ВПЛИВ ІНОЗИТОЛУ НА РОЗВИТОК НІТРООСИДАТИВНОГО СТРЕСУ  В ПЕЧІНЦІ ТА ШКІРІ ЩУРІВ РІЗНОЇ СТАТІ ЗІ СТЕАТОГЕПАТОЗОМ

О. В. Сопель; О. В. Денефіль

doi:10.11603/mcch.2410-681X.2023.i4.14381

Автор(и)

О. В. Сопель ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І. Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО МОЗ УКРАЇНИ
О. В. Денефіль ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І. Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО МОЗ УКРАЇНИ

DOI:

https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681X.2023.i4.14381

Ключові слова:

нітрит-аніон, печінка, шкіра, фруктоза, міо-інозитол, D-chiro інозитол, стеатогепатоз, щури, стать

Анотація

Вступ. Стеатогепатоз є однією з основних проблем сьогодення. До методів корекції ураження печінки належить використання препаратів інозитолу.

Мета дослідження – оцінити зміни вмісту нітрит-аніона в печінці та шкірі щурів різної статі зі стеатогепатозом і вплив препаратів інозитолу на нього.

Методи дослідження. Досліди виконано на 216 білих щурах різної статі, на момент виведення з експерименту їм було 7,5–8 місяців. Тварин поділили на дев’ять груп: 1-ша – контрольна; 2-га – міо-інозитол (МІ); 3-тя – D-chiro інозитол (DІ); 4-та – стеатогепатоз 2 місяці; 5-та – стеатогепатоз 2 місяці+МІ 2 місяці; 6-та – стеатогепатоз 2 місяці+DІ 2 місяці; 7-ма – стеатогепатоз 4 місяці; 8-ма – стеатогепатоз 4 місяці+МІ 2 останні місяці; 9-та – стеатогепатоз 4 місяці+DІ 2 останні місяці. Стеатогепатоз викликали, даючи тваринам замість пиття 20 % розчин фруктози (Фр): 2 місяці – в 4–6-й групах, 4 місяці – в 7–9-й. Інозитоли вводили інтрагастрально (МІ – 400 мг/кг маси, DI – 30 мг/кг маси) через 2 місяці від початку моделювання стеатогепатозу. В гомогенатах печінки і шкіри визначали вміст нітрит-аніона.

Результати й обговорення. У щурів-самиць 1-ї групи вміст нітрит-аніона в печінці був більшим на 45,1 % (p<0,001), а у шкірі – на 15,8 % (p<0,001). Міо-інозитол викликав достовірне його зростання в печінці самців на 12,4 % (p<0,001), а D-chiro інозитол – на 3,5 % (p<0,05). При введенні МІ чи DІ зберігався вищий показник у печінці та шкірі самиць. У щурів із стреатогепатозом відзначено його зростання в печінці, залежало воно від тривалості вживання Фр. У шкірі самиць виявлено таку ж закономірність. Дія Фр на печінку, порівняно зі шкірою, щодо вмісту нітрит-аніона була більшою. У печінці та шкірі самців відмічено вищий його рівень тільки через 2 місяці. Через 4 місяці значення у самців і самиць достовірно не відрізнялися в печінці, а у шкірі були більшими в самиць. Введення МІ чи DІ сприяло достовірному зменшенню вмісту нітрит-аніона в печінці та шкірі, але повернення до значень контролю спостерігали лише в шкірі самиць 5-ї і 6-ї груп. При припиненні вживання Фр DІ краще діяв на печінку самиць. У печінці та шкірі самців і самиць, яким продовжували давати Фр та одночасно вводили МІ чи DІ, відмічено достовірне зниження рівня нітрит-аніона. У шкірі самців 8-ї і 9-ї груп, порівняно з 5-ю та 6-ю, його вміст був меншим, а в самиць – більшим.

Висновки. Стеатогепатоз у печінці та шкірі щурів різної статі спричинює розвиток нітрооксидативного стресу. В печінці тварин він прямо залежить від тривалості вживання Фр, а в шкірі таку залежність спостерігають тільки в самиць, у самців він менший через 4 місяці пиття Фр. Міо-інозитол і D-chiro інозитол викликають зниження вмісту нітрит-аніона в печінці та шкірі щурів. При припиненні вживання фруктози міо-інозитол і D-chiro інозитол мають більш виражений вплив на печінку та шкіру самиць.

