ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ВАГІТНОСТІ У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ ПІСЛЯ РІЗНИХ МЕТОДІВ ЛІКУВАННЯ ЛЕЙОМІОМИ МАТКИ
DOI:
https://doi.org/10.11603/24116-4944.2023.2.14387Ключові слова:
вагітність, лейоміома матки, консервативна міомектомія, вагітні репродуктивного вікуАнотація
Мета дослідження – вивчити особливості другої половини вагітності у жінок після різних методів лікування лейоміоми матки.
Матеріали та методи. Обстежено 300 вагітних жінок у 2 та 3 триместрах вагітності. Із них 219 із лейоміомою матки (1, основна група). 114 вагітних проходили консервативне лікування лейоміоми матки (1а група) до вагітності. 105 вагітним жінкам до вагітності було проведено консервативну міомектомію. Із них 59 жінок після лапароскопічної міомектомії субсерозного вузла або гістероскопічної міомектомії субмукозного вузла з коагуляцією ложа (1б група) та 46 вагітних – після лапаротомічної міомектомії з ушиванням ложа вузла вікриловими швами (1в група). Контрольну (2 групу) склала 81 вагітна жінка без лейоміоми.
Результати дослідження та їх обговорення. Проведені дослідження свідчать про те, що найчастішим ускладненням вагітності в 2–3 триместрах у жінок із ЛМ була загроза передчасних пологів у 22–27 тижнів (47,0 %) (OR: 2,897; 95 % ДІ (СІ): 1,625–5,167) та загроза викидня в 12–21,6 тижня (37,4 %) (OR: 3,809; 95 % ДІ (СІ): 1,906–7,610). Причому у вагітних із консервативним лікуванням лейоміоми матки ці ускладнення були майже вдвічі частіші, ніж у вагітних після консервативної міомектомії (р<0,05). Гестоз мав місце у 29,7 % пацієнток основної групи, в контролі – у 6,2 % (OR: 6,416; 95 % ДІ (СІ): 2,481–16,592). Гестоз майже не відрізнявся у вагітних залежно від лікування лейоміоми до вагітності. Плацентарна дисфункція була у 27,9 % вагітних основної групи проти 7,4 % у контролі (OR: 4,826; 95 % ДІ (СІ): 1,997–11,664).
Висновки. У вагітних із лейоміомою матки в 2 та 3 триместрах вагітності частіше зустрічається загроза передчасних пологів та загроза викидня, причому ці ускладнення переважають у жінок із консервативним лікуванням лейоміоми матки проти пацієнток після консервативної міомектомії, що свідчить про необхідність проведення хірургічного лікування у жінок із лейоміомою матки на прегравідарному етапі.
Посилання
Zaporozhan, V.M. (Ed.). Akusherstvo ta hinekolohiia (2014): U 4 t: natsionalnyi pidruchnyk. T.3: Neoperatyvna hinekolohiia [Obstetrics and gynecology: national textbook: in 4 volumes. Vol. 3: Non-operative gynecology]. Kyiv: VSV "Medytsyna". ISBN 978-617-505-257-0. ISBN 978-617-505-297-6 (t.3) [in Ukrainian].
Commandeur, A.Е. (2015). Epidemiological and genetic for molecular mechanismus involved in uterine leiomyoma development and growth. Human Reproduction Update, 21 (5), 593-615.
Sparic, R., & Mirkovic, L. (2016). Epidemiology of uterine myomas: a review. International Journal of Fertility & Sterility, 9 (4), 424-435.
Biglia, N., Carinelii, S., & Maiorana A. (2014). Ulipristal acetate: a novei pharmacological approach for the treatment of uterine fibroids. Drug Design, Development and Therapy, 8, 285-92.
Tafi, E., Scala, C., & Leone, U. (2015) Drug safety evaluation of ulippristal acetate in the treatment of uterine fibroids. Expert Opinion on Drug Safety, 14 (6), 965-77.
Tatarchuk, T.F., & Kosei, N.V., Antypkin, Yu.H. (Ed.). (2023). Mioma matky v kn. Akademichni lektsii z akusherstva ta hinekolohii. [Myoma of the uterus 2-nd ed. Academic lectures on obstetrics and gynecology]. Kyiv. TOV "KRIEITIV MEDIA" [in Ukrainian].
Borahay, M., Al-Hendy, A., & Kilic, G. (2015). Signaling pathways in leiomyoma: understanding pathobiology and implications for therapy. Molecular Medicine, 21 (1), 242-256.
Metwally, M., Farquhar, C.M., & Li, T.C. (2011). Is another meta-analysis on the effects f of intramural fibroids on reproductive outcomes needed? Reprod. biomed online, 23 (1), 2-14. DOI: 10.1g16/J.Rbmo.2010.08.006. epub 2010 Sep 6.
Parazzini, F., Gerli, S., Bianchi, S., Chiaffarino, F., & Favilli, A. (2021). Global Library of Women's Medicine, ISSM: 1756-2228. DOI: 10.3843/GLOWM415733
Zhang, K., Wiener H., & Aissani, B. (2015). Admixture mapping of genetic variants for uterine fibroids. Journal of Human Genetics, 60, 533-38.
Coronado, G.D., Marshall, L.M., & Schwartz, S.M. (2000). Complications in pregnancy, labor, and delivery with uterine leiomyomas: a population-based study. Obstet. Gynecol., 95, 764-769. [PUBMED: 10775744].
Perez-roncero, G.R., Lopez-baena, M.T., & Ornat, L. et al. (2020). Uterine fibroids and preterm birth risk: a systematic review and meta-analysis [published online ahead of prinț, 2020 Jul 6]. J. Obstet. Gynaecol. Res., 10.1111/JOG.14343. DOI:10.1111/JOG.14343.
Jenabi, E., & Ebrahimzadeh Zagami, S. (2017). The association between uterine leiomyoma and placenta abruption: a meta-analysis. J. Matern. Fetal. Neonatal. Med., 30 (22), 2742-2746. DOI: 10.1080/14767058.2016.12614019.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
