СТРУКТУРНИЙ СТАН ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ І ПЕЧІНКИ У ПАЦІЄНТІВ, ЯКІ СТРАЖДАЮТЬ ВІД ХРОНІЧНОГО БІЛІАРНОГО ПАНКРЕАТИТУ ІЗ СУПУТНІМ ОЖИРІННЯМ
DOI:
https://doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v0.i2.7664Ключові слова:
хронічний панкреатит, підшлункова залоза, печінка, ожиріння, еластографія хвилі зсуву, структурний стан.Анотація
Вступ. Статистика свідчить про зростання кількості огрядних людей протягом останніх років у цілому світі, незважаючи на підвищену увагу до цієї проблеми з боку наукової і практичної медицини. Ожиріння має системний характер і впливає на метаболізм і фізіологічні параметри.
Мета роботи: проведення порівняльного аналізу показників жорсткості підшлункової залози та печінки у хворих на хронічний біліарний панкреатит (ХБП) в залежності від ступеня ожиріння.
Матеріали і методи. Було обстежено 100 пацієнтів з ХП біліарного ґенезу.Групу контролю склали 20 молодих здорових людей. ІМТ обчислювали за формулою Кетле.
Результати та їх обговорення. У пацієнтів хворих на ХБП із ІІІ ступенем ожиріння рівень жорсткості становив (11,81±0,28) кПа, що у 2,5 рази перевищувало такий групи контролю, а показник жорсткості ПЗ – у 2,0 раза. Показник жорсткості печінки і ПЗ у групі хворих із ІІ ступенем ожиріння перевищував такий групи контролю у 2,0 і 1,8 рази відповідно, а у пацієнтів з І ступенем – в 1,6 та 1,5 рази і у хворих з надмірною масою тіла - у 1,30 та 1,28.
Висновки.У хворих на хронічний біліарний панкреатит в поєднанні з ожирінням було константовано, що із зростанням маси тіла збільшувались показники жорсткості як печінки, так і підшлункової залози.
Посилання
Radchenko O.M. (2013). Pidshlunkova zaloza ta metabolichnyy syndrom [Pancreas and metabolic syndrome]. Suchasna hastroenterolohiyaб, 5(73), 21-26.
Pitt H.A. (2007). Hepato-pancreato-biliary fat: the good, the badand the ugly. HPB,9,92-97.
Van Raalte D.H, N.J. van der Zijl, Diamant M. (2010). Pancreatic steatosis in humans: cause or marker of lipotoxicity? Curr. Opin. Clin. Nutr. Metab. Care, 13, 478-485.
