Результати дослідження поширення, біології живлення та епідеміологічного значення кліщів роду dermacentor koch. В україні

Анотація

Резюме. Кліщі видів Dermacentor reticulatus і Dermacentor. marginatus є одними із масових видів у Європі і в Україні. Ці види мають дещо схожі ареали, але перший вид частіше зустрічається більш північніше, а інший південніше в лісостеповій зоні Євразії.

Мета дослідження. Дослідити поширення, біологію живлення та епідеміологічний стан кліщів роду Dermacentor Koch в західних, в частині центральних і північних областей України.

Матеріали та методи. Збір кліщів проводився вручну та з використанням “прапора”. Епідеміологічний стан кліщів виявлявся за допомогою ПЛР дослідження з використанням ампліфікатора “Rotor-Gene - 6000” в умовах реального часу.

Результати. D. reticulatus широко розповсюджений на Поліссі, в Чернігівській і в Сумській областях, в північних районах Тернопільської, Київської, Вінницької та Хмельницької областей. Відносно D. marginatus, то він вказаний для 26 областей України, від передгірських районів Східних Карпат і Полісся до Кримських гір. Частіше всього зустрічається в південній частині Полісся, на Прикарпатті, лісових захисних смугах степів, на зволожених ділянках, в суходільних луках, лісових галявинах, в балках, заліснених ярах тощо.

Моніторинг живителів для D. reticulatus показав що серед домашніх тварин він найчастіше зустрічається на собаках, котах, коровах і конях. Преімагінальні стадії D. reticulatus у своєму живленні надають перевагу мишоподібним гризунам: сірій полівці (Microtus arvalis) і хом’якам сірим (Cricetulus migratorius), а D. marginatus – хом’якам сірим.

Згідно досліджень епідеміологічного стану кліщів роду Dermacentor у Європі виявлено, що D. reticulatus та D. marginatus можуть бути ефективними векторами Rickettsia raoultii та Rickettsia slovaca, обидва з яких викликають кліщовий лімфаденіт у людини. В Україні встановлено, що пасовищні кліщі є також переносниками борелій (Borrelіa burgdorferі s.l. і Borrelіa аfzelii), бабезій: (Babesia canis, Babesia mіcrotі), ерліхій (Ehrlіchіa phagocytophіla genogroup) і навіть токсоплазми (Toxoplasma gondіі). Проведені ПЛР-дослідження показали, що кліщі виду D. reticulatus були носіями Borrelіa burgdorferі s.l., Anaplasma phagocytophilum, Babesіa sp. та вірусу кліщового енцефаліту (ВКЕ).

Висновки: D. reticulatus широко розповсюджений в більш північних і центральних біоценозах Європи і України, а D. marginatus частіше займає більш південні регіони, часто в аридні біотопи; личинки і німфи кліщів цього роду живляться переважно кров’ю різних мишоподібних гризунів, а їх імагінальні стадії – кров’ю численних диких і одомашнених копитних і хижих тварин та людини; кліщі роду Dermacentor найчастіше є носіями Borrelіa burgdorferі s.l., Borrelіa. аfzelii, Rickettsia raoultii, Rickettsia slovaca, Ehrlіchіa phagocytophіla, Anaplasma phagocytophilum, Babesia canis, Babesia mіcrotі.