Взаємозв’язок між сагітальними цефалометричними параметрами і ступенем вираження трансверзального дефіциту в пацієнтів зі скелетними формами аномалій прикусу

Анотація

Резюме. Трансверзальний дефіцит (ТД) верхньої щелепи (ВЩ) часто поєднується з сагітальними аномаліями прикусу. Результати сучасних досліджень вказують на існування етіопатогенетичного зв’язку між даними видами аномалій, що вимагає комплексного підходу до діагностики та лікування. Але характер взаємозв’язків між ТД та параметрами латеральної цефалометрії та його вплив на планування ортогнатичного лікування вивчені недостатньо.

Мета дослідження – вивчити взаємозв’язок між вираженням ТД ВЩ та значенням цефалометричних показників, що характеризують сагітальні параметри обличчя у пацієнтів зі скелетними формами аномалій прикусу.

Матеріали і методи. Дослідження базується на аналізі даних мультиспіральної комп’ютерної томографії пацієнтів із скелетними формами аномалій щелеп, які потребували хірургічного лікування. Включення у дослідження визначалися наявністю скелетних форм аномалій лицевого черепа із сагітальним компонентом, виключення – віком менше 16 років, минулими хірургічними втручаннями та іншими критеріями. Використовувалася техніка мультиспіральної КТ лицевого черепа, а дані аналізувались за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення. Виміряно 12 кутів та 4 відстані, що характеризували сагітальні та вертикальні параметри щелепи, а також 11 відстаней, що характеризували трансверзальні параметри обличчя. Пацієнтів розділено на 2 групи за значенням кута ANB: ІІ скелетний клас (ANB≥4°) та ІІІ скелетний клас (ANB≤0°). Референтні точки та площини були визначені для подальшого цефалометричного аналізу. Статистичний аналіз та визначення кореляційних зав’язків між вказаними параметрами проводився за допомогою SPSS Statistics v.22.

Результати досліджень та їх обговорення. Дослідження включало 100 пацієнтів зі скелетними аномаліями прикусу, серед яких 38 %  чоловіків із віковим діапазоном від 18 до 40 років. 32 % пацієнтів належали до III скелетного класу, а 68 % – до II класу. Аналіз продемонстрував, що вертикальний тип росту був більше характерний для III класу, а горизонтальний – для II класу. Поширеність різних типів прикусу, зокрема відкритий і глибокий прикус, також варіювалася залежно від класу. Трансверзальні виміри показали зв’язок між шириною щелеп і типом сагітальної аномалії, а статистичний аналіз підтвердив ці зв’язки. Дослідження визначає важливість оцінки параметрів росту, розвитку та оклюзії обличчя в ортодонтії. Результати аналізу показують, що сагітальні порушення можуть бути пов'язані з величиною ТД. До того ж виявлено, що оцінка трансверзальних параметрів вимагає комплексного підходу, що включає різні рівні вимірювань, і виявлені кореляції між різними параметрами обличчя.

Висновки. Впровадження методів КТ-діагностики і 3D-цефалометрії суттєво збільшило можливості комплексної оцінки складних типів аномалій і деформацій прикусу. В дорослих зі скелетними сагітальними аномаліями прикусу, які потребували хірургічного лікування, перехресний прикус зустрічався в 21 % випадків. Непрямі ознаки трансверзального дефіциту були виявлені у 74 % випадків, незалежно від скелетного класу. Адекватна оцінка трансверзального дефіциту ВЩ вимагає використання 3D-цефалометрії для вимірювань на різних рівнях та їх зіставлення із шириною нижньої щелепи та середньої зони обличчя.