Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України

ФАКТОРИ РИЗИКУ ТА ПРОФІЛАКТИКА ГЕСТАЦІЙНОГО ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ

Н. О. Теренда — 2023-01-05

Мета: оцінити основні фактори ризику розвитку гестаційного цукрового діабету (ГЦД) та напрямки його профілактики.

Матеріали і методи. Проведено аналіз наукових джерел інформації (електронна база PubMed) щодо медико-соціальної проблеми ГЦД. Використано бібліосемантичний, аналітичний методи дослідження.

Результати. ГЦД викликає короткострокові та довгострокові негативні наслідки для здоров’я як жінок, так і їхніх дітей, такі, як прееклампсія під час вагітності, значно підвищений ризик розвитку діабету 2 типу, серцево-судинних захворювань, макросомія, аутизм, дитяче ожиріння, порушення толерантності до глюкози та судинні розлади.

Епідеміологічні дослідження вказують на генетичні (обтяжений сімейний анамнез), екологічні (вплив перфтороктанової кислоти), поведінкові (підвищена маса тіла або ожиріння, тютюнокуріння) фактори ризику розвитку ГЦД. Тому корекція останніх, а саме популяризація в жінок до та під час вагітності середземноморської дієти, використання дозованої фізичної активності сприяють профілактиці ГЦД. Серед усіх опублікованих на сьогодні досліджень заходів щодо фізичної активності із модифікацією дієти для профілактики ГЦД результати більшості досліджень вказують на сприятливий ефект, але лише за тієї умови, що втручання розпочато на початку першого триместру.

Висновки. ГЦД не тільки підвищує ризик ускладнень під час вагітності у матері та плода, але й значно підвищує ризик діабету 2 типу, метаболічного синдрому і серцево-судинних захворювань після вагітності. Тому так важливо вживати заходів щодо корекції вищеописаних факторів ризику розвитку ГЦД для адекватної профілактики цього захворювання.

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО АНАЛІЗУ РЕФОРМУВАННЯ ВЛАСНЕ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ

О. Н. Литвинова — 2023-01-05

Мета: проаналізувати зміни і стратегії забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя в Україні.

Матеріали і методи. Для аналізу використано нормативно-правові акти, які були прийняті в Україні у 2012–2022 рр. При проведенні дослідження були використані загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема аналіз і синтез, порівняння, узагальнення, системно-структурний аналіз та аналітичний метод.

Результати. Проаналізовано етапи реформування системи охорони здоров’я України у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя протягом 2012–2022 рр. Відмічено складні нормативно-правові колізії у співпраці державної санітарно-епідеміологічної служби (СЕС) та представників приватного бізнесу. На зміну СЕС у державі розпочато розбудову системи громадського здоров’я.

Сьогоднішнє законодавство у сфері захисту здоров’я базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров’я, Закону України «Про систему громадського здоров’я», Закону «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб», Закону «Про протидію захворюванню на туберкульоз», Закону «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», інших нормативно-правових актів та санітарних норм.

Закон України «Про систему громадського здоров’я» врегульовує забезпечення системної, ефективної профілактики як інфекційної, так і неінфекційної захворюваності, порядок проведення епідеміологічного нагляду та розслідування спалахів захворювань, проте потребує прийняття низки підзаконних документів, які допоможуть його імплементації у сферу охорони здоров’я.

Висновок. Система охорони здоров’я в Україні і надалі потребує чіткого стратегічного визначення, побудови стрункої інфраструктури, налагодження однозначних системних зв’язків і, як основи, розробки досконалої нормативно-правової бази.

ОКРЕМІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я

Н. М. Калинюк — 2023-01-05

Мета: обґрунтування твердження про те, що одним із ефективних шляхів підвищення якості освіти є досягнення компетентностей і результатів програмного навчання шляхом міждисциплінарної інтеграції.

Матеріали і методи. Для реалізації поставленої мети застосовано такий комплекс матеріалів і методів: теоретичного аналізу, порівняння, обґрунтування, узагальнення, систематизації теоретичного та практичного матеріалу, вивчення основних міжнародних та національних нормативно-правових актів у контексті характеристики клятви лікаря під час підготовки майбутніх фахівців медичної галузі на засадах міждисциплінарної інтеграції; формулювання і систематизації висновків.

