Eпуліс: класифікація, клініко-морфологічні ознаки, диференційна діагностика

Ю. Г. Чумакова; В. С. Чернець

doi:10.11603/2311-9624.2023.4.14495

Автор(и)

Ю. Г. Чумакова Міжнародний гуманітарний університет, м. Одеса https://orcid.org/0000-0002-8500-5446
В. С. Чернець Міжнародний гуманітарний університет, м. Одеса https://orcid.org/0009-0002-0813-0638

DOI:

https://doi.org/10.11603/2311-9624.2023.4.14495

Ключові слова:

тканини пародонта, реактивні проліферативні ураження, фіброзний епуліс, піогенна гранульома, епуліс вагітних, часточкова фіброма

Анотація

Резюме. Епуліс – це збірний клінічний термін, яким називають пухлиноподібне утворення тканин пародонта. На даний час більшість дослідників визначає епуліс як реактивний проліферативний процес у відповідь на тривале місцеве подразнення або механічне ушкодження ясен. Також на розвиток епулісу має вплив рівень статевих жіночих гормонів, чим можна пояснити виникнення піогенної гранульоми (судинного епулісу) у вагітних жінок.

Мета дослідження – визначити клініко-морфологічні критерії диференційної діагностики різних видів епулісу.

Матеріали і методи. За період 2020–2023 рр. обстежено 15 пацієнток з епулісом, з яких 1 дівчинка 16 років та 14 дорослих жінок віком 21–84 роки. Серед них було 5 жінок 7 на III триместрі вагітності та 2 жінки з протезною часточковою фібромою (epulis fissuratum). У всіх пацієнток проведено хірургічне видалення епулісу та патогістологічне дослідження ексцизійного біоптату.

Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що епуліси зустрічаються переважно у жінок молодого віку (78,6 %), середній вік пацієнтів склав (36,0±4,7) року (n=15). Клінічні спостереження свідчать, що епуліс частіше виникає на верхній щелепі (66,7 %), ніж на нижній (33,3 %), при цьому локалізація його на верхній щелепі переважно в ділянці різців і премолярів, а на нижній – у ділянці ікл. Епуліс може бути невеликого розміру (до 0,5 см – 26,7 % випадків), середнього розміру (0,6–2,0 см – 53,3 %) та великого розміру (20 %), частіше неправильної форми. Доведено, що ймовірною причиною розвитку його у 60,0 % жінок була хронічна травма, у 33,4 % – гормональні зміни, а саме вагітність. За гістологічним типом піогенна гранульома зустрічається частіше (60 % випадків), ніж фіброзний епуліс (40 %), що можна пояснити розвитком судинного епулісу у вагітних жінок (epulis gravidarum). Показано, що з метою диференційної діагностики епулісу з іншими новоутвореннями м’яких тканин ротової порожнини необхідно проводити рентгенологічне дослідження зубів (щелеп) у ділянці пухлиноподібного утворення та патоморфологічне дослідження ексцизійного біоптату.

Висновки. Для діагностики епулісу обов’язковим є патоморфологічне дослідження. Уточнення гістологічного типу епулісу стає основою для визначення лікувально-профілактичних заходів та тактики подальшого спостереження за пацієнтом з метою попередження рецидиву утворення.

Посилання

Neville, B.W., Damm, D.D., Allen, C.M., & Chi, A. (2023). Oral and Maxillofacial Pathology, Fifth edition. St. Louis, MO: Elsevier Health Sciences.

Mizhnarodna statystychna klasyfikatsiia khvorob ta problem, poviazanykh zi zdoroviam: MKKh-10-KM [International statistical classification of diseases and problems related to health: MKH-10-KM]. Klinichna modyfikatsiia. 2024 ICD-10-CM Sodes: https://www.icd10data.com/ICD10CM/Codes. – Clinical modification. 2024 ICD-10-CM Codes: https://www.icd10data.com/ICD10CM/Codes [in Ukrainian].

Holmstrup, P., Plemons, J., & Meyle, J. (2018). Non-plaque – induced gingival diseases. J. Clin. Periodontol., 45(20), S28-S43.

Dutra, K.L., Longo, L., Grando, L.J., & Rivero, E.R.C. (2019). Incidence of reactive hyperplastic lesions in the oral cavity: a 10 year retrospective study in Santa Catarina, Brazil. Braz. J. Otorhinolaryngol., 85(4), 399-407.

