Клінічно-рентгенологічна оцінка ефективності застосування автологічного дентин-графту при атиповому видаленні нижніх третіх молярів

Ю. І. Федин; Я. Е. Варес; Н. В. Штибель; Я. Я. Варес

doi:10.11603/2311-9624.2023.4.14494

Автор(и)

Ю. І. Федин Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Я. Е. Варес Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Н. В. Штибель Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Я. Я. Варес Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

DOI:

https://doi.org/10.11603/2311-9624.2023.4.14494

Ключові слова:

зуби мудрості, ретенція, дистопія, пародонтальний дефект, автологічний дентин-графт

Анотація

Резюме. Питання оптимізації загоєння кісткових дефектів після операції атипового видалення ретинованих третіх молярів не втрачає своєї актуальності. Технології виготовлення та клінічного застосування автологічного дентин-графту, які запропонували нещодавно іноземні фахівці, дозволяє по-новому підійти до вирішення згаданої вище проблеми.

Мета дослідження – провести біометричну та денситометричну оцінку застосування автологічного дентин-графту для заміщення залишкових кісткових порожнин після видалення ретинованих нижніх третіх молярів.

Матеріали і методи. Проведено обстеження та лікування 16 хворих (10 жінок та 6 чоловіків віком (25,2±7,0) року) з ретенцією та дистопією, ускладненнями карієсу та перикоронаритом нижніх третіх молярів, яких поділили на основну (9 пацієнтів, виконували їм заміщення післяекстракційних дефектів автологічним дентин-графтом (АДГ) та контрольну (7 осіб, післяекстракційні дефекти у яких загоювались під кров’яним згустком). Приготування АДГ із видалених зубів у пацієнтів основної групи відбувалось в умовах операційної безпосередньо під час виконання хірургічного втручання за допомогою пристрою Smart Dentin Grinder (KometaBio, США) з його наступною стерилізацією спиртовим розчином та нейтралізацією фосфатним буферним розчином згідно з рекомендованим протоколом. Контрольні клінічні огляди призначали на 1, 3, 8–10 доби після операції. У післяопераційному періоді усі пацієнти отримували однакову протизапальну та симптоматичну терапії та проводили певні дослідження.

Результати досліджень та їх обговорення. Терміни повної епітелізації рани та зняття швів були швидшими у пацієнтів основної групи ((8,56±0,72) доби) порівняно з хворими контрольної ((10,13±0,5) доби), p<0,05, що може свідчити про опосередкований вплив факторів росту, які містяться в АДГ для загоєння м’яких тканин. Глибина пародонтальної кишені ззаду другого моляра була достовірно меншою (p<0,05) у пацієнтів основної групи як на 3-й, так і на 6-й місяці порівняно з хворими контрольної групи. При визначенні рівня втрати кісткової тканини по горизонталі на сканах конусно-променевої комп’ютерної томографії (КПКТ) зафіксовано достовірну розбіжність (р<0,05) між показниками у пацієнтів основної та контрольної груп. На 3-й місяць виявлено значні статистичні відмінності у показниках щільності кісткової тканини у ділянці післяекстракційних дефектів у хворих основної та контрольної груп (р<0,001). На 6-й місяць спостереження вищезгадана тенденція зберігалась.

Висновки. Використання власних ретинованих зубів пацієнтів у вигляді дентинного грануляту для заміщення післяекстракційних дефектів сприяє мінімізації кістковотканинної втрати у ділянці операції, попереджає утворення пародонтальної кишені ззаду другого моляра, пришвидшує процес формування кісткової тканини з оптимальною мінеральною щільністю в ділянці колишнього дефекту.

Посилання

Calvo-Guirado, J.L., Cegarra del Pino, P., & Sapoznikov, L. (2018). A new procedure for processing extracted teeth for immediate grafting in post-extraction sockets. An experimental study in American fox hound dogs. Annals of Anatomy – Anatomischer Anzeiger, 217, 14-23. DOI: 10.1016/j.aanat.2017.12.010.

Binderman, I., Hallel, G., & Nardy, C. (2014). A Novel Procedure to Process Extracted Teeth for Immediate Grafting of Autogenous Dentin. J. Interdiscipl. Med. Dent. Sci. 2, 154. DOI: 10.4172/2376- 032X.1000154.

Ge, J., Hu, Y., Yang, C., & Zhengc, J. (2017). Autogenous bone grafting for treatment of osseous defect after impacted mandibular third molar extraction: A randomized controlled trial. Clin. Implant Dent. Relat. Res., 19, 572-580. DOI: 10.1111/cid.12466.