Результати. Міждисциплінарний підхід на основі нових освітніх стандартів передбачає насамперед уміння здобувача медичної освіти вирішувати проблеми та брати на себе відповідальність; діяти в нестабільному контексті; мотивацію студента до вивчення певної дисципліни, обґрунтоване розуміння та порівняння; використання отриманих знань на практиці; розширення кругозору, підвищення самостійності та креативності майбутніх фахівців громадського здоров’я; об’єднання набутих знань, умінь і навичок в одне ціле та сприйняття засвоєного протягом усього навчання матеріалу як нерозривної єдності. У результаті проведеного дослідження розглянуто чинники оптимізації їх процесу підготовки на основі міжпредметних зв’язків та показано, що використання міждисциплінарних інтегративних технологій створює передумови для формування і розвитку аналітичного та критичного мислення майбутніх фахівців громадського здоров’я, що є запорукою підвищення рівня якості медичної освіти.

Висновок. Професійна підготовка майбутніх спеціалістів медичного профілю, зокрема фахівців громадського здоров’я, динамічно розвивається, що зумовлено пріоритетом підвищення рівня якості медичної освіти.

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В МЕДИЧНОМУ ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ВИКЛИК СУЧАСНИМ УМОВАМ

О. П. Венгер — 2023-01-05

Мета: вивчити додаткові ресурси та переваги дистанційної форми навчання з дисциплін «Медична психологія» та «Психіатрія» для здобувачів вищої медичної освіти в Тернопільському національному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського МОЗ України в умовах військових дій на території України.

Матеріали і методи. Проведено дистанційне опитування для дослідження впливу факторів дистанційної освіти на викладання для студентів медичного факультету.

Результати. Аналіз наукових досліджень із даного питання продемонстрував недостатній рівень вивчення особливостей організації дистанційного навчання в процесі підготовки майбутніх лікарів, особливо це стосується викладання клінічно спрямованих дисциплін. Адже за даних умов важливою є клінічна практика – робота з реальними пацієнтами, збір анамнезу, проведення діагностичних обстежень, відпрацювання практичних навичок очного спілкування з пацієнтом, які студент складніше засвоює при дистанційному навчанні.

Встановлено, що для студентів перших курсів важливо обрати власний ритм та режим отримання знань у комфортній для них обстановці, а також використання в навчальному процесі нових досягнень інформаційних технологій.

Пріоритети студентів середніх курсів представлені у важливості вільного доступу до навчальних матеріалів, та в тому, що дистанційна освіта сприяє підвищенню мотивації, творчого та інтелектуального потенціалу студента за рахунок самоорганізації, прагнення до знань, використання сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій, вміння самостійно приймати відповідальні рішення.

Студенти старших курсів до важливих факторів дистанційної освіти відносять можливість викладати матеріал відповідно до рівня підготовки та базових знань студентів, створюючи додаткові сайти для обміну інформацією. Також важливим для старшокурсників є здійснення навчання одночасно з професійною діяльністю (або з навчанням за іншим напрямком), зменшення витрат на трансфер, оренду житла.

Висновок. Дистанційний формат освіти має свої переваги, специфіка яких проявляється залежно від курсу навчання студентів.

ЗМІНИ РЕЖИМІВ ХАРЧУВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ЗАЛЕЖНО ВІД ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

А. О. Лепканич — 2023-01-05

Мета: визначити вплив різних форм організації освітнього процесу на режим харчування студентської молоді, зокрема споживання їжі швидкого приготування та фаст-фуду.

Матеріали і методи. В основі метод спеціального соціологічного дослідження. Ключові питання дослідження були направлені на визначення кількості щоденних прийомів їжі, обсягів споживання продуктів на добу та практики вживання фаст-фуду. Розсилання анкет проводилося за допомогою Google-форми під час суворих карантинних обмежень, спричинених пандемією COVID-2019. Цільова група соціологічного дослідження – студентська молодь ДВНЗ «Ужгородський національний університет».

