МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА КЛІНІЧНІ АСПЕКТИ ВЕДЕННЯ ПАЦІЄНТА З ГЕМАТОЛОГІЧНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ В ПРАКТИЦІ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ НА ПРИКЛАДІ КЛІНІЧНОГО ВИПАДКУ

Анотація

РЕЗЮМЕ. Розвиток сімейної медицини потребує комплексного підходу при огляді хворого та наданні сучасної медичної допомоги пацієнтам, що підвищує вимоги до підготовки сімейних лікарів. Велику медико-соціальну проблему складають хвороби крові, зокрема, онкологічні, тому поліпшення ранньої діагностики має велике значення.

Мета – удосконалення підготовки лікарів загальної практики з питань раннього виявлення онкогематологічної патології шляхом поліпшення методики та клінічного аналізу в навчальному процесі спеціалістів на прикладі розбору клінічного випадку з особистої практики.

Матеріал і методи. Використано бібліосемантичний метод, спостереження та аналіз. 

Результати й обговорення. Опитування сімейних лікарів показало їх недостатнє розуміння своїх компетенцій у допомозі хворим з гематологічною патологією, зокрема, онкогематологічною, коли рання діагностика та ведення цих хворих з приводу коморбідних станів має велике значення. Тому роз’яснення та нагадування компетенцій сімейним лікарям при їх підготовці має займати належне місце, адже ця категорія хворих зазвичай перший свій візит робить до сімейного лікаря. Через недосконале вміння пальпації лімфатичних вузлів та селезінки сімейні лікарі часто не застосовують це на практиці, тому відпрацювання навичок та робота «біля ліжка хворого» гостро необхідні. Наведений у статті клінічний приклад та його розбір є ефективною методикою навчання лікарів.

Висновки. Сімейні лікарі часто недооцінюють своє значення у наданні медичної допомоги онкогематологічним хворим через нестачу теоретичних знань та практичних навичок, тому покращення підготовки сімейних лікарів має компенсувати ці недоліки. У разі наявності неспецифічних синдромів – інтоксикаційного, запально-інфекційного, а також більш специфічних синдромів – анемічного та геморагічного, під підозрою мають бути онкогематологічні захворювання. Невід’ємними складовими обстеження хворого з поліморбідною патологією мають бути аналіз крові, пальпація селезінки та лімфатичних вузлів. Загострення уваги лікарів при викладанні та детальний клінічний розбір клінічних випадків за темою мають бути невід’ємними компонентами ефективної підготовки лікарів загальної практики.