КЛІНІЧНИЙ ПРОФІЛЬ ПАЦІЄНТІВ ІЗ НЕАЛКОГОЛЬНОЮ ЖИРОВОЮ ХВОРОБОЮ ПЕЧІНКИ ТА ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНІСТЮ

Анотація

РЕЗЮМЕ. Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖхп) є важливою медичною проблемою, яка набула масштабів пандемії у XXI столітті. Хоча дослідження НАЖхп тривають, багато аспектів патогенезу, діагностики та лікування залишаються нез’ясованими. Інсулінорезистентність (ІР) є частим супутнім станом НАЖхп, який має за основу метаболічний синдром, що погіршує прогноз та сприяє швидшому прогресуванню захворювання. Поєднання НАЖхп з ІР також асоціюється з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань, що підкреслює необхідність розуміння клінічного профілю цих пацієнтів для розробки ефективних стратегій лікування та профілактики.

Мета – оцінити вираження змін клінічного профілю пацієнтів із неалкогольною жировою хворобою печінки та інсулінорезистентністю.

Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь 137 пацієнтів, серед яких 86 чоловіків та 51 жінка, віком від 18 до 70 років. Пацієнтів обстежували для виключення коморбідних станів, таких як вірусні гепатити, цироз, зловживання алкоголем, токсично- та медикаментозно-асоційовані захворювання печінки, автоімунні захворювання, а також цукровий діабет 1-го або 2-го типу. Діагноз НАЖхп підтверджували за допомогою валідизованих тестів, таких як Fib-4 та NAFLD Fibrometer, а наявність ІР оцінювали через індекс HOMA. Пацієнтів було поділено на дві групи: 1 група – пацієнти з коморбідним перебігом НАЖхп та ІР (n=76), 2 група – пацієнти з ізольованим перебігом НАЖхп (n=61). Групи були зіставні за кількістю пацієнтів, віком та статтю.

Результати. В результаті аналізу скарг пацієнтів встановлено, що астеновегетативний синдром був характерним для обох груп пацієнтів, але частіше траплявся у пацієнтів з коморбідністю НАЖХП та ІР (90,78 % проти 70,49 %). Скарги на диспептичний синдром також були більш поширеними у цій групі, зокрема, на нудоту і гіркоту в роті. Крім того, пацієнти з коморбідністю частіше повідомляли про сухість у роті та підвищений апетит. Проаналізувавши лабораторні показники, такі як АЛаТ, АСаТ, та коефіцієнт Де Рітіса, було виявлено, що вони підвищені у пацієнтів з ІР, що свідчить про порушення функції печінки. У групі з коморбідністю також спостерігалося зниження загального білка та альбуміну, що може свідчити про зниження синтезувальної функції печінки. Рівень глюкози був вищим у пацієнтів із коморбідністю і корелював з ІР, що підтверджує його роль у патогенезі цього стану. Лептин також був вищим у групі з коморбідністю, що може вказувати на його роль як маркера метаболічних порушень і запалення. Ліпідний спектр крові показав, що всі показники були вищими у пацієнтів із коморбідністю, зокрема тригліцериди та коефіцієнт атерогенності перевищували норми, що свідчить про погіршення метаболічної функції печінки.

Висновки. Пацієнти з коморбідністю НАЖхп та ІР частіше скаржаться на загальну слабість, втому, порушення сну, зниження апетиту, нудоту і гіркоту в роті, що вказує на астеновегетативний і диспептичний синдроми. У групі з поєднаним перебігом спостерігалися підвищені рівні АЛаТ, АСаТ, співвідношення Де Рітіса, загального білірубіну та знижені рівні загального білка та альбуміну, що свідчить про порушення функції печінки. Лептин був значно вищим у групі з коморбідністю НАЖхп та ІР, тому цей показник може слугувати маркером прогнозування перебігу захворювання. Показники ліпідного спектра крові показали достовірний зв’язок з ІР у пацієнтів із НАЖхп, що вказує на порушення метаболічної функції печінки.