АНОМАЛЬНА ПЛАЦЕНТАЦІЯ У ВАГІТНИХ ІЗ РУБЦЕМ НА МАТЦІ

Д. М. Железов

doi:10.11603/24116-4944.2021.1.12355

Автор(и)

Д. М. Железов Одеський національний медичний університет https://orcid.org/0000-0002-0071-2644

DOI:

https://doi.org/10.11603/24116-4944.2021.1.12355

Ключові слова:

рубець на матці, плацентація, діагностика, прогнозування

Анотація

Мета дослідження – оцінка частоти аномальної плацентації у вагітних із рубцем на матці.

Матеріали та методи. Дослідження виконано на базі Одеського обласного перинатального центру впродовж 2016–2020 рр. Обстежено 435 жінок із рубцем на матці, в тому числі 118 (27,1 %) – із двома та більше рубцями. Середній вік обстежених склав (33,3±1,2) року. Аналізували частоту виявлення аномалій плацентації на пренатальному етапі. Всім пацієнткам під час вагітності у термін 20 тижнів було проведено трансвагінальне ультразвукове дослідження за допомогою сканера експертного класу Accuvix V20 Prestige (Samsung Medison, Республіка Корея). Додатково проводили доплерометричне дослідження кровотоку по маткових артеріях. Статистичний аналіз проводили з використанням програмного забезпечення Statistica 13.0 (TIBCO, США).

Результати дослідження та їх обговорення. У всіх обстежених вагітних із часу виконання оперативного втручання минуло більше 2 років. Рубець після консервативної міомектомії (КМЕ) був у 109 (25,1 %) жінок. Середній термін після виконання КМ Е склав (2,7±0,2) року. Найбільш часто реєструвалися фундальні (28, або 25,7 %) та корпоральні (73, або 66,9 %) розрізи. Частим явищем були аномалії прикріплення плаценти – у 70,3 %, причому в структурі ураження переважало низьке розташування плаценти – 163 випадки, або 53,3 %. Рlacenta accrete зареєстрована у 131, або 42,8 %. Казуїстикою були випадки placenta increta (2,6 %) т??а placenta previa (1,3 %). При оцінці частоти ускладнень у жінок із рубцем на матці встановлено, що у першому триместрі вагітності загроза переривання вагітності виникала у 20,4 % вагітних, ранній гестоз – у 50,3 %, анемія вагітних – у 64,1 %. Затримку росту плода реєстрували у 69,6 % вагітних. У третьому триместрі прояви дисфункції плаценти реєстрували у 72,1 %, прееклампсії – у 66,8 %, анемії вагітних – у 73,6 %. За літературними даними, поширеність аналогічних ускладнень у жінок без носійства рубця є втричі меншою. У 103 (25,9 %) жінок вдавалися до оперативного розродження, в решти пологи відбулися per via naturales.

Висновки. Найчастішою причиною утворення рубця на матці є КР (74,9 %). Рубець після консервативної міомектомії був у 109 (25,1 %) жінок. Середній термін після виконання КМЕ склав (2,7±0,2) року. На відміну від жінок після КР, у яких розріз завжди локалізувався у нижньому сегменті матки, у пацієнток із рубцем на матці після КМЕ його локалізація відповідала первинній локалізації видаленого міоматозного вузла. Найбільш часто реєстрували фундальні (28, або 25,7 %) та корпоральні (73, або 66,9 %) розрізи. Частим явищем були аномалії прикріплення плаценти – у 70,3 % жінок, причому в структурі ураження переважало низьке розташування плаценти – 163 (53,3 %). Рlacenta accrete зареєстрована у 42,8 % вагітних, placenta increta – у 2,6 % та placenta previa – у 1,3 %.

Біографія автора

Д. М. Железов, Одеський національний медичний університет

кандидат медичних наук, асистент кафедри акушерства і гінекології Одеського національного медичного університету

Посилання

Cali, G., Timor-Tritsch, I.E., Palacios-Jaraquemada, J., Monteaugudo, A., Buca, D., Forlani, F., …, & D'Antonio, F. (2018). Outcome of Cesarean scar pregnancy managed expectantly: systematic review and meta-analysis. Ultrasound Obstet. Gynecol., 51 (2), 169-175. DOI: 10.1002/uog.17568.

Chen, D., Xu, J., Ye, P., Li, M., Duan, X., Zhao, F., …, & Peng, B. (2020). Risk scoring system with MRI for intraoperative massive hemorrhage in placenta previa and accreta. J. Magn. Reson Imaging., 51 (3), 947-958. DOI: 10.1002/jmri.26922.

Gonzalez, N., & Tulandi, T. (2017). Cesarean scar pregnancy: a systematic review. J. Minim. Invasive Gynecol., 24 (5), 731-738. DOI: 10.1016/j.jmig.2017.02.020.