Kuperschlag, A., Keršytė, G., Kurtzman, G.M., & Horowitz, R.A. (2020). Autogenous Dentin Grafting of Osseous Defects Distal to Mandibular Second Molars After Extraction of Impacted Third Molars. Compendium, 41(2), 76-83.

Sánchez-Labrador, L., Martín-Ares, M., & Ortega-Aranegui, R. (2020). Autogenous Dentin Graft in Bone Defects after Lower Third Molar Extraction: A Split-Mouth Clinical Trial. Materials, 13, 3090.

DOI: 10.3390/ma13143090.

Mazzucchi, G., Lollobrigida, M., & Lamazza, L. (2022). Autologous Dentin Graft after Impacted Mandibular Third Molar Extraction to Prevent Periodontal Pocket Formation – A Split-Mouth Pilot Study. Materials, 15, 1431. DOI: 10.3390/ma15041431.

Coleman, M., McCormick, A., & Laskin, D.M. (2011). The incidence of periodontal defects distal to the maxillary second molar after impacted third molar extraction. J. Oral. Maxillofac. Surg., 69, 319-321.

DOI: 10.1016/j.joms.2010.10.011.

Kim, Y.K., Kim, S.G., & Byeon, J.H. (2010). Development of a novel bone grafting material using autogenous teeth. Oral. Surg., Oral. Med., Oral. Pathol., Oral. Radiol. & Endod., 109(4), 496-503. DOI: 10.1016/j.tripleo.2009.10.017.

Barbato, L., Kalemaj, Z., & Buti, J. (2016). Effect of surgical intervention for removal of mandibular third molar on periodontal healing of adjacent mandibular second molar: A systematic review and bayesian network meta-analysis. J. Periodontol., 87, 291-302.

DOI: 10.1902/jop.2015.150363.

Mazor, Z., Horowitz, R., Prasad, H., & Kotsakis, G. (2019). Healing dynamics following alveolar ridge preservation with autologous tooth structure. Intern. J. Periodontics & Restor. Dent., 9(5), 697-702.

DOI: 10.11607/prd.4138.

Leung, W.K., Theilade, E., Comfort, M.B., & Lim, P.L. (1993). Microbiology of the pericoronal pouch in mandibular third molar pericoronitis. Oral. Microbiol. Immunol., 8, 306-312.

DOI: 10.1111/j.1399-302x.1993.tb00579.x.

Sammartino, G., Tia, M., & Bucci, T. (2009). Prevention of mandibular third molar extraction-associated periodontal defects: A comparative study. J. Periodontol., 80, 389-396. DOI: 10.1902/jop.2009.080503.

De Biase, А., Mazzucchi, G., & Di Nardo, D. (2020). Prevention of Periodontal Pocket Formation after Mandibular Third Molar Extraction Using Dentin Autologous Graft: A Split Mouth Case Report. Hindawi Case Reports in Dentistry, 2020, 1-7. DOI: 10.1155/2020/1762862.

Kan, K.W., Liu, J.K.S., & Lo, E.C.M. (2002). Residual periodontal defects distal to the mandibular second molar 6–36 months after impacted third molar extraction. A retrospective cross-sectional study of young adults. J. Clin. Periodontol., 29, 1004-1011.

DOI: 10.1034/j.1600-051x.2002.291105.x.

Richardson, D.T., & Dodson, T.B. (2005). Risk of periodontal defects after third molar surgery: An exercise in evidence-based clinical decision-making. Oral. Surg., Oral. Med., Oral. Pathol., Oral. Radiol. & Endod., 100, 133-137. DOI: 10.1016/j.tripleo.2005.02.063.

Kugelberg, C.F., Ahlström, U., & Ericson, S. (1991). The influence of anatomical, pathophysiological and other factors on periodontal healing after impacted lower third molar surgery. A multiple regression analysis. J. Clin. Periodontol., 18(1), 37-43.

del Canto-Diaz, A., de Elio-Oliveros, J., & del Canto-Diaz, M. (2019). Use of autologous tooth-derived graft material in the post-extraction dental socket. A pilot study. Med. Oral. Patol. Oral. Cir. Bucal., 24(1), 53-60. DOI: 10.4317/medoral.22536.

Vares, Y.E., & Kiyak, S.V. (2014). Management of asymptomatic and mandibular impacted third molars that do not present any considerable pathological changes. Dental and Medical Problems, 51(1), 35-42.