Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr <p><em>Науково-практичний журнал "Вісник медичних і біологічних досліджень" є міждисциплінарним виданням для обміну науковою та клінічною інформацією; публікацій оригінальних досліджень, аналітичних оглядів, матеріалів з конгресів, з'їздів, конференцій, коротких повідомлень і випадків з практики, що охоплюють всі аспекти медичних, біологічних наук і медсестринства.</em></p> <p><em><span lang="EN-GB">Журнал включено у "<a title="Перелік фахових видань" href="https://mon.gov.ua/ua/nauka/nauka/atestaciya-kadriv-vishoyi-kvalifikaciyi/naukovi-fahovi-vidannya" target="_blank" rel="noopener" data-saferedirecturl="https://www.google.com/url?q=https://mon.gov.ua/ua/nauka/nauka/atestaciya-kadriv-vishoyi-kvalifikaciyi/naukovi-fahovi-vidannya&amp;source=gmail&amp;ust=1611209308546000&amp;usg=AFQjCNEt4agjWegIr7614s6H5XeIj079eQ">Перелік наукових фахових видань України</a>,в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук" (категорія Б), </span><span lang="EN-GB"><strong>галузь знань - охорона здоров'я (спеціальності – 222, 223),</strong></span><strong> <span style="color: #000000;">біологія (спеціальність - 091 біологія)</span></strong></em><br /><em>Журнал індексується <strong>Google Scholar, OAJI, Ulrich's Periodicals Directory, BASE (Bielefeld Academic Search Engine), Index Copernicus</strong></em><br /><em><strong>ISSN 2706-6290 (Online), ISSN 2706-6282 (Print)</strong></em></p> uk-UA bmbr@tdmu.edu.ua (Larysa Fedoniuk) petryk@tdmu.edu.ua (Nadiia Petryk) нд, 07 сер 2022 15:00:09 +0300 OJS 3.2.1.4 http://blogs.law.harvard.edu/tech/rss 60 Підтримуюча терапія у комплексному лікуванні пародонтиту https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/13047 <p><strong>Резюме.</strong> Запальні захворювання тканин пародонта являють серйозну стоматологічну, загальномедичну та соціальну проблеми. Незважаючи на удосконалення методів діагностики та впровадження нових технологій лікування, запальні захворювання пародонта становлять особливу проблеми з точки зору досягнення стійкої ремісії та покращення якості життя пацієнтів. Підтримуюча терапія є наріжним каменем успішної практики, яка спрямована на надання якісної загальної стоматологічної допомоги для забезпечення постійного здоров’я порожнини рота для своїх пацієнтів. Підтримуюча терапія дозволяє раннє виявлення та лікування, тим самим допомагаючи зберегти зуби якомога довше й уникнути необхідності повторного лікування.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– проаналізувати та систематизувати літературні джерела, щоб дослідити сприйняття та розуміння підтримуючої пародонтологічної терапії.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Для виконання цього огляду ми проаналізували статті, опубліковані у наукових стоматологічних журналах. Для пошуку ми використовували бази даних MEDLINE на www.pubmed.com та Cochrane. Критеріями відбору обрано ті статті, що містять інформацію про підтримуючу терапію.</p> <p><strong>Результати. </strong>В огляді подано дані щодо ключових аспектів підтримуючої пародонтологічної терапії. Метою підтримуючої терапії є запобігання початку та рецидиву захворювань пародонта. Підтримка постійного моніторингу реінфекції у пародонтальних кишенях є вирішальною для успіху пародонтологічної терапії. Тому наріжним каменем підтримуючої системи пародонтальної терапії є видалення біоплівки в комплексі професійної гігієни порожнини рота.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Етіопатогенетично встановлено підтримуючу пародонтологічну терапію з постійним контролем за мотивацією до особистої гігієни та регулярним професійним видаленням біоплівки; це запорука успішного результату лікування та профілактики запальних захворювань пародонта. Забезпечення пародонтологічного лікування без супроводу підтримуючої терапії навряд чи буде корисним для пацієнта.