ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ПІДХІД ДО ЛІКУВАННЯ ГІПЕРПЛАЗІЇ ЕНДОМЕТРІЯ БЕЗ АТИПІЇ У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ

Анотація

Мета дослідження – розробити диференціально-діагностичні критерії застосування гормональної терапії із застосуванням прогестагенів для лікування гіперплазія ендометрія (ГЕ) без атипії у жінок репродуктивного віку з урахуванням клініко-морфологічних та імуногістохімічних даних. Дослідити вплив експресії рецепторів естрогенів, прогестерону та маркера проліферації КІ-67 в гіперплазованому ендометрії без атипії у жінок репродуктивного віку на ефективність проведенної терапії.

Матеріали та методи. Було проведено проспективне когортне дослідження у 85 пацієнток репродуктивного віку (25–46 років) з аномальними матковими кровотечами (АМК). Контрольну групу склали 15 пацієнток зі змінами ендометрія секреторного типу. Матеріал для морфологічного та імуногістохімічного дослідження отримували шляхом вишкрібання порожнини матки. Дослідження рецепторів прогестерону проводили імуногістохімічним методом у лабораторії імуногістохімії ДДМА. Всі пацієнтки отримували лікування мікронізованим прогестероном у дозі 100 мг на добу в безперервному режимі протягом 6 місяців. Для визначення ефекту від використання прогестерону проводили дослідження експресії рецепторів до естрогенів, прогестерону та маркера проліферації Кi-67 у гістологічних зразках ендометрія імуногістохімічним методом. Критерієм вилікування вважали: відсутність скарг у пацієнток та відсутність ГЕ за результатами пайпель-біопсії ендометрія після 6 місяців лікування.

Результати досліджень та їх обговорення. За результатами дослідження жінок із відсутністю ефекту від проведеної терапії, на відміну від жінок з ефективно проведеною терапією, спостерігали зниження експресії рецепторів до прогестерону (ПР) на 65 %, тоді як експресія рецепторів до естрогенів була вищою за норму на 50–56 % в обох досліджуваних групах. Проліферативний потенціал залозистої тканини при ГЕ в репродуктивному періоді, оцінений за рівнем Ki-67, при ПНГЕ був в 3,2 раза, при КНГЕ – в 4,5 раза вищий від норми, тоді як у стромі при обох типах ГЕ він не відрізнявся від нормальних показників.

Висновки. Проведені дослідження показали, що при вирішенні питання про призначення патогенетичної терапії з використанням мікронізованого прогестерону для лікування гіперплазії ендометрія без атипії рекомендовано застосовувати диференціальний підхід, який полягає в тому, що при призначенні терапії треба враховувати рівень експресії прогестеронових рецепторів у тканині ендометрія. Високий рівень експресії буде визначати задовільний ефект від застосування терапії прогестинами. Низький рівень експресії прогестеронових рецепторів буде призводити до нечутливості тканини ендометрія до терапії прогестинами. Ще одним критерієм при призначенні терапії прогестинами є визначення проліферативної активності гіперплазованого епітелія з використанням маркера Ki-67. Він дозволяє зробити висновок, що при різних типах ГЕ є популяції клітин, які володіють різними потенціальними можливостями до проліферації та здатністю до спонтанного регресу. Більшою мірою це стосується клітин залозистого епітелію. Оскільки проліферація залежить від кількості РЕ, можна вважати, що різні види ГЕ, які відрізняються за рівнем проліферативної активності, будуть по-різному реагувати на одні й ті ж гормональні впливи, і отже, підходи до терапії даних станів повинні бути різними. Таким чином, при призначенні патогенетичної терапії із застосуванням прогестинів потрібно виділяти дві групи жінок: із гормонально чутливою формою ГЕ та гормонально нечутливою або гормонально резистентною формою ГЕ без атипії. Для лікування таких жінок потрібно застосовувати інші методи.