Jauniaux, E., & Burton, G.J. (2018). Pathophysiology of placenta accreta spectrum disorders: a review of current findings. Clin. Obstet. Gynecol., 61 (4), 743-754. DOI: 10.1097/GRF.0000000000000392.

Jauniaux, E., Collins, S., & Burton, G.J. (2018). Placenta accreta spectrum: pathophysiology and evidence-based anatomy for prenatal ultrasound imaging. Am. J. Obstet. Gynecol., 218 (1), 75-87. DOI: 10.1016/j.ajog.2017.05.067.

Lum, M., & Tsiouris, A. (2020). MRI safety considerations during pregnancy. J. Clin. Imaging., 62, 69-75. DOI: 10.1016/j.clinimag.2020.02.007.

Miyakoshi, K., Otani, T., Kondoh, E., Makino, S., Tanaka, M., & Takeda, S. (2018). Retrospective multicenter study of leaving the placenta in situ for patients with placenta previa on a cesarean scar. Int. J. Gynaecol. Obstet., 140 (3), 345-351. DOI: 10.1002/ijgo.12397.

Zhelezov, D. (2019). Periconceptional remodeling of myometrium after surgical interventions on the uterus: ultrasonographic aspects. Georgian Med News., 297, 31-34.

Fatusic, J., Hudic, I., Zildzic-Moralic, A., & Hadziefendic, B. (2019). Cesarean scar pregnancy complicated with placenta percreta. Med. Arch., 73 (1), 58-60. DOI: 10.5455/medarh.2019.73.58-60.

Shainker, S.A., Coleman, B., Timor-Tritsch, I.E., Bhide, A., Bromley, B., Cahill, A.G., …, & Abuhamad, A. (2021). Special Report of the Society for Maternal-Fetal Medicine Placenta Accreta Spectrum Ultrasound Marker Task Force: Consensus on definition of markers and approach to the ultrasound examination in pregnancies at risk for placenta accreta spectrum. Am. J. Obstet. Gynecol., 224 (1), B2-B14. DOI: 10.1016/j.ajog.2020.09.001.

Silver, R.M., & Barbour, K.D. (2015). Placenta accreta spectrum: accreta, increta, and percreta. Obstet. Gynecol. Clin. North Am., 42 (2), 381-402. DOI: 10.1016/j.ogc.2015.01.014.

Cahill, A.G., Beigi, R., Heine, R.P., Silver, R.M., & Wax, J.R. (2018). Placenta accreta spectrum. Am. J. Obstet. Gynecol., 219 (6), B2-B16. DOI: 10.1056/NEJMcp1709324.

Bartels, H.C., Postle, J.D., Downey, P., & Brennan, D.J. (2018). Placenta accreta spectrum: a review of pathology, molecular biology, and biomarkers. Dis. Markers., 2018, 1507674. DOI: 10.1155/2018/1507674.

Dashraath, P., & Lin, H.Z. (2016). Placenta increta. N. Engl. J. Med., 375 (14), 1382. DOI: 10.1056/NEJMicm1513423.

Kingdom, J.C., Hobson, S.R., Murji, A., Allen, L., Windrim, R.C., Lockhart, E., …, & Fox, K.A. (2020). Minimizing surgical blood loss at cesarean hysterectomy for placenta previa with evidence of placenta increta or placenta percreta: the state of play in 2020. Am. J. Obstet. Gynecol., 223 (3), 322-329. DOI: 10.1016/j.ajog.2020.01.044.

Di Mascio, D., Calì, G., & D'antonio, F. (2019). Updates on the management of placenta accreta spectrum. Minerva Ginecol., 71 (2), 113-120. DOI: 10.23736/S0026-4784.18.04333-2.

Berkley, E.M., & Abuhamad, A. (2018). Imaging of placenta accreta spectrum. Clin. Obstet. Gynecol., 61 (4), 755-765. DOI: 10.1097/GRF.0000000000000407.

Kilcoyne, A., Shenoy-Bhangle, A.S., Roberts, D.J., Sisodia, R.C., Gervais, D.A., & Lee, S.I. (2017). MRI of placenta accreta, placenta increta, and placenta percreta: pearls and pitfalls. AJR. Am. J. Roentgenol., 208 (1), 214-221. DOI: 10.2214/AJR.16.16281.

Jauniaux, E., Hussein, A.M., Fox, K.A., & Collins, S.L. (2019). New evidence-based diagnostic and management strategies for placenta accreta spectrum disorders. Best Pract. Res. Clin. Obstet. Gynaecol., 61, 75-88. DOI: 10.1016/j.bpobgyn.2019.04.006.

Thiravit, S., Lapatikarn, S., Muangsomboon, K., Suvannarerg, V., Thiravit, P., & Korpraphong, P. (2017). MRI of placenta percreta: differentiation from other entities of placental adhesive disorder. Radiol. Med., 122 (1), 61-68. DOI: 10.1007/s11547-016-0689-3.