ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ ОКИСНЮВАЛЬНОЇ МОДИФІКАЦІЇ БІЛКІВ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ПЕРИТОНІТУ НА ТЛІ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ

Автор(и)

  • I. Ya. Dzyubanovsky ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І. Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО
  • B. M. Verveha ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО
  • S. R. Pidruchna ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І. Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО
  • N. A. Melnyk ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І. Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО
  • A. A. Hudyma ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І. Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО

DOI:

https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681X.2019.v.i2.10293

Ключові слова:

гострий поширений перитоніт, цукровий діабет, окиснювальна модифікація білків

Анотація

Вступ. Накопичення окиснених білків розглядають як один із факторів регуляції синтезу і розпаду білків, активації мультикаталітичних протеаз, які вибірково руйнують окиснені білки. Відомо, що цукровий діабет супроводжується порушенням усіх видів обміну речовин, тому доцільним було вивчення особливостей однієї з патогенетичних ланок гострого поширеного перитоніту, який виник на тлі цукрового діабету, – окиснювальної модифікації білків.

Мета дослідження – вивчити та оцінити стан окиснювальної модифікації білків в організмі піддослідних тварин при змодельованому гострому поширеному перитоніті на тлі цукрового діабету порівняно зі щурами з експериментальним гострим поширеним перитонітом.

Методи дослідження. У роботі використано 56 білих щурів. Цукровий діабет моделювали шляхом внутрішньочеревного введення стрептозотоцину фірми “Sigmal” з розрахунку 7 мг на 100 г маси щура, гострий поширений перитоніт – введення 0,5 мл 10 % профільтрованої калової суспензії в черевну порожнину піддослідних тварин. Визначали показники окиснювальної модифікації білків – концентрацію альдегідо- та кетопохідних нейтрального (ОМБ370) й основного (ОМБ430) характеру. Терміни спостереження – 1-ша, 3-тя, 7-ма доби від початку моделювання перитоніту. Для проведення досліджень використовували сироватку крові.

Результати й обговорення. При порівнянні показників окиснювальної модифікації білків між досліджуваними групами тварин було встановлено статистично значиме більш вагоме зростання рівня середньомолекулярних пептидів протягом усіх термінів експерименту. Зокрема, концентрація ОМБ370 та ОМБ430 у тварин основної групи на 1-шу добу з моменту початку експерименту була на 35,56 і 84,94 % вищою стосовно таких показників у щурів із гострим перитонітом (p>0,05). На 3-тю добу ця різниця становила 30,51 та 42,85 %, а на 7-му – 26,49 і 21,02 % відповідно (p<0,05). Це свідчить про підсилення токсичного впливу гострого поширеного перитоніту на тлі цукрового діабету в організмі піддослідних тварин.

Висновки. У тварин із гострим поширеним перитонітом спостерігають виражену активацію процесів вільнорадикального окиснення білків, що проявляється достовірним зростанням показників окиснювальної модифікації. Інтенсивність окиснювальної модифікації білків за умов комбінованої патології переважає інтенсивність стосовно ізольованої, що свідчить про потенціювання прооксидантної дії продуктів метаболізму при цукровому діабеті, й ускладнює перебіг гострого поширеного перитоніту.

Посилання

Вступление. Накопление окисленных белков рассматривают как один из факторов регуляции синтеза и распада белков, активации мультикаталитических протеаз, которые избирательно разрушают окисленные белки. Известно, что сахарный диабет сопровождается нарушением всех видов обмена веществ, поэтому целесообразным было изучение особенностей одного из патогенетических звеньев острого распространенного перитонита, возникшего на фоне сахарного диабета, – окислительной модификации белков.

Цель исследования – изучить и оценить состояние окислительной модификации белков в организме подопытных животных при смоделированном остром распространенном перитоните на фоне сахарного диабета по сравнению с крысами с экспериментальным острым распространенным перитонитом.

Методы исследования. В работе использовано 56 белых крыс. Сахарный диабет моделировали путем внутрибрюшного введения стрептозотоцина фирмы “Sigmal” из расчета 7 мг на 100 г массы крысы, острый распространенный перитонит – введения 0,5 мл 10 % профильтрованной каловой сус­пензии в брюшную полость подопытных животных. Определяли показатели окислительной модификации белков – концентрацию альдегидо- и кетопроизводных нейтрального (ОМБ370) и основного (ОМБ430) характера. Сроки наблюдения – первые, третьи, седьмые сутки от начала моделирования перитонита. Для проведения исследований использовали сыворотку крови.

Результаты и обсуждение. При сравнении показателей окислительной модификации белков между исследуемыми группами животных было установлено статистически значимое более существенное возрастание уровня среднемолекулярных пептидов в течение всех сроков эксперимента. В частности, концентрация ОМБ370 и ОМБ430 у животных основной группы на первые сутки с момента начала эксперимента была на 35,56 и 84,94 % выше относительно таких показателей у крыс с острым перитонитом (p>0,05). На третьи сутки эта разница составляла 30,51 и 42,85 %, а на седьмые – 26,49 и 21,02 % соответственно (p<0,05). Это свидетельствует об усилении токсического воздействия острого распространенного перитонита на фоне сахарного диабета в организме подопытных животных.

Выводы. У животных с острым распространенным перитонитом наблюдают выраженную активацию процессов свободнорадикального окисления белков, что проявляется достоверным ростом показателей окислительной модификации. Интенсивность окислительной модификации белков в условиях комбинированной патологии преобладает интенсивность относительно изолированной, что свидетельствует о потенцировании прооксидантного действия продуктов метаболизма при сахарном диабете, и осложняет течение острого распространенного перитонита.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-07-10

Як цитувати

Dzyubanovsky, I. Y., Verveha, B. M., Pidruchna, S. R., Melnyk, N. A., & Hudyma, A. A. (2019). ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ ОКИСНЮВАЛЬНОЇ МОДИФІКАЦІЇ БІЛКІВ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ПЕРИТОНІТУ НА ТЛІ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ. Медична та клінічна хімія, (2), 49–54. https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681X.2019.v.i2.10293

Номер

Розділ

ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