Результати. В результаті отримано 163 анкети респондентів, серед яких переважна більшість осіб жіночої статі – 121 (74,2 %). Вікова категорія респондентів – 18–21 рік. Більшість, 111 респондентів (68 % опитаних), відчувають зміни в режимі харчування при переході на дистанційну форму навчання. 41 % опитаних (67 респондентів) відмічають збільшення добових обсягів спожитої їжі, респонденти, які не відчувають змін, складають 46 % опитаних (75 респондентів). Результати вказують на формування зміни в режимах харчування у більшості респондентів при змінах форм організації освітнього процесу. Аналіз відповідних питань показав, що 59 осіб (36 %) опитаних відмітили збільшення частоти перекусів під час дистанційного навчання. Вивчено питання частоти вживання фаст-фуду, снеків та солодких газованих напоїв у раціоні, результати вказують на незначне збільшення частоти вживання їжі фаст-фуд під час дистанційного навчання – 18 осіб (11 % респондентів), проте є збільшення прийомів їжі фаст-фуд під час саме очного навчання, це відмітили 54 особи (33,1 % опитаних). Загалом серед усіх здобувачів освіти, що взяли участь в опитуванні, рівень вживання їжі фаст-фуд під час дистанційного навчання зменшився.

Висновки. Частина опитаних респондентів, яка складає 68 %, відмічає зміни в режимі харчування. Відмічено зростання частих перекусів (36 % опитаних) під час дистанційного навчання, що слугує причиною до збільшення кількості прийомів їжі та її обсягу. Періоди дистанційного навчання в умовах високого рівня цифрового навантаження можуть призводити до формування стійких змін моделі харчування молоді, що в майбутньому може негативно відобразитися на стані їх здоров’я.

ІНФОРМАТИЗАЦІЯ НАВЧАННЯ: МЕДИКО-СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГІГІЄНІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

О. П. Матвійчук — 2023-01-05

Мета: оцінка сучасних медико-соціальних проблем інформатизації освіти та сформованості підходів до гігієнічної регламентації основних факторів ризику для здоров’я здобувачів освіти, визначення технологій забезпечення їх гігієнічної безпеки в цифровому середовищі.

Матеріали і методи. Аналітичне дослідження виконане з використанням матеріалів наукових публікацій, інтернет-ресурсів, нормативно-методичних документів, що демонструють особливості організації освітньої діяльності молоді, яка навчається в умовах інформатизації освітнього процесу та технології забезпечення їхньої гігієнічної безпеки.

Результати. Інформатизація освіти в Україні супроводжується інтенсивним використанням інтерактивних засобів у навчанні й дозвільній діяльності підлітків та студентів, що актуалізує проблеми збереження здоров’я підростаючого покоління.

Продемонстровано високий рівень розвитку цифрового середовища в системі української освіти. Встановлено, що тривале перебування в цьому середовищі може негативно впливати на здоров’я студентів та сприяти формуванню додаткових факторів ризику для здоров’я. В умовах збільшеної інформації освітнього процесу й активного використання електронних засобів навчання відзначається збільшення навантаження та психоемоційної перенапруги у молоді, поширення різних форм інформаційної залежності, патологічних станів та захворювань.

Висновки. Серед заходів, пов’язаних із безпекою використання цифрових технологій і засобів їх забезпечення в освітній та дозвільній діяльності молоді, важлива реалізація технологій оцінки основних факторів ризику здоров’я студентів, перспектив розвитку гігієнічного нормування; дотримання гігієнічних регламентів та правил роботи з використанням електронних засобів навчання (ЕЗН); навчання та просвітництво здобувачів, батьків та педагогів; експертиза освітніх програм та технологій; моніторинг ефективності впровадження цифрового освітнього середовища (ЦОС).

МЕДИКО-СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СПОСОБУ ЖИТТЯ І ЙОГО ВПЛИВУ НА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

В. Й. Шатило — 2023-01-05

Мeтa: дослідити спосіб життя людини і вплив його на стан здоров’я.

Матеріали і методи. Доcлiджeння проводилоcя в 2020–2021 рр. серед 250 мешканців Житомирської області, які постійно мешкають на її території, різних віково-статевих груп.

У процесі дослідження використано комплекс методів: бібліосемантичний, системного аналізу та логічного узагальнення, медико-соціологічний (анкетування), метод математичної статистики, медико-статистичний.

Результати. В рeзультaтi провeдeного медико-соціологічного доcлiджeння було з’яcовано, що питaння дотримання ЗCЖ є aктуaльним із погляду збереження громaдcького здоров’я.

Доведено, що неінфекційних захворювань, які розвиваються внаслідок недотримання ЗСЖ, можна уникнути шляхом трансформації власної поведінки. Водночас, за результатами дослідження, лишe 14 % респондентів дотримуютьcя принципів ЗСЖ.

