СУЧАСНІ АСПЕКТИ ДІАГНОСТИКИ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЇ РЕФЛЮКСНОЇ ХВОРОБИ
DOI:
https://doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v0.i2.7748Ключові слова:
гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, діагностика, езофагогастродуоденоскопія.Анотація
Резюме: Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) надзвичайно поширене захворювання зумовлене порушенням моторно-евакуаторної функції органів гастроезофагеальної зони, яке характеризується спонтанним закидом шлункового або дуоденального вмісту в стравохід, що призводить до ураження його дистального відділу з розвитком у ньому запальних та ерозивно-виразкових уражень. Серед дорослого населення поширеність ГЕРХ становить до 40%.
Мета роботи − проаналізувати сучасні погляди науковців і основні методи діагностики ГЕРХ.
В діагностиці ГЕРХ потрібно орієнтуватися на рекомендації Монреальського консенсуса, згідно якого захворювання може бути діагностовано при наявності як мінімум одного із трьох критеріїв: а) характерних симптомів захворювання; в) інструментального підтвердження наявності патологічного гастроезофагеального рефлюксу в осіб з симптомами ГЕРХ; с) змін слизової оболонки стравоходу, гістологічного дослідження біоптату.
Згідно V Маастрихтcького консенсусу рекомендовано проводити ерадикацію H-pylori незалежно від наявності чи відсутності симптомів ГЕРХ при наявності прямих показів.
Діагноз ГЕРХ встановлюється на підставі клінічних критеріїв, якщо пацієнта турбує печія більше ніж двічі на тиждень впродовж трьох місяців і довше. Для діагностики ГЕРХ запропоновані тест з ІПП, альгінатний тести. Показом до проведення езофагогастродуоденоскопії (ЕГДС) у пацієнтів з ГЕРХ є наявність тривожних симптомів (дисфагія, нудота, кровотеча, зменшення маси тіла), неефективність пробного лікування (негативні альгінатний або омепразоловий тести), тривалий перебіг захворювання, вік більше 50 років. ЕГДС виконують для виявлення або виключення значних пошкоджень в окремих випадках. При типових симптомах ГЕРХ проводити ЕГДС не потрібно. При проведенні ЕГДС беруть біоптат стравоходу при ускладненнях ГЕРХ, новоутвореннях, для діагностики еозинофільного езофагіту. Для кількісного визначення впливу кислоти на стравохід та оцінки асоціації між печією та епізодами рефлюксу використовують рН-метрію в стравоході або імпеданс-метрію протягом 24 год. Стравохідний імпеданс рН застосовують у пацієнтів зі стійкими симптомами рефлюксу, які погано відповіли на стандартну терапію для оцінки як кислотної, так і некислотної рефлюксної хвороби. Для виявлення мінімальних уражень слизової оболонки стравоходу у хворих на ГЕРХ застосовують хромоскопію, ендоскопію з високою роздільністю та збільшенням, вузьку спектральну ендоскопію.
Таким чином, основним методом діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби є езофагогастродуоденоскопія. Сучасні ендоскопічні технології дають можливість діагностувати ГЕРХ на ранній стадії.
Посилання
Boeskxstaens, G., Ei-Serag, H. B., Smout, A. G., & Kahrilas, P. J. (2015). Republished: symptomatic reflux disease: the present, the past and the future. Postgrad. Med. J. 91, (107), 46−54.
Kokorina, V. Ye. (2010). Diahnostika i lecheniye zabolevaniy LOR-organov, obuslovlennykh hastroezofahealnoy refliuksnoy bolezniu [Diagnosis and treatment of ENT diseases caused by gastroesophageal reflux disease]. Extended abstract of Doctor’s thesis. Snkt. Pt., 256 [in Russian].
Tkach, S. M. (2009). Yevropeyskiye i amerykanskiye rekomendatsii po lecheniyu Tkach GERKh: prakticheskiye uroky [European and American recommendations for the treatment of GRD: practical lessons]. Healthy Ukraine – Здоров’я України, 6/1, 20 [in Russian].
