ВПЛИВ АТОРВАСТАТИНУ НА РІВЕНЬ ОМЕНТИНУ-1 ТА ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНІСТЬ У ПАЦІЄНТІВ З ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ ТА ОЖИРІННЯМ

Анотація

Жирова тканина є потужним ендокринним органом, що синтезує значну кількість біологічно активних речовин – адипокінів. Унаслідок адипокінової дисфункції виникає спектр захворювань, пов’язаних з ожирінням, а саме, ішемічна хвороба серця (ІХС), цукровий діабет, гіпертензія та онкологія. Провідну роль у патогенезі кардіометаболічних ускладнень у пацієнтів з ожирінням відіграє гіперінсулінемія та інсулінорезистентність, які запускають патологічний каскад реакцій, що призводить до серцево-судинних захворювань, а оментин-1 має антиатерогенну дію та здатний модифікувати периферичні ефекти інсуліну.

Мета дослідження – проаналізувати зміни концентрації оментину-1 та стану інсулінорезистеності у пацієнтів з ішемічною хворобою (ІХС) та ожирінням під час лікування аторвастатином.

Матеріали і методи. Було обстежено 55 пацієнтів з ожирінням, яким проводили загальноклінічні обстеження, досліджували ліпіди крові, рівень сечової кислоти та печінкових ензимів, визначали глікований гемоглобін, глюкозу, інсулін із розрахунком індексу НОМА та концентрацію оментину-1. Хворих поділили на 2 групи: перша група – 20 пацієнтів з ожирінням, котрі не мали ІХС та не приймали аторвастатин, друга – хворі на ІХС та ожиріння, які приймали аторвастатин. Для другої групи проводили визначення цих показників у динаміці через 12 місяців.

Результати досліджень та їх обговорення. У групі пацієнтів з ІХС та ожирінням, які приймали аторвастатин, були достовірно нижчі рівні ліпідів, проте концентрація глюкози натще, сечової кислоти та печінкових ферментів була вища, ніж в осіб, котрі його не приймали. Через 12 місяців у хворих на ІХС та ожиріння спостерігали зростання оментину-1 в сироватці крові паралельно зі збільшенням рівня інсуліну та зниженням чутливості тканин до нього.

Висновки. Прийом аторвастатину в пацієнтів з ішемічною хворобою серця та тлі ожиріння супроводжується підвищенням концентрації інсуліну, посиленням інсулінорезистентності та зростанням рівня оментину-1.