ОСОБЛИВОСТІ РІВНІВ ТРИВОЖНОСТІ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ТА МОЖЛИВІСТЬ ЇХ КОРЕКЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.11603/1681-2786.2024.4.15223Ключові слова:
особистісна тривожність; ситуативна тривожність; студенти; невизначеність; пандемія; воєнний стан.Анотація
Мета: вивчити рівень ситуативної та особистісної тривожності у здобувачів вищої освіти медичного факультету, розробити рекомендації для корекції цих порушень. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 60 здобувачів вищої освіти Тернопільського національного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України. Для визначення реактивної та особистісної тривожності застосовували тест Спілберга. Результати. Під час карантину з приводу COVID-19 та переходу на дистанційну форму навчання серед студентів переважав помірний рівень особистісної тривожності. Високі показники ситуативної тривожності були пов’язані з пандемією, зміною форми навчання, збільшенням психологічного навантаження, зменшенням фізичної активності. Після зняття карантинних обмежень і переходу на аудиторну форму навчання високий рівень особистісної тривожності зменшився у всіх студентів. Це пов’язано з тим, що більшість респондентів перехворіли на COVID-19 або мали контакт з особами, які перенесли це захворювання, і це вплинуло на якість їхнього життя. На початку військової російської агресії значно підвищився рівень особистісної тривожності серед всіх учасників дослідження, причому переважав у чоловіків. Серед рівнів ситуативної тривожності переважали помірний і високий, оскільки студенти відчували нервозність, занепокоєння, невпевненість у майбутньому. Більшість учасників дослідження змогли адаптуватися до реалій сьогодення, тому в обох гендерних групах переважали помірні показники ситуативної тривожності. Висновки. Зростання рівня ситуативної тривожності у студентів обумовлене початком пандемії та війни, зміною форми навчання, погіршенням психоемоційного стану, кризовою ситуацією, невпевненістю у своєму майбутньому. Після зняття карантинних обмежень, у тривалий період воєнного стану більшість учасників дослідження активізували свої особистісні ресурси, змогли опанувати методики саморегуляції та покращити психосоматичне здоров’я.
Посилання
Torun F., Torun S.D. The psychological impact of the COVID-19 pandemic on medical students in Turkey. Pakistan journal of medical sciences, 2020. Vol. 36 (6). P. 1355.
Сидоренко Ж. В., Слободянюк О. С. Підвищена тривожність як ознака порушення психологічного здоров’я особистості в умовах пандемії COVID-19 (на прикладі студентської молоді). Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, 2022. № 4. С. 60–64. https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.4.12.
Галадза М., Прядка В., Коляденко Н. Вплив переходу на дистанційну форму навчання на психічні стани студентів медичних спеціальностей. Сучасна медицина, фармація та психологічне здоров’я, 2022. № 2 (7). С. 55–63. https://doi.org/10.32689/2663-0672-2021-2-7.
Ajmal M., Ahmad S. Exploration of Anxiety Factors among Students of Distance Learning: A Case Study of Allama Iqbal Open University. Bulletin of Education and Research, 2019. Vol. 41 (2). P. 67–78.
Quintiliani L., Sisto A., Vicinanza F., Curcio G., Tambone, V. Resilience and psychological impact on Italian university students during COVID-19 pandemic. Distance learning and health. Psychology, Health & Medicine, 2022. Vol. 27. Issue 1, P. 69–80.
Околотенко К., Жарик Л., Коляденко Н. Копінг-стратегії та рівень тривожності студентів медичних спеціальностей під час воєнного стану. Сучасна медицина, фармація та психологічне здоров’я, 2023. № 1 (10). С. 72–79. https://doi.org/10.32689/2663-0672-2023-1-9.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
