Роль синдрому ендогенної інтоксикації та активність системи антиоксидантного захисту при загостренні генералізованого пародонтиту в наркозалежних хворих із токсичним гепатитом

Анотація

Особливе місце в структурі наркологічних розладів займає опіоїдна наркоманія. Встановлено, що у пацієнтів із наркотичною залежністю, особливо тих, хто вживає речовини на основі опію, істотно підвищується частота і тяжкість захворювань порожнини рота. У хворих із різним наркотичним стажем переважно спостерігаються прояви генералізованого пародонтиту (ГП), при цьому запально-деструктивні процеси у пародонті в наркоманів бувають у 2,5–10 разів частіше, ніж в популяції. Посилення вільнорадикального окиснення клітинних мембран із накопиченням продуктів окиснення є одиним з суттєвих ланок у комплексі медіаторів запалення в пародонті. Інтоксикація, зокрема наркотичними препаратами, зумовлює недостатність антиоксидантного захисту, що призводить до дифузії продуктів вільнорадикального окислення з м’яких тканин в кісткову з індукуванням деструкції колагенових волокон. Мембранодеструктивні процеси при ГП вивчені недостатньо.

Мета дослідження – вивчити динаміку показників системи антиоксидантного захисту в пацієнтів, хворих на генералізований пародонтит із токсичними гепатитом при опіоїдній залежності, а саме: дослідження рівня середніх молекул (СМ) у сироватці крові та РГС, а також вміст продуктів пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) і активність ферментів системи антиоксидантного захисту (АОЗ) у наркозалежних хворих із токсичним гепатитом при загостренні запально-деструктивного процесу в пародонті та порівняння цих показників з групою пацієнтів без наркотичної залежності.

Матеріали і методи. Було обстежено 122 хворих на генералізований пародонтит. Із обстежених 90 хворих мали в анамнезі певний стаж нарокзалежності та перебували на замісній терапії метадоном. 32 пацієнти з хронічним генералізованим пародонтитом середнього ступеня тяжкості не вживали наркотичні речовини і становили групу контролю. Лабораторні дослідження проводили в динаміці – до початку курсу  профілактичного лікування та після його завершення (через 20–24 дні). Статистичну обробку результатів проводили із застосуванням  програм Microsoft Excel 2007 (Microsoft ® Windows ® XP Professional, USA) та Statistic v. 6.0 (StatSoft, USA). Вираховували основні статистичні константи (М±m).