Посилання

Wu, W., Ma, W., Yuan, S., Feng, A., Li, L., Zheng, H., et al. (2023). Associations of Unhealthy Lifestyle and Nonalcoholic Fatty Liver Disease With Cardiovascular Healthy Outcomes. J. Am. Heart. Assoc., 12(23). https://doi.org/10.1161/JAHA.123.031440.

Younossi, Z., Anstee, Q.M., Marietti, M., Hardy, T., Henry, L., Eslam, M., et al. (2018). Global burden of NAFLD and NASH: Trends, predictions, risk factors and prevention. Nat. Rev. Gastroenterol. Hepatol., 15. https://doi.org/10.3390/nu12113379.

Pani, A., Giossi, R., Menichelli, D., Fittipaldo, V.A., Agnelli, F., Inglese, E., et al. (2020). Inositol and Non-Alcoholic Fatty Liver Disease: A Systematic Review on Deficiencies and Supplementation. Nutrients, 12(11). https://doi.org/10.3390/nu12113379.

Wu, W., Zhang, Z., Qi, Y., Zhang, H., Zhao, Y., & Li, J. (2023). Association between dietary inflammation index and hypertension in participants with different degrees of liver steatosis. Ann. Med., 55(1). https://doi.org/10.1080/07853890.2023.2195203.

Huang, Y.C., Huang, J.C., Chien, H.H., Lin, C.I., Chuang, Y.S., Cheng, H.Y., et al. (2023). Performance of nonalcoholic fatty liver fibrosis score in estimating atherosclerotic cardiovascular disease risk. Nutr. Metab. Cardiovasc. Dis., 33(12). https://doi.org/10.1016/j.numecd.2023.08.005.

Tabaeian, S.P., Rezapour, A., Azari, S., Martini, M., Saran, M., Behzadifar, M., et al. (2024). Prevalence of Non-alcoholic Fatty Liver Disease in Iran: A Systematic Review and Meta-analysis. J. Clin. Exp. Hepatol., 14(1). https://doi.org/10.1016/j.jceh.2023.06.009.

Tran, S., Zou, B., Kam, L., Lee, K., Huang, D. Q., Henry, L., et al. (2023). Updates in Characteristics and Survival Rates of Hepatocellular Carcinoma in a Nationwide Cohort of Real-World US Patients, 2003-2021. J. Hepatocell. Carcinoma, 10. https://doi.org/10.2147/JHC.S420603.

Gagnon, E., Paulin, A., Mitchell, P.L., & Arsenault, B.J. (2023). Disentangling the impact of gluteofemoral versus visceral fat accumulation on cardiometabolic health using sex-stratified Mendelian randomization. Atherosclerosis, 386. https://doi.org/10.1016/j.atherosclerosis.2023.117371.

Anstee, Q.M., Mantovani, A., Tilg, H., & Targher, G. (2018). Risk of cardiomyopathy and cardiac arrhythmias in patients with nonalcoholic fatty liver disease. Nat. Rev. Gastroenterol. Hepatol., 15. https://doi.org/10.1038/s41575-018-0010-0.

Zhang, H.F., Zhang, Q.X., Feng, Y.H., Li, S.J., & Xie, B.Y. (2023). Association of thyroid disease and risk of fatty liver disease: an exposure-wide Mendelian randomization study. Eur. Rev. Med. Pharmacol. Sci., 27 (23). https://doi.org/10.26355/eurrev_202312_34579.

Kiani, A.K., Paolacci, S., Calogero, A.E., Cannarella, R., Di Renzo, G.C., Gerli, S., et al. (2021). From Myo-inositol to D-chiro-inositol molecular pathways. Eur. Rev. Med. Pharmacol. Sci., 25(5). https://doi.org/10.26355/eurrev_202103_25279.

Kostiuk, O.A., Denefil, O.V., & Holovata, T.K. (2018). Changes in biochemical parameters in the blood of high- and low-emotional rats with ethanol hepatosis. Medical and Clinical Chemistry, 20 (3). https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681X.2018.v0.i3.9578 [in Ukrainian].

Bevilacqua, A., Dragotto, J., Giuliani, A., Bizzarri, M. (2019). Myo-inositol and D-chiro-inositol (40:1) reverse histological and functional features of polycystic ovary syndrome in a mouse model. J. Cell Physiol., 234. https://doi.org/10.1002/jcp.27623

Sklyarov, O.Ya., Fedorovych, I.P., Korobov, V.M., Fartushok, N.V., Fedevich, Yu.M., & Kolinkovskiy O.M. (2004). Changes in the concentration of NO2¯ in biological fluids in gastric cancer. Medical Chemistry, 6(3).