ВПЛИВ КІНЕЗІОТЕЙПУВАННЯ ЗА М’ЯЗОВОЮ ТЕХНІКОЮ НА АМПЛІТУДУ РУХІВ У ГРУДНОМУ І ПОПЕРЕКОВОМУ ВІДДІЛАХ ХРЕБТА Й ІНТЕНСИВНІСТЬ БОЛЬОВОГО СИНДРОМУ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ НЕСПЕЦИФІЧНИМ БОЛЕМ У СПИНІ

Анотація

Вступ. В епоху суцільної комп’ютеризації значна частина населення, незалежно від віку, проводить усе більше часу в сидячому положенні. Тривале статичне навантаження на хребет збільшує м’язову напругу, що призводить до виникнення болю в спині. Дегенеративно-дистрофічні зміни в хребті, що викликають біль у спині, є серйозною глобальною проблемою охорони здоров’я та однією з найпоширеніших причин звернень до лікарів первинної ланки. Біль у спині нерідко спричиняє стійку втрату працездатності серед представників багатьох професій. Це міждисциплінарна проблема, якою часто займаються лікарі різних спеціальностей, фізичні терапевти і навіть психологи. Зазвичай використовують консервативне лікування, спрямоване на полегшення болю та якнайшвидше повернення пацієнта до активності й участі в соціальному житті. В останні роки ефективність деяких фізіотерапевтичних методів, в основному фізіопроцедур при лікуванні болю в спині, ставлять під сумнів, а ефективності багатьох методів кінезіотерапії не підтверджено. Це ускладнює вибір відповідної терапевтичної процедури. Вертеброгенний больовий синдром вважають однією з найпоширеніших причин обмеження професійної діяльності осіб до 45 років, а у віковій групі 50–64 роки його випере­джають лише кардіологічні та ревматичні захворювання. Щороку мільйони активних людей стають обмежено працездатними через біль у спині. Біль може набувати різних форм – від короткочасного болю помірної інтенсивності до сильного хронічного болю. Порушення функціонування опорно-рухового апарату викликають багаторічний вплив таких факторів, як умови праці, позапрофесійна діяльність, та індивідуальні особливості: вік, стать, будова тіла, фізична підготовленість або схильність до стресів. Методи реабілітації рекомендують як первинну і вторинну профілактику болю в спині. Метод кінезіотейпування – це один із спеціальних фізіотерапевтичних методів, які застосовують під час епізодів неспецифічного болю в спині. Ми оцінювали вплив кінезіотейпування з використанням м’язової техніки на рухливість грудного і поперекового відділів хребта та суб’єктивне сприйняття інтенсивності болю.

Мета роботи – оцінити вплив кінезіотейпування за м’язовою технікою на амплітуду рухів у грудному і поперековому відділах хребта й інтенсивність больового синдрому в пацієнтів із неспецифічним болем у спині.

Основна частина. Досліджувана група складалася із 60 осіб віком 35–65 років (28 жінок та 32 чоловіків) зі скаргами на біль у спині. Для оцінки рухливості хребта ми проводили проби Отта і Шобера. Суб’єктивне сприйняття болю аналізували за допомогою візуально-аналогової шкали. Вимірювання проводили 4 рази: до наклеювання, відразу після наклеювання, через 7 днів після наклеювання пластиру й одразу після його зняття. У відповідь на проведені втручання спостерігали збільшення рухливості грудного і поперекового відділів хребта при згинанні вперед і назад та зменшення больового синдрому.

Висновки. Застосування кінезіотейпування м’язів є ефективним методом зменшення болю та збільшення рухливості поперекового відділу хребта.