Основними чинниками відхилення від норм ЗСЖ виявилися низька фізична активність, незадовільні житлові умови та умови праці, нераціональне та незбалансоване харчування, 46 % респондентів вказали, що живуть недостатньо повноцінним життям, із погляду фізичного, психологічного, соціального та матеріального благополуччя.

У 75 % респондентів в анамнезі наявні хронічні захворювання та скарги на здоров’я, здебільшого вони спостерігаються в осіб, що належать до вікової категорії середнього та похилого віку. 73 % підтвердили звернення протягом року по медичну допомогу, що свідчить про наявність проблем у стані здоров’я.

Встановлено, що для більшості респондентів (86 %) принципи ЗСЖ і його соціальна цінність залишаються другорядними, тобто значна частина населення не готова брати на себе відповідальність за стан власного здоров’я.

Висновок. Узагальнюючи результати дослідження способу життя серед мешканців області, можна стверджувати, що у багатьох випадках наявні предиктори до погіршення стану здоров’я і розвитку захворювань, а тому актуальним залишається питання щодо формування цінностей, систематичної пропаганди ЗCЖ серед усіх вікових категорій населення.

SWOT-АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ НАДАННЯ ОНКОГЕМАТОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ В УМОВАХ РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ В УКРАЇНІ

Н. О. Рингач — 2023-01-05

Мета: проаналізувати процес надання онкогематологічної допомоги в умовах російської агресії в Україні (на прикладі гематологічного відділення Київської міської клінічної лікарні № 9).

Матеріали і методи. Статистичний аналіз за даними Державної служби статистики та Національного канцер-реєстру України (2020, 2021), SWOT-аналіз.

Результати. Військова агресія Російської Федерації проти України спричинила порушення процесу надання медичної допомоги та ланцюжків поставок, що негативно відбилося на ситуації з онкогематологічними захворюваннями.

Визначено та класифіковано фактори впливу на процес надання стаціонарної онкогематологічної допомоги в умовах російської агресії в Україні. Показано сильні (висококваліфікована та мотивована команда; досвід зарубіжних стажувань і участі у міжнародних клінічних дослідженнях; практика взаємодії та налагоджені професійні контакти тощо) і слабкі (функціонування меншим числом співробітників, збільшення навантаження; зниження участі у міжнародних клінічних дослідженнях; ускладнення пошуку неродинних донорів та обмеження функціонування реєстру) сторони. Висвітлено можливості (безперервність фінансування, сприяння муніципальної влади; добровільне донорство та діяльність Київського міського центру крові; волонтерська допомога; доступність он-лайн тренінгів) і перешкоди (надання допомоги в небезпечних для життя умовах; брак ліків, реактивів та обладнання; обмеження лабораторної діагностики; несприятливі чинники довкілля, стрес).

Висновок. Усвідомлення низки сильних та слабких сторін, можливостей і перешкод є необхідним для організації адекватного потребам надання медичної допомоги при складному воєнному стані в складних умовах воєнного положення й оперативного управління в часи невизначеності та змін.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ КОМУНІКАЦІЙНИХ КАМПАНІЙ, СПРЯМОВАНИХ НА ВРАЗЛИВІ ГРУПИ НАСЕЛЕННЯ

С. В. Лінніков — 2023-01-05

Мета: огляд та аналіз ефективності сучасних підходів та інструментів інформаційно-комунікаційних кампаній у громадському здоров’ї, спрямованих на вразливі категорії населення.

Матеріали і методи. Використано бібліосемантичний метод, методи контент і структурно-логічного аналізу та узагальнення. Матеріалами дослідження є теоретичні положення, результати досліджень і методичних напрацювань зарубіжних та вітчизняних учених.

Результати. Проаналізовано еволюцію підходів до оцінки ефективності інформаційно-комунікаційних кампаній, сформульовано принципи ефективного інформування про ризики для вразливих категорій населення. Визначено, що використання досвіду бізнес-сфери в PR-кампаніях, комбінація різних підходів до їх реалізації для різних цільових груп впливу дозволяють ефективно реалізувати інформаційно-комунікаційні кампанії у сфері здоров’я населення. При цьому важливо чітко розуміти основні особливості ключових цільових груп таких інформаційно-комунікаційних кампаній, правильно визначати канали комунікації та змістовне наповнення й оформлення базового повідомлення. Точне розповсюдження інформації серед окремих груп вимагає спеціальних комунікаційних стратегій.

