НЕАЛКОГОЛЬНА ЖИРОВА ХВОРОБА ПЕЧІНКИ – ПРОВІДНИЙ ЕТІОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР ФОРМУВАННЯ СУБКЛІНІЧНОЇ ФОРМИ ПЕЧІНКОВОЇ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ У ХВОРИХ НА ЦИРОЗ ПЕЧІНКИ ПІСЛЯ COVID-19
DOI:
https://doi.org/10.11603/1811-2471.2024.v.i1.14535Ключові слова:
цироз печінки, печінкова енцефалопатія, СOVID-19, етіологія (алкогольна хвороба печінки, неалкогольна жирова хвороба печінки, вірусне ураження печінки)Анотація
РЕЗЮМЕ. Дослідження особливостей етіологічних факторів формування цирозу печінки (ЦП) та їх взаємозв’язок із формуванням та прогресуванням печінкової енцефалопатії (ПЕ) при COVID-19 є актуальною проблемою сучасної медицини.
Мета дослідження – вивчити особливості прогресування ПЕ після СOVID-19 залежно від етіологічного фактора ЦП.
Матеріал і методи. Обстежено 126 хворих на ЦП та ПЕ після COVID-19. Усім пацієнтам проведено загальноклінічні дослідження. Охарактеризовано етіологічні фактори ураження печінки у даних пацієнтів. Хворих поділено на класи тяжкості за Child-Pugh, а також визначено ступінь ПЕ.
Результати. Найчастішим етіологічним фактором формування ЦП, у людей, що перехворіли на COVID-19, є зловживання алкоголем – у 41,3 % обстежених, а також метаболічні порушення у вигляді неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП), що передувало формуванню ЦП (у 34,1 % пацієнтів). Зловживання алкоголем (алкогольна хвороба печінки (АХП)), що призвело до формування ЦП, частіше виявлено серед чоловіків (в 3,3 раза – р<0,01), тоді як НАЖХП частіше встановлено у пацієнтів жіночої статі (у 1,5 раза – р<0,05). НАЖХП, що призвела до формування ЦП після перенесеної СOVID-19, частіше проявляється переважно мінімальними ознаками ПЕ (у 77,8 % латентною формою ПЕ та у 84,6 % випадків ПЕ І ст. (р<0,001)). Виражені ознаки ПЕ ІІ та ІІІ ст. діагностовано переважно у хворих на ЦП після СOVID-19 на фоні АХП та вірусного ураження печінки.
Висновки. У обстежених нами хворих на цироз частим етіологічним фактором ураження печінки є зловживання алкоголем (у 41,3 % випадків), а також – НАЖХП (у 34,1 % обстежених). При цьому ЦП алкогольної етіології частіше діагностовано у чоловіків (у 76,9 % обстежених – р<0,01), тоді як НАЖХП частіше встановлено у жінок (у 60,5 % пацієнток – р<0,05).
У хворих на ЦП, етіологічним фактором якого є НАЖХП, ПЕ після СOVID-19 має переважно мінімальні клінічні ознаки, а саме – у 77,8 % обстежених встановлено латентний її перебіг, та у 84,6 % пацієнтів – ПЕ І ст., тоді як у хворих на ЦП на фоні АХП або вірусного ураження частіше встановлено ПЕ ІІ та ІІІ ст.
Посилання
Sharma, B., & John, S. (2023). Hepatic Cirrhosis. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing. Retrieved from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK482419/.
Bruyneel, M., & Sersté, T. (2018). Sleep disturbances in patients with liver cirrhosis: prevalence, impact, and management challenges. Nat. Sci. Sleep., 10, 369-375. DOI: 10.2147/NSS.S186665. DOI: https://doi.org/10.2147/NSS.S186665
Nusrat, S., Khan, M.S., Fazili, J., & Madhoun, M.F. (2014). Cirrhosis and its complications: evidence based treatment. World J. Gastroenterol., 20(18), 5442-5460. DOI: 10.3748/wjg.v20.i18.5442. DOI: https://doi.org/10.3748/wjg.v20.i18.5442
Premkumar, M., & Anand, A.C. (2022). Overview of Complications in Cirrhosis. J. Clin. Exp. Hepatol., 12(4), 1150-1174. DOI: 10.1016/j.jceh.2022.04.021. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jceh.2022.04.021
Amodio, P. (2018). Current diagnosis and classification of hepatic encephalopathy. J. Clin. Exp. Hepatol., 8, 432-437. DOI: 10.1016/j.jceh.2018.07.001. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jceh.2018.07.001
Weissenborn, K. (2015). Diagnosis of minimal hepatic encephalopathy. J. Clin. Exp. Hepatol., 5(1), S54-S59. DOI: 10.1016/j.jceh.2014.06.005. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jceh.2014.06.005
Chowdhury, T., Sultana, J., Dutta, J., Gousy, N., & Hassan, K.N. (2022). Rapid Turn From Cirrhosis to Encephalopathy Following COVID-19 Infection: A Cautionary Tale. Cureus., 14 (2), e22089. DOI: 10.7759/cureus.22089. DOI: https://doi.org/10.7759/cureus.22089
Wiesner, R.H. (2005). Evidence-based evolution of the MELD/PELD liver allocation policy. Liver Transpl., 11, 261-263. DOI: 10.1002/lt.20362. DOI: https://doi.org/10.1002/lt.20362
(2014). Unifikovanyy klinichnyy protokol pervynnoyi, vtorynnoyi (spetsializovanoyi) medychnoyi dopomohy alkoholnyy hepatyt. Nakaz ministerstva okhorony zdorovya ukrayiny vid 06.11.2014 r. № 826 – Unified clinical protocol for primary and secondary (specialised) medical care for alcoholic hepatitis. Order of the Ministry of Health of Ukraine dated 06.11.2014, 826 [in Ukrainian].
European Association for the Study of the Liver (EASL), European Association for the Study of Diabetes (EASD), European Association for the Study of Obesity (EASO). (2016). EASL-EASD-EASO clinical practice guidelines for the management of nonalcoholic fatty liver disease. J. Hepatol., 64, 1388-1402. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jhep.2015.11.004
Prakash, R., & Mullen, K.D. (2010). Mechanisms, diagnosis and management of hepatic encephalopathy. Nature Reviews Gastroenterology and Hepatology., 7(9), 515-525. DOI: 10.1038/nrgastro.2010.116. DOI: https://doi.org/10.1038/nrgastro.2010.116
