ДЕЯКІ АСПЕКТИ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ЖІНОК ФЕРТИЛЬНОГО ВІКУ З ЕКТОПІЄЮ ШИЙКИ МАТКИ, АСОЦІЙОВАНОЮ З ПАПІЛОМАВІРУСНОЮ ІНФЕКЦІЄЮ
DOI:
https://doi.org/10.11603/24116-4944.2018.2.9131Ключові слова:
папіломавірусна інфекція, ектопія шийки матки, тилорон, інозин, комплексне лікуванняАнотація
Мета дослідження – на основі аналізу даних літературних джерел та матеріалів власних спостережень порівняти ефективність і безпечність застосування препаратів «Тилорон» та «Інозин пранобекс» у комплексному лікуванні й профілактиці рецидивів у жінок репродуктивного віку з ектопією шийки матки на фоні папіломавірусної інфекції високого онкогенного ризику (типи 16, 18, 31, 33), а також вивчити імунні та гормональні зміни при зазначеній патології.
Матеріали та методи. Протягом п’яти років (2012–2017) загальноприйнятими та спеціальними методами діагностики до і після комплексного лікування було обстежено 87 пацієнток віком від 18 до 35 років з ектопією циліндричного епітелію шийки матки, асоційованою з папіломавірусною інфекцією високого онкогенного ризику. Дослідження методом полімеразної ланцюгової реакції виконували з використанням тест-систем для ампліфікації гомологічних фрагментів ДНК вірусу папіломи людини високого онкогенного ризику (типи 16, 18, 31, 33). Розширену кольпоскопію здійснювали кольпоскопом МК-200. Проводили цитологічне та імунологічне дослідження, вивчали концентрацію у крові гонадотропних і стероїдних гормонів. Для оцінки біоценозу піхви використовували селективні диференційно-діагностичні поживні середовища шляхом визначення видового та кількісного складу мікроорганізмів піхвового вмісту за загальноприйнятими методиками.
Результати дослідження та їх обговорення. Середній вік жінок становив (26,5±2,7) року, середня тривалість захворювання складала (3,8±2,1) року, вірогідно вони не різнилися між сформованими клінічними групами. Під час розширеної кольпоскопії після закінчення лікування у 20 (68,97 %) пацієнток І (основної) групи, 19 (65,52 %) – ІІ (основної) групи та 17 (58,62 %) – ІІІ (контрольної) групи стверджено регресування ектопії шийки матки. Лабораторні дані після лікування продемонстрували нормалізацію рівня естрадіолу та прогестерону в 29 (100 %) пацієнток І (основної) групи. У ІІ (основній) групі спостерігали нормалізацію рівня гонадотропних гормонів у всіх 29 (100 %) хворих; нормальні показники естрадіолу зафіксовано у 9 (31,03 %) пацієнток, а прогестерону – в 7 (24,14 %). Після проведеної імунотерапії вдалося досягнути елімінації вірусу папіломи людини у 24 (82,76 %) хворих І (основної) та 23 (79,31 %) жінок ІІ (основної) групи.
Висновок. Одержані результати дослідження (у 82,76 % пацієнток І і 79,31 % хворих ІІ клінічних груп відбулась елімінація вірусу папіломи людини, підтверджена тестами полімеразної ланцюгової реакції, спостерігалися добра переносимість та відсутність побічних ефектів) і дані літератури свідчать про високу клінічну ефективність препаратів, діючими речовинами яких є тилорон та інозин, у схемі комплексного лікування жінок фертильного віку з ектопією шийки матки, асоційованою з папіломавірусною інфекцією.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).