Особливості схеми премедикації стоматологічних амбулаторних маніпуляцій у пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями різного генезу

Анотація

Резюме. У даній статті висвітлено основну проблему виникнення больового синдрому в пацієнтів із онкопатологією на етапі перед та після активного спеціалізованого лікування й обґрунтовано ключові аспекти розробки схеми премедикації під час стоматологічної санації даних пацієнтів. Больовий синдром супроводжує більшість захворювань і втручань у щелепно-лицевій ділянці, обтяжуючи перебіг основного захворювання та ускладнюючи роботу лікаря-стоматолога. Удосконалення місцевого знеболювання стоматологічних маніпуляцій та хірургічних втручань на щелепно-лицевій ділянці (ЩЛД) у пацієнтів з онкопатологією на етапі та після активного спеціалізованого лікування також є актуальним і малодослідженим питанням у медицині. Наявність комплексних патологічних змін у формі паранеопластичного синдрому та вторинні зміни макроорганізму внаслідок протипухлинної променевої та хіміотерапії можуть впливати у більшості пацієнтів на больовий поріг, фармакокінетику і фармакодинаміку місцевих анестетиків.

Мета дослідження – удосконалити лікування стоматологічних захворювань у пацієнтів із онкологічними хворобами шляхом розробки і клінічне обґрунтування алгоритму тактики премедикації при знеболюванні стоматологічних маніпуляцій у пацієнтів з онкопатологією.

Матеріали і методи. Під спостереженням перебували 87 пацієнтів працездатного віку від 30 до 60 років. Серед них 47 осіб жіночої і 40 – чоловічої статей. 27 з них хворіли на гострий серозний і гнійний періодонтит, 35 – на загострення хронічного періодонтиту, 25 – хворіли на гострий гнійний одонтогенний періостит і мали одночасне видалення декількох зубів або коренів. Усі пацієнти перебували на стаціонарному лікуванні в онкологічному диспансері та на диспансерному обліку в клініці, а також потребували хірургічного-стоматологічного лікування у зв’язку з встановленою нозологією. 50 пацієнтів склали основну групу, яким проводили схему премедикації та знеболювання.

Результати досліджень та їх обговорення. Одержані результати свідчать про наявність проблем із порожниною рота у 100,0 % пацієнтів, які перебувають на спеціалізованій протипухлинній хіміотерапії, а також про наявність достатньо високої потреби у спеціалізованому стоматологічному лікуванні. Висока частота реєстрації больових відчуттів, і відповідно порушення якості життя їх свідчить про потребу в призначенні додаткових нестероїдних протизапальних засобів зі знеболювальним ефектом та застосування локальних анестетиків для знеболювання слизової оболонки порожнини рота (СОПР) під час споживання їжі. Отримані дані збігаються із результатами клінічних досліджень ряду авторів із близького і далекого зарубіжжя. В основній групі больові відчуття повністю зникали у 85,00 % пацієнтів, і в 15,00 % випадків зберігався біль слабкої інтенсивності. Тобто застосування премедикації разом із місцевою анестезією дозволило на 15,00 % випадків більше покращити знеболювання тканин ЩЛД у пацієнтів із супутньою онкопатологією. Психологічне тестування пацієнтів із наявними злоякісними захворюваннями різної локалізації, в котрих на етапі активного лікування основного захворювання було діагностовано запальні захворювання ЩЛД (періодонтити, гострі гнійні одонтогенні періостити щелеп) за HADS-методикою показало, що найвищий рівень тривоги спостерігався при розвитку в пацієнта гострого гнійного періоститу – (9,23±0,36) (М=8,90) бала HADS, до надання невідкладної допомоги, найменший рівень був у пацієнтів із гострими апікальними періодонтитами – (6,83±0,38) (М=6,50) бала. Після лікування у першої групи пацієнтів рівень тривоги знижувався до (5,3±0,25) (М=5,00) бала, у пацієнтів із гострими апікальними періодонтитами – до (3,14±0,18) (М=3,00) бала. Можна припустити, що зростання тривоги пацієнтів при гострих гнійних періоститах пов’язано зі змінами зовнішності та потребою додаткового розтину осередку гнійного запалення в ході лікування.

Висновки. Результати дослідження часових інтервалів настання й ефективної дії місцевої анестезії тканин ЩЛД показали, що комбінація місцевого знеболювання з оригінальною схемою премедикації дозволяла наблизити час настання анестезії при гострих гнійних періоститах щелеп та гострих апікальних періодонтитах до таких показників у соматично здорових пацієнтів (5,70±0,30 (М=5,15) хв та 5,30±0,30 (М=5,00) хв і (3,41±0,31) (М=3,30) хв та (3,30±0,21) (М=3,00) хв відповідно). Тривалість часу знеболювання при застосуванні премедикації зростала при всіх досліджуваних видах гострої запальної патології та була більшою, ніж у контрольній групі на 6,00–27,50 хв.