ДИНАМІКА ПІСЛЯІНФАРКТНОГО РЕМОДЕЛЮВАННЯ ЛІВОГО ШЛУНОЧКА У ХВОРИХ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ТА ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ НА ФОНІ ПРИЙОМУ РАМІПРИЛУ І ЗОФЕНОПРИЛУ

Анотація

РЕЗЮМЕ. Сьогодні в Україні понад 500 тис. хворих вмирають від серцево-судинних захворювань, що складає 64 % у загальній структурі смертності. За даними дослідження вітчизняних науковців, загальна захворюваність на інфаркт міокарда в Україні зросте до 2025 року на 24 %. За останні майже 40 років кількість хворих на цукровий діабет у світі зросла в чотири рази. В Україні значна поширеність артеріальної гіпертензії серед населення обумовила збільшення кількості хвороб системи кровообігу протягом 1991–2016 рр. у 3 рази.

Мета – оцінити динаміку післяінфарктного ремоделювання серця, застосовуючи метод ехокардіоскопії у хворих на інфаркт міокарда в коморбідності з цукровим діабетом та артеріальною гіпертензією.

Матеріал і методи. Нами було обстежено 54 хворих, яким при госпіталізації був встановлений діагноз гострого інфаркту міокарда та які мали супутню патологію – цукровий діабет та артеріальну гіпертензію.

Результати. Порівняння груп пацієнтів з інфарктом міокарда та супутньою патологією – цукровим діабетом та артеріальною гіпертензією – показало, що, не залежно від наявності ЦД, обидва досліджуваних препарати не зумовлювали статистично значущих відхилень величини кінцеводіастолічного індексу (КДІ) у групах досліджуваних пацієнтів (р₁>0,05; р₂>0,05). Порівняння груп пацієнтів, яким призначали різні препарати, показало, що у групі без ЦД після застосування зофеноприлу величина КСІ в пізній термін спостереження виявилася істотно меншою, ніж у групі, в якій застосовували раміприл (на 18,7 %, р₁<0,05). За наявності ЦД вплив обох препаратів на величину КСІ був практично однаковим (р₁>0,05, р₂>0,05). Порівняння груп пацієнтів залежно від застосованих антигіпертензивних препаратів показало, що в пацієнтів без ЦД і раміприл, і зофеноприл зумовлювали практично однаковий рівень УІ в динаміці обстеженя (р₁>0,05). Водночас, у пацієнтів з ЦД через 3 міс. за умов застосування зофеноприлу величина УІ ставала статистично вірогідно більшою, ніж за умов застосування раміприлу (на 19,2 %, р₂<0,05). Порівняння обох груп спостереження показало, що через 3 міс. величина ФВ була істотно більшою у хворих з ЦД, порівняно з пацієнтами без ЦД (на 13,0 %, р<0,05).

Порівняння груп пацієнтів залежно від застосованих антигіпертензивних препаратів показало, що в пацієнтів без ЦД через 3 міс. спостереження зофеноприл зумовлював статистично вірогідно більшу ФВ, порівняно з пацієнтами, які отримували раміприл (на 16,8 %, р₁<0,05).

Висновки. Проведені нами дослідження виявили диференційний вплив раміприлу та зофеноприлу на продуктивність серця за умов інфаркту міокарда залежно від наявності ЦД. Отримані дані щодо перебудови внутрішньокардіальної гемодинаміки у хворих із супутнім ЦД вказують на вищий ефект від застосування зофеноприлу, тоді як у хворих без супутнього ЦД – раміприлу.