</p> С. І. Бойцанюк, Н. В. Манащук, Л. О. Пацкань, Н. В. Чорній Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/13047 нд, 07 сер 2022 00:00:00 +0300 Ключові ланки патогенезу легеневої недостатності при COVID-19 та шляхи фармакокорекції https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/13082 <p><strong>Резюме.</strong> Виникнення та поширення нового коронавірусного захворювання COVID-19 стало всеохоплюючою кризою, що кинула виклик медицині й соціуму в усьому світі. Тяжкий перебіг COVID-19 являє собою клінічну картину вірусної пневмонії з вираженим респіраторним синдромом, що в подальшому може призводити до розвитку гострого респіраторного дистрес-синдрому (ГРДС) та летальних наслідків. Правильне розуміння ключових патофізіологічних детермінант ускладнень з боку дихальної системи та гіпоксемії сприятиме проведенню максимально раціональної фармакотерапії даного критичного стану.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – проаналізувати та систематизувати дані щодо патогенезу ГРДС при коронавірусній хворобі та його фармакокорекції. Розуміння ланок патогенезу дасть змогу не лише виявити певні аспекти лікування COVID-19, а й попередити розвиток ускладнень у хворих.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Опрацьовано матеріали з інформаційних Internet-ресурсів, публікації закордонних та українських фахових видань, медичної бази даних Medscape/PubMed за останні роки.</p> <p><strong>Результати.</strong> Проведено аналіз ключових ланок патогенезу ГРДС при COVID-19, роль цитокінового шторму в прогресуванні захворювання та розвитку артеріальної гіпоксемії і дихальної недостатності. Проведено огляд розвитку й «еволюцію» підходів до лікування захворювання, починаючи від спроб застосування похідних хлорохіну на початкових етапах до лікування етіотропними противірусними лікарськими засобами (типу «Ремдесивір», комбінації «Лопінавір»/«Ритонавір» та «Паксловід»), біосимілярів – моноклональних антитіл та їх комбінацій, проведення профілактики та лікування тромбоутворення та мікротромбозів, які можуть розвиватися внаслідок ендотеліальної дисфункції у таких пацієнтів, особливо при наявності коморбідної патології (до прикладу, гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, ожиріння). Узагальнено останні рекомендації та американські та європейські протоколи лікування коронавірусної хвороби.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Проведений огляд найбільш популярних та доступних засобів фармакотерапії COVID-19 вказує на необхідність та раціональність у пошуку нових більш ефективних та менш токсичних засобів для боротьби з інфекцією та її ускладненнями.</p> В. Д. Лук'янчук, Д. О. Гордійчук, О. О. Шевчук Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/13082 нд, 07 сер 2022 00:00:00 +0300 Ендометріозасоційовані дисплазії молочних залоз: особливості діагностики та лікування https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/13048 <p><strong>Резюме.</strong> Актуальність проблем поєднаних захворювань репродуктивної системи жінки зумовлена перш за все ростом даної патології в усьому світі. В останні роки відмічається тенденція до збільшення частоти доброякісних дисплазій молочних залоз, що діагностуються у кожної 4 жінки. У всьому світі жінки, в яких діагностовано дисплазію молочних залоз, мають підвищений ризик розвитку раку молочної залози. Рак молочної залози посідає перше місце серед злоякісних захворювань у жінок. Проблема доброякісної поєднаної патології матки і грудних залоз (ГЗ) є однією з найбільш актуальних у сучасній гінекології, а гіперпластичні процеси матки (ГПМ) і доброякісні захворювання грудних залоз (ДЗГЗ) посідають одне з провідних місць у структурі гінекологічної захворюваності [2].</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – проаналізувати дані сучасної літератури для підвищення ефективності лікування ендометріозасоційованих дисплазій молочних залоз шляхом вивчення клініки та особливостей ранньої діагностики.