ПОШИРЕНІСТЬ ПОЛІМОРФНОГО ВАРІАНТА I/D ГЕНА ACE В ПАЦІЄНТОК З КОМОРБІДНИМ ПЕРЕБІГОМ ІНТРАМУРАЛЬНОЇ ЛЕЙОМІОМИ МАТКИ І ГЕНІТАЛЬНОГО ЕНДОМЕТРІОЗУ

С. О. Вовк-Шульга; С. В. Хміль

doi:10.11603/mcch.2410-681X.2024.i1.14594

Автор(и)

С. О. Вовк-Шульга ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І. Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО МОЗ УКРАЇНИ, РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ ІМ. Ю. СЕМЕНЮКА РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ
С. В. Хміль ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І. Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО МОЗ УКРАЇНИ

DOI:

https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681X.2024.i1.14594

Ключові слова:

лейоміома матки, генітальний ендометріоз, непліддя, допоміжні репродуктивні технології, поліморфізм гена АСЕ, поширеність

Анотація

Вступ. Поліморфізм гена ангіотензинперетворювального ензиму (ACE) асоціюється з ризиком виникнення не лише есенціальної гіпертензії, але і лейоміоми матки (ЛМ), адже лейоміоматозні вузли тісно пов’язані із системною судинною мережею через судини, що їх живлять і беруть участь у багатьох ланцюгах передачі сигналу, включаючи ангіотензин ІІ, який утворюється під впливом ангіотензинперетворювального ензиму.

Мета дослідження – вивчити поширеність поліморфного варіанта I/D гена ACE в пацієнток з коморбідним перебігом інтрамуральної ЛМ і генітального ендометріозу.

Методи дослідження. У 33 хворих з коморбідним перебігом інтрамуральної ЛМ і генітального ендометріозу та 30 пацієнток з ізольованою інтрамуральною ЛМ було проведено молекулярно-генетичне дослідження поліморфного варіанта I/D гена ACE згідно зі стандартною операційною процедурою, розробленою у міжкафедральній навчально-дослідній лабораторії Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України.

Результати й обговорення. Аналіз частотного розподілу алелів для поліморфного варіанта I/D гена АСЕ показав, що як у хворих з коморбідним перебігом інтрамуральної ЛМ та генітального ендометріозу, так і в пацієнток з ізольованою інтрамуральною ЛМ розподіл алелів І та D був паритетним, тоді як у контрольній групі переважали носії алеля І (у 2,3 раза) стосовно носіїв алеля D (χ²=6,35; р=0,042). При цьому наявність алеля D у 2,98 раза підвищувала ризик виникнення інтрамуральної ЛМ у хворих з коморбідним перебігом та у 2,85 раза – за умови її ізольованого перебігу. На противагу цьому виявлено протективні властивості алеля I гена АСЕ як у хворих з коморбідним перебігом інтрамуральної ЛМ та генітального ендометріозу, так і в пацієнток з ізольованою інтрамуральною ЛМ. При аналізі домінантної моделі успадкування поліморфного варіанта I/D гена АСЕ у хворих з коморбідним перебігом інтрамуральної ЛМ і генітального ендометріозу встановлено вірогідну меншу частоту реєстрації генотипу I/I, який знижував ризик виникнення лейоміоми (ВШ=0,16; 95 % ДІ 0,04−0,63), порівняно з контролем. Водночас носії алеля D (генотипу I/D+D/D) даної групи дослідження мали підвищений у 6,4 раза ризик розвитку лейоміоми матки (ВШ=6,40; 95 % ДІ 1,59−25,72). При цьому в пацієнток з ізольованою ЛМ встановлено, що носії алеля D (генотипу I/D+D/D) мали підвищений у 3,76 раза ризик виникнення лейоміоми матки (ВШ=3,76; 95 % ДІ 1,00−14,07).

Висновки. Аналізуючи відношення шансів і його довірчий інтервал для алелів поліморфного варіанта I/D гена АСЕ, встановили, що наявність алеля D практично однаково підвищує ризик виникнення та прогресування інтрамуральної ЛМ як за умови її коморбідного перебігу з генітальним ендометріозом, так і при її ізольованому перебізі (в 2,98 та 2,85 раза відповідно). Під час аналізу домінантної моделі успадкування поліморфного варіанта I/D гена АСЕ з’ясували, що за умови коморбідного перебігу інтрамуральної ЛМ і генітального ендометріозу носії алеля D (генотипу I/D+D/D) мають підвищений у 6,4 раза ризик виникнення та прогресування лейоміоми матки, а при ізольованому перебізі – в 3,76 раза.

Посилання

Abdellaoui, A., Yengo, L., Verweij, K.J.H., Visscher, P.M. (2023). 15 years of GWAS discovery: Realizing the promise. Am. J. Hum. Genet., 110(2),179-194.

Pishak, V.P. Kryvchanska, M.I. (2013). Renin-angiotensin-aldosterone system: regulation of molecular mechanism and gene polymorphism during pathology. Biological Systems, 5(3), 305-310 [in Ukrainian].

