ДОСЛІДЖЕННЯ СПОЛУК ФЕНОЛЬНОЇ ПРИРОДИ В СИРОВИНІ РУДБЕКІЇ ВОЛОСИСТОЇ

Л. В. Команюк; Р. Ю. Басараба

doi:10.11603/mcch.2410-681X.2024.i4.15111

Автор(и)

Л. В. Команюк БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Р. Ю. Басараба БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

DOI:

https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681X.2024.i4.15111

Ключові слова:

рудбекія волосиста; Rudbeckia hirta L.; кислоти гідроксикоричні; флавоноїди; ВЕРХ.

Анотація

Вступ. Рудбекія волосиста (Rudbeckia hirta L.) – трав’яниста рослина родини Asteraceae, яку використовували з давніх-давен для лікування запальних захворювань, як-от застуда, виразки, та після укусів змій. Рудбекію волосисту використовують у традиційній медицині в деяких регіонах Північної Америки. Екстракти з коренів Rudbeckia hirta L. використовують для лікування гінекологічних захворювань і захворювань, що передаються статевим шляхом. Полісахариди, які містить рудбекія волосиста, проявляють імуномодулюючі властивості. Мета дослідження – провести визначення індивідуальних компонентів флавоноїдів і кислот гідроксикоричних у траві рудбекії волосистої методом високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ). Методи дослідження. Матеріалом для досліджень була трава рудбекії волосистої, яку заготовляли на території Чернівецької області. Методом високоефективної рідинної хроматографії визначали індивідуальні компоненти флавоноїдів і кислот гідроксикоричних на рідинному хроматографі Agilent Technologies 1200. Результати й обговорення. Методом високоефективної рідинної хроматографії встановлено вісім індивідуальних компонентів флавоноїдів, серед яких рутин (1 308,96 мкг/г), ізокверцетин (97,68 мкг/г), астрагалін (43,93 мкг/г), нарингін (673,82 мкг/г), фізетин (2 381,39 мкг/г), кверцетин (800,9 мкг/г), апігенін (307,95 мкг/г), байкалеїн (562,72 мкг/г). Серед індивідуальних компонентів кислот гідроксикоричних установлено наявність і визначено кількісний вміст кислоти хлорогенової (7 992,58 мкг/г), р-кумарової (763,85 мкг/г), кофейної (191,45 мкг/г), сирінгової (210,95 мкг/г), транс-цинамової (93,47 мкг/г), хінної (85,35 мкг/г), синапової (15,11 мкг/г), трансферулової (12,63 мкг/г). Висновки. Визначено індивідуальні компоненти сполук фенольної природи у траві рудбекії волосистої методом високоефективної рідинної хроматографії. Установлено, що серед індивідуальних компонентів флавоноїдів найбільший вміст становили фізетин (2 381,39 мкг/г) та рутин (1 308,96 мкг/г). Серед індивідуальних компонентів кислот гідроксикоричних найбільший вміст становила кислота хлорогенова (7 992,58 мкг/г). Отримані результати свідчать про перспективність подальших поглиблених фітохімічних досліджень біологічно активних речовин трави рудбекії волосистої.

Посилання

Barker J. The encyclopedia of North American wild flowers. Bath : Parragon, 2004.

Branhagen A. Native Plants of the Midwest: A Comprehensive Guide to the Best 500 Species for the Garden. Portland, OR, USA : Timber Press, 2016.

Quattrocchi U. CRC World Dictionary of Medicinal and Poisonous Plants. Boca Raton, FL, USA : CRC Press, 2012.

Antimycobacterial eudesmanolides from Inula helenium and Rudbeckia subtomentosa / C. Cantrell et al. Planta Medica. 1999. Vol. 65. P. 351–355.

Mitogenic and comitogenic activities of polysaccharides from some European herbaceous plants / A. Ebringerová et al. Fitoterapia. 2003. Vol. 74. P. 52–61.

A new highly oxygenated pseudoguaianolide with 5-LOX inhibitory activity from Rudbeckia hirta L. flowers / B. R. Michael et al. Natural Product Research. 2013. Vol. 27. P. 2281–2285.

The Genus Rudbeckia: A critical review of its traditional medicinal uses, phytochemistry, and pharmacology / E. Vardeman et al. Journal of Herbal Medicine. 2022. Vol. 31. Article ID: 100530. https://doi.org/10.1016/j.hermed.2022.100530.

Pyrzynska K., Sentkowska A. Chromatographic Analysis of Polyphenols. Polyphenols in Plants. Academic Press, 2019. P. 353–364.

Combining pressurized liquids with ultrasound to improve the extraction of phenolic compounds from pomegranate peel (Punica granatum L.) / B. R. Sumere et al. Ultrasonics Sonochemistry. 2018. Vol. 48. P. 151–162.