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> За допомогою пошукових баз даних «Інтернет» здійснено огляд та аналіз матеріалів про ендометріозасоційовані дисплазії молочних залоз. Проаналізовано дані патогенезу, діагностики та лікування поєнаної патології молочних залоз.</p> <p><strong>Результати. </strong>Дані літератури переконливо свідчать про те, що процеси, які відбуваються в ГЗ, перебувають у тісному взаємозв’язку з функцією репродуктивної системи. Відомо, що ГЗ – не лише мішень для стероїдних, але і для гіпофізарних гормонів, гормонів щитоподібної залози, надниркових залоз і т. п. Це істотно підвищує вірогідність розвитку патології ГЗ при порушеннях функції репродуктивної системи й у хворих із гормональнозалежними гінекологічними захворюваннями [2]. У жінок молодше 35 років із метою зниження променевого навантаження на організм жінки при пальпаторному виявленні об’ємного новоутворення у молочній залозі для діагностики доцільно використовувати замість мамографії – УЗД молочних залоз. «Золотим стандартом» обстеження молочних залоз є білатеральна мамографія, що зумовлено: радіорезистентністю тканини зрілої молочної залози, низькою дозою опромінення сучасних апаратів, високою ефективністю діагностики безсимптомних злоякісних пухлин: 85–90 %. Дані доказової медицини підтверджують ефективність рослинних та гомеопатичних препаратів. У лікуванні мастопатії та інших гіпертрофічних дисплазій у жінок; залежно від клінічної форми захворювання, фітотерапія забезпечує значуще поліпшення або одужання 40–87 % пацієнток.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Підсумовуючи все вищенаведене, можна сміло стверджувати, що розуміння патогенезу, алгоритмів діагностики та лікування едометріозасоційованих дисплазій молочних залоз допоможе лікарю акушеру-гінекологу надавати кваліфіковану допомогу пацієнтам, покращити якість життя жінок та призначити найбільш ефективне лікування даної патології.</p> О. А. Міклашевська Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/13048 нд, 07 сер 2022 00:00:00 +0300 Кардіопротективна дія метформіну при експериментальному ізопротереноліндукованому інфаркті міокарда https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12890 <p><strong>Резюме.</strong> Інфаркт міокарда (ІМ) у пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) виникає частіше, ніж у популяції, та характеризується більш несприятливим прогнозом. «Метформін» – препарат першої лінії для лікування ЦД 2 типу, який відомий вираженою кардіопротективною дією.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – вивчити кардіопротективні ефекти метформіну, зокрема антигіпертрофічного та антифібротичного, та його вплив на експресію прогіпертрофічного білка BNP за умов інфаркту міокарда, індукованого ізопротеренолом.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Дослідження проведено на 50 білих статевозрілих щурах-самцях. ІМ моделювали за допомогою 2 ін’єкцій Iso (100 мг/кг) з інтервалом у 24 год. Лікування метформіном (200 мг/кг) проводили упродовж 7 днів, починаючи з першого дня експерименту. Гістологічні зрізи міокарда забарвлювали гематоксиліном та еозином. Експресію BNP досліджували за допомогою набору реагентів Rat BNP ELISA Kit (Elabscience). Статистичну обробку проводили методом однофакторного дисперсійного аналізу ANOVA з попарним порівнянням груп за критерієм Бонфероні.</p> <p><strong>Результати.</strong> У щурів, які отримували ін’єкції Isо, відбувалося двократне збільшення площ кардіоміоцитів з (230,30±3,64) мкм<sup>2</sup> у (С) групі до (490,6±8,93) мкм<sup>2</sup> у групі (Iso). Лікування метформіном попередило гіпертрофічні зміни у кардіоміоцитах при ІМ, оскільки їх площа залишалася на 58 % меншою. У щурів з ІМ концентрація BNP сироватки крові зростала на 77 %: (191,90±8,20) пг/мл в групі (Iso) проти (108,0±8,36) пг/мл у групі контролю (С). Лікування метформіном сприяло зниженню концентрації BNP на 29 % до (136,10±2,76) пг/мл у тварин з ІМ. Введення Isо призвело до масивного фіброзування у міокарді з (0,19±0,01) % у (С) групі до (32,08±2,46) % у групі (Iso). Метформін зменшив накопичення фіброзної тканини у щурів з ІМ майже у 10 разів.