АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ДІАГНОСТИКИ І ТАКТИКИ ВЕДЕННЯ ПАЦІЄНТІВ З ГОСТРОЮ РЕСПІРАТОРНОЮ ІНФЕКЦІЄЮ В АМБУЛАТОРНІЙ ПРАКТИЦІ ТА ВИКЛАДАННІ
DOI:
https://doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i3.10437Ключові слова:
гостра респіраторна інфекція, діагностика, консультування пацієнтів, тактика лікування, стратегія «очікуй і спостерігай»Анотація
РЕЗЮМЕ. Гострі респіраторні інфекції (ГРІ) у більшості випадків є амбулаторною патологією, тому питання діагностики й формування тактики ведення пацієнтів на етапі первинної медичної допомоги є важливим завданням медичної освіти і практики.
Мета – на основі опрацювання Європейського клінічного протоколу ведення пацієнтів з гострою респіраторною інфекцією (Хорватія) виділити ключові аспекти, важливі для клінічної практики і медичної освіти.
Результати. Гострі респіраторні інфекції найчастіше є короткочасними сезонними захворюваннями, пацієнти зазвичай одужують без негативних наслідків. ГРІ є тягарем для пацієнта, сім’ї, громади та системи охорони здоров’я через їх поширеність. Більшість ГРІ верхніх дихальних шляхів можна розпізнати на підставі якісно проведеного збору анамнезу і ретельного клінічного обстеження. Подальші діагностичні дослідження необхідні лише в деяких випадках, які чітко регламентовані клінічним протоколом.
Як правило, в кабінеті сімейного лікаря необхідно зосередитись на оцінці локалізації ГРІ, тобто визначити, чи це інфекція верхніх, чи нижніх дихальних шляхів, а також яка найімовірніша причина ГРІ – віруси чи бактерії. Часто непотрібно визначати точну причину ГРІ, оскільки найчастіше це захворювання, які самовиліковуються, тому вони й лікуються в умовах ПМД. Це визначає специфіку клінічного підходу сімейного лікаря до пацієнта з ГРІ, та не впливає на рішення, як лікувати пацієнта.
Діагностичні дослідження призначають лише тоді, коли клінічна картина не є чіткою, а іноді для підтвердження причини інфекції при підозрі на стрептококову інфекцію горла, коли є намір призначити антибіотики згідно із клінічним протоколом.
Висновок. Розбіжність між очікуваннями пацієнтів і професійними рекомендаціями щодо самодопомоги (самолікування), а також призначення антибіотиків і вакцинопрофілактики, може бути врегульована шляхом інтенсивного навчання пацієнтів, ретельного проведення диференційної діагностики, встановленням довіри між пацієнтом та сімейним лікарем у ході консультування і використанням стратегії «очікуй і спостерігай».
Посилання
Mostovyi, Yu.M. (Ed.). (2019). Suchasni klasyfikatsii ta standarty likuvannia zakhvoriuvan vnutrishnikh orhaniv. Nevidkladni stany v terapii. Analizy: normatyvni pokaznyky, traktuvannia zmin [Modern classifications and standards of treatment of diseases of internal organs. Emergency conditions in therapy. Analyzes: regulatory indicators, interpretation of changes]. Kyiv: Tsentr DZK [in Ukrainian].
Francetic, I., Makar-Ausperger, K., Likic, R., Erdeljic, V., Radacic Aumiler, M., & Bielen, L. (2012). Smjernice za primjenu antimikrobnih lijekova (Guidelines for Antimicrobials Application). III Izdanje, Izdavac: Klinicki bolnicki centar Zagreb.
Kocevar-Gucek, N., Homar, V., Svab, I., Rotar-Pavlic, D. (2012). Akutne okuzbe dihal. Druzinska medicina. Ljubljana: Zdruzenje zdravnikov druzinske medicine.
Katic, M., & Svab, I. (2017). Family medicine. Zagreb: Medicinska naklada.
(2018). National Institute for Health and Clinical Excellence (NICE). Respiratory tract infections -(2011). WHO: Influenza (Seasonal). Retrieved from: http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs211/en/.
(2011). WHO: Programmes and research. Initiative for vaccine research. Retrieved from: http://www.who.int/vaccine_research/diseases/ari/en/index.html.
