Особливості процесів ліпопероксидаціїв порожній кишціпри резекції різних об’ємів паренхіми печінки

Анотація

Вступ. Резекції великих об’ємів паренхімипечінки ускладнюються пострезекційною портальною гіпертензією, яка призводить до структурно-функціональних змін в органах басейну ворітної печінкової вени. Особливості ремоделювання структур порожньої кишки та особливості процесів ліпопероксидації після резекцій різних об’ємів паренхімипечінки досліджено недостатньо.

Мета дослідження – вивчити особливості процесів ліпопероксидаціїв порожній кишці експериментальних тварин після резекції різних об’ємів паренхімипечінки.

Методи дослідження. Дослідження виконано на 36 білих щурах-самцях, якихподілили на 3 групи:1-ша (контрольна) нараховувала 12 інтактних експериментальних тварин; 2-га – 12 щурів, у яких видаляли ліву бокову частку печінки, що становило 31,5 % її паренхіми; 3-тя – 12 тварин після резекції лівої та правої бокових часток печінки, тобто 58,1 % її паренхіми.Через місяць від початку досліду здійснювали евтаназію щурів шляхом кровопускання за умов тіопенталового наркозу. При кількісній оцінці процесів ліпопероксидації визначали вміст дієнових кон’югатіві активних продуктів тіобарбітурової кислоти в гомогенатах стінки порожньої кишки. Шматочки порожньоїкишки фіксували у 10 % нейтральному розчині формаліну і після проведення через етилові спирти зростаючої концентрації поміщали в парафін. Мікротомні зрізи товщиною 5–7 мкм фарбували гематоксилін-еозином, за ван-Гізон, Маллорі, Вейгертом, толуїдиновим синім. Гістостереометрично визначали відносні об’єми пошкоджених ендотеліоцитів, епітеліоцитів, гладких міоцитів, відносний об’єм строми в м’язовій оболонці. Проводили кореляційний аналіз між біохімічними та гістостереометричними показниками з визначенням коефіцієнта (r) кореляції. Кількісні величини обробляли статистично.

Результати й обговорення. Встановлено, що за умов змодельованого експерименту через місяць після резекціїпечінки в порожній кишці відбувалися виражені процеси ліпопероксидації.Так, після видалення 31,5 % паренхіми печінки вміст дієнових кон’югатів зріс в 1,9 раза, після резекції 58,1 % паренхіми печінки – у 3,4 раза, концентрація активних продуктів тіобарбітурової кислоти підвищилась, відповідно, у 2,1 та 6,7 раза. Отримані та проаналізовані показники свідчать про те, що при видаленні значних об’ємівпаренхіми печінки істотно посилюються процеси пероксидного окиснення ліпідів, якізалежать від видаленого об’ємупечінки. Відносний об'єм пошкоджених епітеліоцитів слизової оболонки порожньої кишки у 2-й групі спостережень зріс у 2,6 раза, ендотеліоцитів – у 2 рази, гладких міоцитів – у 1,86 раза, строми в м’язовій оболонці кишки – на 12,7 %. Після резекції 58,1% паренхіми печінки досліджувані морфометричні параметри збільшилися відповідно у 30,6, 19,0, 11,8 та 2,4 раза.  Кореляційні взаємозв’язки між показниками продуктів пероксидного окиснення ліпідів та відносними об’ємами пошкоджених ендотеліоцитів, епітеліоцитів, гладких міоцитів і строми у стінці порожньої кишки виявилися  позитивними значними та сильними,  інтенсифікувалися при видаленні 58,1 % паренхіми печінки і коливалися від+0,53 до +0,84.

Висновки. Пероксидне окиснення ліпідів відіграє важливу роль в адаптаційно-компенсаторних процесах порожньої кишки при резекціях різних об’ємів паренхіми печінки. Ступінь морфологічних змін у порожній кишці корелює із зростанням концентрації продуктів ліпопероксидації і залежить від видаленого об’єму паренхіми печінки.