Farynowska, J., Błochowiak, K., Trzybulska, D., & Wyganowska-Świątkowska, M. (2018). Retrospective analysis of reactive hyperplastic lesions in the oral cavity. Eur. J. Clin. Exp. Med., 16(2), 92-96.

Hankinson, P, Brierley, C, & Brierley, D. (2024). A review of oral pathology in orthodontics. Part 1: Soft-tissue pathology. Am. J. Orthod. Dentofacial. Orthop., 165(1), 7-17.

Hunasgi, S., Koneru, A., Vanishree, M., & Manvikar, V. (2017). Assessment of reactive gingival lesions of oral cavity: A histopathological study. J. Oral. Maxillofac. Pathol., 21(1), 180-185.

Kadeh, H., Saravani, S., & Tajik, M. (2015). Reactive hyperplastic lesions of the oral cavity. Iran J Otorhinolaryngol, 27(79), 137-144.

Zhao, N., Yesibulati, Y., Xiayizhati, P., He, Y. N., Xia, R. H., & Yan, X. Z. (2023). A large-cohort study of 2971 cases of epulis: focusing on risk factors associated with recurrence. BMC Oral. Health, 23(1), 1-8.

Canger, E.M., Celenk, P., & Kayipmaz, S. (2009). Denture-related hyperplasia: a clinical study of a Turkish population group. Braz. Dent. J., 20, 243-248.

Kafas, P., Upile, T., Stavrianos, C., Angouridakis, N., & Jerjes, W. (2010). Mucogingival overgrowth in a geriatric patient. Dermatol. Online J., 16(8) DOI: 10.5070/D399z2d3tc.

Naderi, N.J., Eshghyar, N., & Esfehanian, H. (2012). Reactive lesions of the oral cavity: A retrospective study on 2068 cases. Dent. Res. J. (Isfahan), 9(3), 251-255.

Narwal, A., & Bala, S. (2017). Osteopontin expression and clinicopathologic correlation of oral hyperplastic reactive lesions: An institutional 6-year retrospective study. J. Oral. Maxillofac. Pathol., 21(3), 382-386.

Buchner, A., Shnaiderman-Shapiro, A., & Vered, M. (2010). Relative frequency of localized reactive hyperplastic lesions of the gingiva: a retrospective study of 1675 cases from Israel. J. Oral. Pathol. Med., 39(8), 631-638.

Ramu, S., & Rodrigues, C. (2012). Reactive hyperplastic lesions of the gingiva: a retrospective study of 260 cases. World J. Dent., 3(2), 126-30.

Soyele, O.O., Ladeji, A.M., Adebiyi, K.E., Adesina, O.M., Aborisade, A.O., Olatunji, A.S., & Adeola, H.A. (2019). Pattern of distribution of reactive localised hyperplasia of the oral cavity in patients at a tertiary health institution in Nigeria. Afri. Health Sci., 19(1), 1687-1694.

Effiom, O.A., Adeyemo, W.L., & Soyele, O.O. (2011). Focal reactive lesions of the gingiva: An analysis of 314 cases at a tertiary Health Institution in Nigeria. Niger. Med. J., 52(1), 35-40.

Mealey, B.L., & Moritz, A.J. (2003). Hormonal influences: effects of diabetes mellitus and endogenous female sex steroid hormones on the periodontium. Periodontology 2000, 32(1), 59-81.

Cardoso, J.A., Spanemberg, J.C., Cherubini, K., de Figueiredo, M.A.Z., & Salum, F.G. (2013). Oral granuloma gravidarum: a retrospective study of 41 cases in Southern Brazil. J. Appl. Oral. Sci., 21(3), 215-218.

Molania, T., Salehabadi, N., Zahedpasha, S., Charati, J.Y., Imani, B., Ghasemi, S., & Salehi, M. (2022). Frequency of epulis gravidarum in pregnant. J. Nurs. Midwifery Sci., 9(4). 303-309.

Andrikopoulou, M., Chatzistamou, I., Gkilas, H., Vilaras, G., & Sklavounou, A. (2013). Assessment of angiogenic markers and female sex hormone receptors in pregnancy tumor of the gingiva. J. Oral. Maxillofac. Surg., 71(8), 1376-1381.

Chumakova, Y.G, & Chernets, V.S. (2023). Kliniko-topohrafichna kharakterystyka dobroiakisnykh pukhlyn i pukhlynopodibnykh utvoren rotovoi porozhnyny [Clinical and topographic characteristics of benign tumors and tumor-like formations of the oral cavity]. Visnyk stomatolohii – Journal of dentistry, 2, 59-66 [in Ukrainian].