ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ КОРОТКИХ ПРОТОКОЛІВ ЕКСТРАКОРПОРАЛЬНОГО ЗАПЛІДНЕННЯ У ЖІНОК ІЗ БЕЗПЛІДДЯМ НА ФОНІ СИНДРОМУ ПОЛІКІСТОЗНИХ ЯЄЧНИКІВ ТА ХРОНІЧНОГО ЕНДОМЕТРИТУ

Анотація

РЕЗЮМЕ. Орієнтовно 80–90 % жінок із ановуляцією, які звертаються в клініку, мають СПКЯ. За різними даними, хронічний ендометрит розпізнається від дуже низької до дуже високої частоти, зокрема, у 2,8 % – 67,6 % пацієнтів із безпліддям та невдалою імплантацією, що обґрунтовує доцільність вивчення особливостей безпліддя на фоні СПКЯ та хронічного ендометриту.

Мета – вивчити особливості оогенезу, запліднення, настання вагітностей в програмах ЕКЗ у пацієнток із ендокринним безпліддям на фоні СПКЯ та на тлі коморбідності синдрому полікістозних яєчників і хронічного ендо­метриту.

Матеріали та методи. Зроблено ретроспективний аналіз медичних карт 110 жінок із ендокринним безпліддям на тлі синдрому полікістозних яєчників та коморбідністю СПКЯ і хронічного ендрометриту, а також 30 жінок, які склали контрольну групу. Пацієнтки були поділені на 3 групи. Першу дослідну групу склали 52 жінки з ендокринним безпліддям на тлі СПКЯ, другу – 58 жінок із безпліддям на фоні СПКЯ та хронічного ендометриту (в цю групу були включені пацієнтки із невдалими спробами ЕКЗ та/або вагітністю, яка перервалася на ранніх термінах), а також 30 пацієнток з безпліддям, пов’язаним із чоловічим фактором, які склали групу порівняння (контроль).

Нами проведено порівняльний аналіз загальноклінічних показників пацієнток з ендокринним безпліддям на тлі СПКЯ та коморбідністю СПКЯ і хронічного ендометриту. Проаналізовано отримані результати ефективності коротких протоколів ЕКЗ з антагоністом ГнРГ у цих пацієнток, такі як характеристика фолікулогенезу, отриманих ооцитів та ембріонів, клінічні результати настання вагітності та пологів.

Результати. На основі проведеного ретроспективного аналізу оперативних втручань у пацієнток із коморбідністю СПКЯ та хронічного ендометриту виявлено у більшої кількісті жінок вишкрібання стінок порожнини матки у 24,14 % та ВМС у 20,69 % в анамнезі, що могло бути одним із причинних факторів виникнення хронічного ендо­метриту. При оцінці результатів стимуляції суперовуляції виявлено більшу тривалість днів стимуляції, вищу загальну дозу гонадотропінів, меншу кількість виходу бластоцист, а також нижчий відсоток настання вагітності. Це дозволило в подальшому визначити пріоритетні методи підготовки пацієнток дослідних груп до кріопротоколу з метою реалізації їх репродуктивної функції.

Висновки. У пацієнток із ендокринним безпліддям на фоні коморбідності СПКЯ і хронічного ендометриту, у порівнянні з групою жінок із безпліддям на тлі СПКЯ, для стимуляції суперовуляції необхідна вища загальна доза рФСГ, тривалість введення антагоніста ГнРГ, тривалість КОС та достовірно нижча кількість отриманих ооцитів, запліднених яйцеклітин та бластоцист, а також нижчий відсоток настання вагітності.