm, E., Shavit, A. (2017). Landscapes of collectively in the life sciences. Cambridge: MIT Press. 432 p.

Johnson, J., Degeling, C. (2020). More philosophical work needed in one health on ethical frameworks and theory. Journal of Medical Ethics, 46 (10), 705-706. doi: https://doi.org/10.1136/medethics-2020-106243.

Lederman, Z., Capps, B. (2020). One health ethics: A response to pragmatism. Journal of Medical Ethics, 46 (9), 632-633. doi: https://doi.org/10.1136/medethics-2019-105859.

Lederman, Z., Magalhaes-Sant'Ana, M., Voo, T. C. (2021). Stamping out animal culling: From anthropocentrism to one health ethics. Journal of Agricultural and Environmental Ethics, 34 (5), 27. doi: https://doi.org/10.1007/s10806-021-09868-x.

Lerner, H., Berg, C. (2015). The concept of health in one health and some practical implications for research and education: What is one health? Infection Ecology & Epidemiology, 5(1). doi: https://doi.org/10.3402/iee.v5.25300.

Ogunseitan, O. A. (2022). One health and the environment: from conceptual framework to implementation science. Environment: Science and Policy for Sustainable Development, 64 (2), 11-21. doi: https://doi.org/10.1080/00139157.2022.2021792.

What is One Health (2021). One Health Commission. Available from: https://www.onehealthcommission.org/en/why_one_health/what_ is_one_health/.

Pradeu, T. (2016). The many faces of biological individuality. Biology & Philosophy, 31 (6), 761-773. doi: https://doi.org/10.1007/s10539-016-9553-z.

Schmiege, D., Perez Arredondo, A. M., Ntajal, J., Minetto Gellert Paris, J. et al. (2020). One Health in the context of coronavirus outbreaks: A systematic literature review. One Health, 10. doi: https://doi. org/10.1016/j.onehlt.2020.100170.

Sironi, V. A., Inglese, S., Lavazza, A. (2022). The "One Health" approach in the face of Covid-19: How radical should it be? Philosophy, Ethics, and Humanities in Medicine, 17 (1). doi: https://doi.org/10.1186/s13010-022-00116-2.

Suarez, J., Stencel, A. (2020). A part-dependent account of biological individuality: Why holobionts are individuals and ecosystems simultaneously. Biological Reviews. doi: https://doi.org/10.1111/brv.12610.

Trivino, V., Suarez, J. (2020). Holobionts: Ecological communities, hybrids, or biological individuals? A metaphysical perspective on multispecies systems. Studies in History and Philosophy of Science Part C. Studies in History and Philosophy of Biological and Biomedical Sciences, 84. doi: https://doi.org/10.1016/j.shpsc.2020.101323.

Viegas, S. (2021). Climate change and the need of a one health approach- from science to policy. European Journal of Public Health, 31 (3). Available from: https://academic.oup.com/eurpub/article/31/Supplement_3/ckab164.271/6405646.

Wallace, R. G., Bergmann, L., Kock, R., Gilbert, M. et al. (2015). The dawn of structural one health: A new science tracking disease emergence along circuits of capital. Social Science & Medicine, 129, 68-77. doi: https://doi.org/10.1016/j.socscimed.2014.09.047.

Woldehanna, S., Zimicki, S. (2015). An expanded One Health model: integrating social science and One Health to inform study of the human-animal interface. Social Science & Medicine, 129, 87-95.

WHO (2022). Strengthened partnership aims to accelerate coordinated strategy on human, animal and ecosystem health. 18 March. Available from: https://www.who.int/news/item/18-03-2022-un-environment-programme-joins-alliance-to-implement-one-health-approach.

Zinsstag, J., Schelling, E., Waltner-Toews, D., Tanner, M. (2011). From "one medicine" to "one health" and systemic approaches to health and well-being. Preventive Veterinary Medicine, 101 (3-4), 148-156. doi: https://doi.org/10.1016/j.prevetmed.2010.07.003