МОДЕЛІ АВТОНОМІЇ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР У СИСТЕМАХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я РІЗНИХ КРАЇН

Анотація

Вступ. Реформа медичних послуг, потреба швидкого реагування і дефіцит персоналу підвищили відповідальність медичних сестер за рішення та обов’язки. У багатьох країнах автономна практика медичних сестер зростає, її рівень залежить від законодавства і системи охорони здоров’я. В Україні це поняття потребує глибокого аналізу, а вивчення міжнародних моделей допоможе вдосконалити практику та впровадити ефективні підходи.

Мета роботи – проаналізувати існуючі моделі медсестринської автономії в медичних закладах у світі, виявити особливості й вивчити потенціал, щоб визначити необхідність упровадження цієї практики в Україні задля підвищення якості системи охорони здоров’я.

Основна частина. У статті виконано порівняльний аналіз моделей автономії медичних сестер у США, Канаді, Великій Британії, Німеччині й Швеції з урахуванням меж самостійності, рівня освіти та їх ролі у наданні первинної і невідкладної медичної допомоги. Проведено контент-аналіз наукових публікацій, законодавчих документів та міжнародних звітів; розглянуто приклади автономії на практиці в різних країнах, статистичні дані щодо впливу автономії медичних сестер на рівень смертності, час реагування на невідкладні стани і загальну задоволеність пацієнтів. Середній медичний персонал у світі вже давно є самостійним суб’єктом в охороні здоров’я як медичні сестри розширеної практики (Advanced Practice Nurse) або практикуючі медичні сестри (Nurse Practitioners). Вони можуть надавати первинну медичну допомогу, діагностувати хвороби, замовляти й інтерпретувати діагностичні тести, оцінювати життєві показники, призначати лікування та проводити медичні втручання без постійного нагляду лікаря. Як результат у країнах із вищим рівнем автономії пацієнти швидше отримують невідкладну допомогу, менше часу перебувають у лікарні, тоді як менша самостійність медичних сестер у лікарнях піддає хворих підвищеному ризику. Також можливості середнього медичного персоналу залежать від рівня освіти, що надає їм більше законодавчо визначених прав. У деяких державах культура охорони здоров’я історично орієнтована на лікарів, що обмежує автономію медичних сестер.

Висновки. Законодавчі зміни, покращення умов праці та підтримка самостійності медичних сестер позитивно вплинуть на якість допомоги, професійний розвиток і задоволеність роботою.