ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ МІОКАРДА ЗАЛЕЖНО ВІД РІВНІВ ST2 І ТРОПОНІНУ І У ПЛАЗМІ ПАЦІЄНТІВ З NSTEMI

Анотація

Вступ. Розповсюдженість інфаркту міокарда без елевації сегмента ST і ризик виникнення несприятливих подій у віддалений період спонукають до пошуку та вивчення неінвазивних предикторів дестабілізації перебігу захворювання. Одним з таких маркерів є ST2.

Мета дослідження – визначити особливості структурно-функціонального стану міокарда залежно від рівнів ST2 і тропоніну І у плазмі пацієнтів з NSTEMI.

Методи дослідження. У дослідженні взяли участь 200 пацієнтів з NSTEMI віком від 38 до 80 років. Усіх хворих обстежено відповідно до діючого протоколу лікування пацієнтів з гострим інфарктом міокарда без елевації сегмента ST, визначено плазмові рівні ST2 і тропоніну І.

Результати й обговорення. Встановлено залежність рівня ST2 та відсутність такої для рівня тропоніну І у плазмі з величиною індексу маси міокарда лівого шлуночка. Результати аналізу доводять, що величина індексу маси міокарда лівого шлуночка >115 г/м² у пацієнтів з NSTEMI асоційована з вищим рівнем ST2 у плазмі (медіана показника – 43,7 нг/мл). Аналіз рівнів ST2 і тропоніну І у плазмі хворих на NSTEMI залежно від величини відносної товщини міокарда показав відсутність статистично значущої залежності чинників з її величиною. Однак мала місце тенденція до достовірності в частоті реєстрації випадків відносної товщини міокарда різної величини в разі асоціацій відносно високих рівнів ST2 і тропоніну І. Отримані дані показують, що при відносно високому рівні ST2 паралельна зміна рівня тропоніну І у плазмі принципово впливає на частоту випадків з різною величиною відносної товщини міокарда.

Висновки. Рівень ST2, незалежно від рівня тропоніну І, пов’язаний із збільшенням індексу маси міокарда лівого шлуночка, на відміну від відносної товщини міокарда. Визначення підвищеного рівня ST2 в ранній період має тенденцію до електричної нестабільності міокарда, що потребує відповідних профілактичних заходів у цієї категорії пацієнтів.