Nesen, A.O., Semenovykh, P.S., Yakymenko, Y.U.S., Shchenyavska, O.M., Kiriyenko, O.M (2022). Prooxidant-antioxidant balance – association with kidney damage in type 2 diabetes mellitus. Medicine Today and Tomorrow, 1, 72-82 [in Ukrainian].

Albuquerque, F.N., Brandão, A.A., Silva, D.A., Mourilhe-Rocha, R., Duque, G.S., Gondar, A.F., Neves, L.M., Bittencourt, M.I., Pozzan, R., Albuquerque, D.C. (2014). Angiotensin-converting enzyme genetic polymorphism: its impact on cardiac remodeling. Arq. Bras. Cardiol.,102(1), 70-79.

Chorna, L.B., Zastavna, D.V., Makukh, H.V., Kolodiy, O.I. (2023). Prevalence of polymorphic variants of the PAI-1 675 4G/5G and ACE I/D genes among women with miscarriage. Factors in the Experimental Evolution of Organisms, 33, 109-113 [in Ukrainian].

Hmimech, W., Idrissi, H.H., Diakite, B., Korchi, F., Baghdadi, D., Tahri Joutey Hassani Idrissi, H., Haboub, M., Habbal, R., Nadifi, S. (2017). Impact of I/D polymorphism of angiotensin-converting enzyme (ACE) gene on myocardial infarction susceptibility among young Moroccan patients. BMC Res. Notes, 10(1), 763.

Mattace-Raso, F.U.S., Sie, M.P.S., van der Cammen, T.J.M., Safar, M.E., Hofman, A., van Duijn, C.M., Witteman, J.C.M. (2007). Insertion/deletion gene polymorphism of the angiotensin-converting enzyme and blood pressure changes in older adults. The Rotterdam study. J. Human Hyperten., 21, 736-740.

Mengesha, H.G., Petrucka, P., Spence, C., Tafesse, T.B. (2019). Effects of angiotensin converting enzyme gene polymorphism on hypertension in Africa: A meta-analysis and systematic review. PLoS ONE, 14(2), e0211054.

Kirschen, G.W., Yanek, L., Borahay, M. (2023). Relationship Among Surgical Fibroid Removal, Blood Pressure, and Biomarkers of Renin-Angiotensin-Aldosterone System Activation. Reprod Sci., 30(9), 2736-2742.

Wallace, K., Chatman, K., Porter, J., Scott, J., Johnson, V., Moseley, J., LaMarca, B. (2014). Endothelin 1 is elevated in plasma and explants from patients having uterine leiomyomas. Reprod Sci., 21(9), 1196-1205.

Fischer, N.M., Nieuwenhuis, T.O., Singh, B., Yenokyan, G., Segars, J.H. (2021). Angiotensin-Converting Enzyme Inhibitors Reduce Uterine Fibroid Incidence in Hypertensive Women. J. Clin. Endocrinol. Metab., 106(2), e650-e659.

Isobe, A., Takeda, T., Sakata, M., Miyake, A., Yamamoto, T., Minekawa, R., Nishimoto, F., Oskamoto, Y., Walker, C.L., Kimura, T. (2008). Dual repressive effect of angiotensin II-type 1 receptor blocker telmisartan on angiotensin II-induced and estradiol-induced uterine leiomyoma cell proliferation. Hum Reprod., 23(2),440-446.

Keshavarzi, F., Teimoori, B., Farzaneh, F., Mokhtari, M., Najafi, D., Salimi, S. (2019). Association of ACE I/D and AGTR1 A1166C Gene Polymorphisms and Risk of Uterine Leiomyoma: A Case-Control Study. Asian Pac J Cancer Prev., 20(9), 2595-2599.

Gomaa, S.H., Zaki, A.M., El-Attar, E.A., Mokhtar, M.M., Swelem, M. S. (2015). Polymorphisms of Renin Angiotensin system genes in uterine leiomyomas among Egyptian females. J Clin Gynecol Obstetrics, 4, 170-176.

Gultekin, G.I., Yilmaz, S.G., Kahraman, O.T., Atasoy, H., Dalan, A.B., Attar R., Buyukoren A., Ucunoglu, N., Isbir, T. (2015). Lack of influence of the ACE1 gene I/D polymorphism on the formation and growth of benign uterine leiomyoma in Turkish patients. Asian Pac. J. Cancer Prev., 16(3), 1123-1127.

Liu, Y., Hao, H., Lan, T., Jia, R., Cao, M., Zhou, L., Zhao, Z., Pan, W. (2022). Physiological and pathological roles of Ang II and Ang- (1-7) in the female reproductive system. Front Endocrinol. (Lausanne), 13:1080285.

Kowalczyńska, L.J., Tomasz, F., Wojciechowski, M., Mordalska, A., Pogoda, K., Malinowski, A. (2011). ACE I/D polymorphism in Polish patients with endometriosis. Ginekol. Pol., 82(2),102-107.

Hsieh, Y.Y., Lee, C.C., Chang, CC., Wang, Y.K., Yeh, L.S., Lin, C.S. (2007). Angiotensin I-converting enzyme insertion-related genotypes and allele are associated with higher susceptibility of endometriosis and leiomyoma. Mol. Reprod. Dev., 74(7), 808-814.