Висновок. Важливою при плануванні інформаційно-комунікаційних кампаній у сфері громадського здоров’я є необхідність враховувати всі особливості ключової цільової групи такої кампанії, серед яких чільне місце займають групи підвищеного ризику (уразливі групи населення) з особливими поведінковими моделями, що і зумовлюють їх уразливість.

АНАЛІЗ НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПАЦІЄНТАМ З ОНКОЛОГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

В. О. Зуб — 2023-01-05

Мета: провести аналіз надання допомоги онкохворим пацієнтам в Україні в умовах воєнного стану.

Матеріали і методи. Дослідження проведене на основі інформації, наданої Національною службою здоров’я України, та нормативно-правових актів, які регулюють питання реалізації Програми медичних гарантій.

Використано статистичні методи (аналіз відносних величин, розрахунок темпу абсолютного приросту), структурно-логічний аналіз та системний підхід.

Результати. У березні 2022 р. зафіксовано спад пацієнтів, які отримували стаціонарну та амбулаторну медичну допомогу за пакетами «Хіміотерапевтичне лікування», «Радіологічне лікування» та «Лікування онкогематологічних захворювань». Кількість пацієнтів, які отримали відповідну спеціалізовану медичну допомогу в умовах стаціонару, скоротилася на 17,38–26,56 %, а в межах амбулаторного пакета – на 36,34–46,46 % порівняно з лютим 2022 р. до початку введення воєнного стану.

Зниження кількості пацієнтів дитячого віку спостерігалося вже у лютому 2022 р.: на 10,34 % – щодо хіміотерапевтичного лікування та на 77,78 % – з приводу радіологічного лікування. Проте найсуттєвішиий спад був зафіксований у квітні: на половину (53,43 %) – за пакетом «Хіміотерапевтичне лікування», на 45,82 % – за пакетом «Лікування онкогематологічних захворювань» та на третину (33,33 %) – за пакетом «Радіологічне лікування». Варто відзначити, що кількість дитячого населення, яке у травні 2022 р. отримувало спеціалізовану медичну допомогу з лікування онкопатології, є на половину нижчою показника січня 2022 р.

Станом на березень 2022 р. кількість послуг із раннього виявлення онкологічних захворювань скоротилася на 34,04–67,71 % порівняно з лютим 2022 р.

Незважаючи на позитивну динаміку приросту кількості пацієнтів із приводу лікування в стаціонарних умовах та амбулаторно, а також із приводу раннього виявлення новоутворень, зафіксовану у травні 2022 р., все ще не вдалося досягнути показника довоєнного стану.

Висновки. Внаслідок російського воєнного вторгнення система охорони здоров’я України зазнала негативного впливу, однак онкологічна служба продемонструвала свою дієвість та мобільність, здатність адаптуватися до нових умов роботи. Утім, існує необхідність у розробці рекомендацій щодо вдосконалення системи надання медичної допомоги онкологічним хворим в умовах воєнного стану.

ГАРАНТОВАНА ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ – СКЛАДОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

В. М. Якимець — 2023-01-05

Мета: показати нагальну необхідність повномасштабного здійснення заходів психологічної допомоги та реабілітації особовому складу військ до ведення бойових дій, під час їх ведення та особливу увагу приділити заходам підготовки військових до повернення в мирне життя, в умовах сім’ї, після закінчення війни.

Матеріали і методи. Дослідження ґрунтується на аналізі джерел наукової інформації, нормативно-правових документів, наукових публікацій, матеріалів науково-практичних конференцій з питань організації медичного забезпечення ліквідації наслідків застосування хімічних боєприпасів у бойових умовах. При проведенні дослідження використано аналітичний, бібліографічний, історичний, логічний методи та системного аналізу.

Результати. Проведено аналіз нормативно-правової бази щодо організації здійснення психологічної допомоги та реабілітації військовослужбовців і членів їх сімей, обґрунтовано необхідність створення системи психологічної реабілітації населення та членів сімей військовослужбовців – захисників Вітчизни.

Висновок. Ефективність системи надання психологічної допомоги та реабілітації військовослужбовців – учасників бойових дій за обсягом матеріально-технічного та кадрового забезпечення повинна розглядатися на державному рівні як складова національної безпеки держави.