РОЛЬ І ПРОБЛЕМАТИКА ПОСМЕРТНОГО ДОНОРСТВА

Автор(и)

  • М. С. Загрійчук Інститут cерця МОЗ України, м. Київ, Україна
  • І. П. Марчук Волинська обласна клінічна лікарня Волинської обласної ради, м. Луцьк, Україна Волинський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк, Україна
  • О. О. Підопригора Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ, Україна
  • Т. С. Мигалега Волинська обласна клінічна лікарня Волинської обласної ради, м. Луцьк, Україна

DOI:

https://doi.org/10.11603/1681-2786.2022.4.13677

Ключові слова:

донорство органів, експлантація, смерть мозку, трансплантація органів

Анотація

Мета: визначити залежність кількості експлантацій органів в ефективних посмертних донорів від віку та результатів лабораторних досліджень, та дослідити частку придатних до трансплантації органів в останніх.

Матеріали і методи. В дослідження включили 14 посмертних донорів, у яких було виконано експлантацію органів у період з травня 2021 р. по грудень 2021 р. в КНП КОКЛ, з них 56,3 % чоловіків та 43,7 % жінок. За віком пацієнти були розділені на 2  групи: 1 група – молодші 50 років, 2 група – 50 років та старші.

Результати. За результатами статистичної обробки даних можна стверджувати, що групи достовірно не відрізнялися за статтю, індексом маси тіла, тривалістю перебування у ВРІТ, й такими лабораторними показниками, як середній рівень креатиніну, натрію, АЛТ та АСТ, водночас спостерігалася достовірна різниця за вмістом сечовини та безпосередньо за віком, р=0,03 та р=0,000034 відповідно. Достовірної статистичної різниці за кількістю експлантацій не було.

Висновки. Сучасний розвиток трансплантології в нашій країні дозволив у боротьбі за життя пацієнтів значно покращити результати. Посмертне донорство рятує життя одночасно щонайменше 4 осіб. В Україні не прописані критерії маргінального донорства, розширені критерії для донації та відсутній уніфікований протокол кондиціонування потенційного донора. Вік посмертного донора не є критичним критерієм для донації органів. Незважаючи на лабораторні показники безпеки, частина органів донора не придатна для подальшої трансплантації, в даному дослідженні це 36 % сердець, 43 % печінок та 7 % нирок. Подальші дослідження на більшій групі пацієнтів необхідні для подальшого вивчення ефективності використання донорів та післятрансплантаційних віддалених результатів.

Біографії авторів

М. С. Загрійчук, Інститут cерця МОЗ України, м. Київ, Україна

завідувач відділення трансплантації нирки та гемодіалізу, хірург-трансплантолог, Інститут cерця МОЗ України

І. П. Марчук, Волинська обласна клінічна лікарня Волинської обласної ради, м. Луцьк, Україна Волинський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк, Україна

лікарка-хірургиня, Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова Національної академії медичних наук України

О. О. Підопригора, Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ, Україна

лікарка-хірургиня, Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова Національної академії медичних наук України

Т. С. Мигалега, Волинська обласна клінічна лікарня Волинської обласної ради, м. Луцьк, Україна

лікарка-гастроентерологиня, трансплант-координаторка відділення трансплантації органів, хірургії печінки та підшлункової залози Волинської обласної клінічної лікарні Волинської обласної ради

Посилання

Bozkurt, B., & Kılıç M. (2015). Marginal Donors in Renal Transplantation. Transplantation Proceedings, 47(5), 1273-1281. DOI 10.1016/j.transproceed.2015.04.006. DOI: https://doi.org/10.1016/j.transproceed.2015.04.006

Yilmaz, G., Ozdemir, E., Yildar, M., Karayagiz, H., Berber, I., & Cakir, U. (2022). Graft and Patient Survival in Kidney Transplant Recipients Over the Age of Sıxty-Five. Cureus, 14(1). DOI: https://doi.org/10.7759/cureus.20913

Levitt, M. (2015). Could the organ shortage ever be met? Life Sci. Soc. Policy, 11(6). DOI 10.1186/s40504-015-0023-1. DOI: https://doi.org/10.1186/s40504-015-0023-1

Messina, M., Diena, D., Dellepiane, S., Guzzo, G., Lo Sardo, L., Fop, F., … Biancone, L. (2017). Long-Term Outcomes and Discard Rate of Kidneys by Decade of Extended Criteria Donor Age. CJASN, 12(2), 323-331. DOI: https://doi.org/10.2215/CJN.06550616

Ruggenenti, P., Cravedi, P., Gotti, E., Plati, A., Marasà, M., Sandrini, S., … Remuzzi, G. (2021). Mycophenolate mofetil versus azathioprine in kidney transplant recipients on steroid-free, low-dose cyclosporine immunosuppression (ATHENA): A pragmatic randomized trial. PLoS Med., 18(6), e1003668. DOI: https://doi.org/10.1371/journal.pmed.1003668

Ong, S.C., & Gaston, R.S. (2021). Thirty Years of Tacrolimus in Clinical Practice. Transplantation, 105(3), 484-495. DOI: https://doi.org/10.1097/TP.0000000000003350

Heldal, K., Hartmann, A., Leivestad, T., Lien, B., Foss, A.E., & Midtvedt, K. (2011). Renal transplantation is also an option for patients over 70. Tidsskr. Nor. Laegeforen., 131(20), 2004-2007. DOI: https://doi.org/10.4045/tidsskr.10.1391

Saidi, R.F., & Hejazii Kenari, S.K. (2014). Challenges of organ shortage for transplantation: solutions and opportunities. Int. J. Organ Transplant. Med., 5(3), 87-96.

Stephan, A. (2017). Organ Shortage: Can We Decrease the Demand? Experimental and Clinical Transplantation. Official Journal of the Middle East Society for Organ Transplantation, 15(1), 6-9.

Vathsala, A., & Woo, K.T. (1999). Renal transplantation in cyclosporine-treated recipients at the Singapore General Hospital. Clin. Transpl., 189-197.

Bae, S., Massie, A.B., Thomas, A.G., Bahn, G., Luo, X., Jackson, K.R., … Garonzik Wang, J.M. (2018). Who can tolerate a marginal kidney? Predicting survival after deceased donor kidney transplant by donor-recipient combination. American Journal of Transplantation. DOI 10.1111/ajt.14978. DOI: https://doi.org/10.1111/ajt.14978

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-04-05

Як цитувати

Загрійчук, М. С., Марчук, І. П., Підопригора, О. О., & Мигалега, Т. С. (2023). РОЛЬ І ПРОБЛЕМАТИКА ПОСМЕРТНОГО ДОНОРСТВА. Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України, (4), 18–23. https://doi.org/10.11603/1681-2786.2022.4.13677

Номер

Розділ

Здоров'я і суспільство