Krylova, O.O., Maykova, T.V., Kutniak, V.M., Yershova, S. Yu. & Shchudro, S. O. (2016). Endoskopichna diahnostyka hastroezofahealnoi refliuksnoi khvoroby [Endoscopic diagnosis of gastroesophageal reflux disease]. Suchasna hastroenterolohiia – Modern Gastroenterology, 6, (92), 109−118 [in Ukrainian].
Kochuyeva, M. N. (2015). Hastroezofahealnaya refluksnaya bolezn: k voprosu o povyshenii effektivnosti terapii [Gastroesophageal reflux disease: to the question of increasing the effectiveness of therapy]. Ukrainskyi chasopys – Ukrainian journal, 3, 59−62 [in Russian].
Balukova, Ye. V. & Uspenskiy, Yu. P. (2015). Korrektsiya osnovnykh klinicheskikh proyavleniy hastroezofahealnoy refluksnoy bolezni [Correction of the main clinical manifestations of gastroesophageal reflux disease]. RMZh, 21, 1278−1280 [in Ukrainian].
Solomentseva, T. A., Kushnir, N. Ye., & Chernova, V. M. (2017). Mekhanizmy povrezhdeniya slizistoy obolochky pyshchevoda u bolnykh hastroezofahealnoy refluksnoy boleznyu s soputstvuyushchey ishemicheskoy boleznyu serdtsa [Mechanisms of damage to the mucosa of the esophagus in patients with gastroesophageal reflux disease with concomitant ischemic heart disease]. Suchasna hastroenterolohiia – Current gastroenterology, 1, (93), 91−98 [in Ukrainian].
Fadieienko, H. D., Halchinska, V. Yu. & Kushnir, I. Ye. (2016). Porushennia funktsionalnoho stanu sydoteliiu ta yoho rol v patohenezi hastroezofahealnoi refluksnoi khvoroby v poyednanni z ishemichnoyu khvoroboiu sertsia [Violation of the functional state sydoteliyu and its role in the pathogenesis of gastroesophageal reflux disease combined with coronary heart disease]. Suchasna hastroenterolohiia – Current gastroenterology, 5, (91), 5−10 [in Ukrainian].
Davenport, A. P., Hyndman, K. A., & Dhaun, C. N. (2016). Endothelin Published online.
Tkach, S. M. (2017). Osobennosti lecheniya hastroezofahealnoy refluksnoy bolezny pry nedostatochnoy effektivnosti inhibitorov protonnoy pompy [Features of treatment of gastroesophageal reflux disease with insufficient effectiveness of proton pump inhibitors]. Suchasna hastroenterolohiia – Current gastroenterology, 1, (93), 71−79 [in Russian].
Heidelbaugh, J. Gastroesophageal Reflux Disease (GERD) UMHS GERD Guideline, September 2013.−https // www guideline.gov / summaries /summary / 37564.
He, S., Liu, Y., & Chen, Y. (2016). Value of the Gastroesophageal Reflux Disease Ouestionnaire (GerdO) in predicting the proton pump inhibitor response in coronary artery disease patients with gastroesophageal reflux − related chest pain || Dis. Esophagus, 29, (4), 367–376.
Malfertheiner P., Megraud F., & O’Morain C.A. (2012). European Helicobacter Study Group Management of Helicobacter pylori infection − the Maastricht 1V. Florence Consensus Report. Gut, 61 (5), 646−664.
Hunt, R., Armstrong, D., & Katelaris, P. (2015). Global Perspective on Gastroesophageal Reflux Disease // World Gastroenterojogy Organisation Global Guidelines. http //www Guidelines Global Guidelines: GERD: Englich.
Chander, B., Hanley-Williams, N., Deng, Y., & Sheth, A. (2012). 24 Versus 48-hour bravо pH monitoring. J. Clin. Gastroenterol, 46, 197−200.
Boeckxstaens, G.,E., & Smout, A. (2010). Systematic rewiev role of acid, weakly acidic and weakly alkaline reflux in gastro-ocsophageal reflux disease. Aliment. Pharmacol. Ther., 32, 334−345.
De Bortoli, N., Martinucci, I., & Bertani, I. (2016). Esophageal testing; What we have so far ||Wordl J. Gastrointest Pathophysiol., 7, (1), 72−85.