Результати досліджень та їх обговорення. В якості універсального біохімічного маркера синдрому ендогенної інтоксикації (СЕІ) найперспективнішим є вивчення вмісту в крові й інших біологічних рідинах метаболітів – СМ, з чим пов’язують виникнення вторинного імунодефіциту (ВІД). Ми провели дослідження рівня СМ у сироватці крові й у РГС, а також склад продуктів ПОЛ і активність ферментів системи АОЗ у наркозалежних хворих із токсичним гепатитом при загостренні запально-деструктивного процесу в пародонті. Токсичні властивості молекул «середньої маси» при загостренні запально-деструктивного процесу в пародонті складаються в їх здатності брати участь у розвитку ВІД, пригнічувати фагоцитарну активність лейкоцитів, спричиняти нейротоксичну дію і різко підвищувати проникність мембран капілярів, викликаючи порушення мікроциркуляції. У хворих із загостренням запально-деструктивного процесу в пародонті (група контролю) відзначалося збільшення рівня СМ у сироватці крові вдвічі (при нормі (0,52±0,05) г/л; р<0,001), що склало (1,06±0,09) г/л. Концентрація СМ у сироватці крові в наркозалежних із токсичним гепатитом при загостренні ДП вдвічі вище показника СЕІ групи контролю (р<0,001) і в 4,17 раза вище норми (р<0,001), що склало (2,17±0,13) г/л. Зроблено аналіз динаміки зростання молекул ендогенної інтоксикації хворих на токсичний гепатит із загостренням ДП залежно від стажу наркозалежності. Вміст СМ у сироватці крові з мінімальним «стажем» становив у середньому (1,51±0,15) г/л, що вище значення в групі контролю в 1,39 раза (р<0,001). У хворих з терміном вживання наркотичних препаратів від 2 до 4 років концентрація СМ в крові зросла у 2,21 раза (р<0,001) і склала (2,34±0,28) г/л. Найвщий рівень молекул «середньої маси» відзначався у пацієнтів зі «стажем» наркозалежності більше 4-х років, що склало (3,17±0,39) г/л, тобто триразове збільшення (р<0,001). Також проаналізовано склад СМ у змішаній слині (неінвазивний метод): при наркозалежності спостерігалося більш значне збільшення СМ у змішаній слині хворих на токсичний гепатит при загостренні запально-деструктивного процесу в пародонті. Так, показник СЕІ перевищував контрольне значення в 1,62 раза і становив (0,55±0,04) г/л (р<0,05), що характеризує вираженість токсичної автоагресії у обстежених пацієнтів з опіоїдною залежністю та неспроможність органів, що входять у функціональну систему детоксикації (печінка, системи імунного нагляду). Проаналізовано порушення процесів пероксидації ліпідів у наркозалежних пацієнтів. Залежно від тривалості застосування опіоїдних препаратів. Рівень ДК у хворих із коротким «стажем» наркозалежності (до 2-х років) був вище контрольного значення в 1,20 раза (р<0,001), упродовж 2–4 років – у 1,41 раза (р<0,001) і більше 4-х років – в 1,59 раза (р<0,001). Кратність підвищення кінцевих метаболітів пероксидації ліпідів також прямо залежала від тривалості наркотичної залежності. Індивідуальний аналіз при загостренні запально-деструктивного процесу в пародонті показав різноспрямовані зміни активності ферментів системи АОЗ в крові залежно від наявності або відсутності схильності до наркотичних речовин. І так, у людей з наркотичною залежністю на тлі інтоксикації наркотичними речовинами виявлені стійкі зміни активності системи АОЗ: які з часом посилюються. Так, активність ГП, СОД і КТ в цільної крові значно знижувалася зі збільшенням стажу наркотичної залежності у всіх дослідних групах. Слабкість антиоксидантного захисту є однією з причин прогресування запального процесу в пародонті, що дає підставу для призначення в якості засобів метаболічної корекції препаратів з антиоксидантною активністю.

Висновки. Проведене дослідження показало наявність метаболічних порушень при загостренні запально-деструктивного процесу в пародонті у хворих на токсичний гепатит опіоїдного генезу, що проявлялося синдромом ендогенної інтоксикації, що характеризувалося збільшенням концентрації СМ у сироватці кров та змішаній слині. В наркозалежних осіб із ГП та токсичним гепатитом встановлено значне посилення процесів окиснення ліпідів – зростання вмісту первинних та вторинних продуктів (ДК та МДА) у сироватці крові. При цьому найвираженіші зміни показників  синдрому ендогенної інтоксикації та ПОЛ виявлялися у пацієнтів із тривалим наркологічним анамнезом. Хронічна інтоксикація наркотичними речовинами у хворих із запально-деструктивним процесом у пародонті супроводжується ферментним  дисбалансом системи АОЗ – пригнічення активності каталази, супероксиддисмутази та глутатіонпероксидази. Зниження активності АОЗ свідчить про глибокий дисбаланс в системі вільнорадикального оксинення – антиоксидантного захисту в бік активації ПОЛ.  Накопичення в організмі продуктів ПОЛ (кінцевих – МДА та проміжних – ДК) і розвиток ендотоксикозу призводить до стимуляції монооксигеназної системи, змін реакції ліпідного, гормонального, імунного статусів, з виснаженням антиоксидантної системи. Активація ПОЛ сприяє ушкодженню клітинних та субклітинних біомембран гепатоцитів та, виходячи з цього, прогресуванню хронічного патологічного процесу в печінковій паренхімі. Наведені дані про участь вільнорадикального окиснення в генезі ГП вказують на доцільність застосування антиоксидантів та інших біорегуляторів у комплексній терапії хворих з опіоїдною залежністю та токсичним гепатитом.