Особливості просторової і структурної організації шлунка білих лабораторних щурів у нормі
DOI:
https://doi.org/10.11603/1811-2471.2015.v24.i4.5800Анотація
Резюме. Дослідження проведено на 12 інтактних білих лабораторних щурах. Макрометрично вимірювали довжину, ширину і товщину шлунка з наступним обчисленням його об’єму. Для гістологічного дослідження забирали шматочки тканин із різних відділів шлунка. Морфометричні дослідження включали визначення товщини слизової, м’язової, серозної оболонок та підслизової основи, площі епітеліоцитів, діаметра ядер епітеліоцитів, ядерно-цитоплазматичних співвідношень (ЯЦС). Середні розміри шлунка у інтактних тварин: довжина – (3,93±0,13) см, ширина – (2,20±0,09) см, товщина – (1,45±0,08) см, об’єм шлунка у середньому складає (6,72±0,81) см³. Найбільший питомий об’єм має дно шлунка. При зовнішньому макроскопічному огляді дно шлунка за його білуватим забарвленням легко можна відрізнити від червоно-сіруватих тіла та пілоричної частини. Ще чіткіше дно шлунка можна віддиференціювати при візуальному огляді його слизової оболонки: слизова оболонка дна відмежована від тіла шлунка чіткою дугоподібною складкою або складчастим краєм. При гістологічному дослідженні складчастого краю встановлено, що його основу складає дуплікатра підслизової основи, яка зі сторони дна шлунка покрита багатошаровим плоским епітелієм, а зі сторони тіла – залозистим епітелієм. Морфометричні дослідження стінки шлунка інтактних білих лабораторних щурів дозволили встановити наступні кількісні параметри її структурних компонентів. Товщина серозної оболонки у середньому складала (7,83±0,31) мкм, м’язової – (40,17±0,75) мкм, підслизової – (24,00±0,78) мкм і слизової – (96,00±0,97) мкм. Площа ядер гладком’язових клітин (ГМК) дещо більша, ніж площа ядер залозистого епітелію, водночас питомий об’єм цитоплазми у ГМК, навпаки, менший. Відповідно до цього і показник ЯЦС у ГМК вищий, ніж у епітеліоцитів слизової.
Ключові слова: шлунок щура, будова, морфометрія.
Посилання
Davydovskyy Y. V. Problema prychynnosty v medytsyne (étyolohyya) / Y. V. Davydovskyy. – M. : Medhyz,
– S. 137–140.
Sarkysov D. S. Strukturnye osnovy adaptatsyy y
kompensatsyy narushennykh funktsyy / D. S. Sarkysov. –
M. : Medytsyna, 1997. – 448 s.
Animal Models in Eye Research / A. Gwon, A. Pa
nagiotis, I. M. Tsonis [et al.] // Academic Press. – 2007. –
№ 4. – R. 184–187.
Zynovʹev A. A. Lohycheskaya modelʹ kak sredstvo
nauchnoho yssledovanyya / A. A. Zynovʹev, Y. Y. Revzyn //
Voprosy fylosofyy. – 1960. – № 1. – S. 82–90.
Frolov Y. T. Hnoseolohycheskye problemy mode
lyrovanyya byolohycheskykh system / Y. T. Frolov // Vo
prosy fylosofyy. – 1981. – № 2. – S. 39–51.
Shlyakhover V. E. Kolychestvennaya kharakterystyka
strukturnoy orhanyzatsyy myokarda sobaky / V. E. Shlya
khover, N. Y. Yabluchanskyy, V. Y. Shevchenko // Krovoobra
shchenye. – 1983. – T. 16, № 2. – S. 3–6.
Schaper G. Ultrastructural morhometric analysis
of myocardium from dogs, rats, hamsters, mice and from
human hearts / G. Schaper, E. Meiser, G. Stammler // Circ.
Res. – 1985. – Vol. 56, № 3. – P. 377–391.
Petrenko V. M. Forma y topohrafyya zheludka u
beloy krysy / V. M. Petrenko // Uspekhy sovremennoho
estestvoznanyya. – 2012. – № 4. – S. 227–229.
Romer A. Anatomyya pozvonochnykh ; per. s anhl.
yaz. / A. Romer, T. Parsons. – M. : Yzd-vo «Myr», 1992. –
T. 2. – 406 s.
Shmalʹhauzen Y. Y. Osnovy sravnytelʹnoy ana
tomyy pozvonochnykh zhyvotnykh. -3-e yzd-e./ Y. Y. Shmalʹ
hauzen. – M. : Hosud. ucheb.-ped. yzd-vo narkomprosa RSFSR,
– 488 s.
Hrytsenko S. I. Sposib vymiryuvannya obʺyemu bio
lohichnykh obʺyektiv / S. I. Hrytsenko, O. O. Vilʹtsanyuk // Vis
nyk morfolohiyi. – 2000. – № 2. – S. 333–334.
Hricak H. Sonographic determination of renal vol
ume/ H. Hricak, R. P. Lieto // Radiology. – 2000. – Vol. 183. –
P. 311–312.