</p> <p><strong>Висновки.</strong> При ізопротереноліндукованому ІМ у щурів метформін запобігає серцевій гіпертрофії, пригнічує експресію прогіпертрофічного маркера BNP та зменшує накопичення фіброзної тканини.</p> Д. Ч. Анінго, О. О. Левенець, Д. Б. Коваль, К. Л. Островерха, Г. Я. Лой, М. П. Кланца, В. В. Черняшова, О. М. Олещук Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12890 нд, 07 сер 2022 00:00:00 +0300 Кількісні зміни індоксилу сульфату за хронічної хвороби нирок https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/13074 <p><strong>Резюме.</strong> Накопичення уремічних токсинів характерне для пацієнтів із хронічною хворобою нирок. Одним із таких токсинів є індоксил сульфат. Він, накопичуюсь в організмі, спричиняє порушення фунцій нирок, втрату цілості ендотелію та змінює мікробіом. Це впливає на перебіг захворювання та виникнення супутніх ускладнень. Індоксил сульфат індукує збільшення вироблення активних форм кисню. Таким чином, інгібується проліферація ендотеліальних клітин, обмежується мітотичний поділ, накопичуються уремічні токсини та збільшується інтенсивність оксидативного стресу. Оскільки він міцно зв’язується з альбуміном, його неможливо усунути повністю навіть за допомогою діалізного лікування.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– виявити кількісну оцінку індоксилу сульфату на різних стадіях хронічної хвороби нирок, а також його взаємозв’язок з білками, які є індикаторами зміни оксидативного статусу разом із класичними клінічними маркерами.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Біологічний матеріал умовно здорових донорів та пацієнтів із хронічною хворою нирок досліджували за допомогою біохімічних методів, а отримані результати обробляли статистично за критеріями Колмоговора – Смірнова, Тюкея та розраховували силу та направленість взаємозв’язків за Спірменом.</p> <p><strong>Результати. </strong>За результатами наших досліджень, індоксил сульфат інтенсивно утворюється уже на перших стадіях хронічної хвороби нирок. Також його вміст більше ніж у десять разів перевищує значення контролю у пацієнтів із термінальною стадією хронічної хвороби нирок. До того ж, його вміст корелює з креатиніном, вмістом малонового діальдегіду і SH-груп. Сильний позитивний корелятивний зв’язок між цими показниками свідчить про інтенсифікацію патологічного процесу та його однонаправленість у всіх пацієнтів, від першої до останньої стадії хронічної хвороби нирок.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Індоксил сульфат можна використовувати як чутливий та селективний маркер за ініціації хронічної хвороби нирок, оскільки відображає перебіг захворювання та має сильний взаємозв’язок між іншими компонентами оксидативного статусу та таким класичним клінічним маркером, як креатинін.</p> В. С. Васильченко Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/13074 нд, 07 сер 2022 00:00:00 +0300 Досвід надання допомоги внутрішньо переміщеним особам, які лікувалися у КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/13031 <p><strong>Резюме. </strong>Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Тернопільщина стала однією з областей, де тисячі наших співвітчизників знаходять прихисток та намагаються повернутися до звичайного життя, а отже, потребують соціальної та психологічної підтримки.</p> <p><strong>Мета</strong> <strong>дослідження </strong>–­ ­вивчити фізіологічні, психоемоційні, соціально-психологічні та інформаційні чинники, які спричинили психологічний дискомфорт у внутрішньо переміщених осіб.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Ми опитали 426 внутрішньо переміщених осіб (166 чоловіків та 260 жінок), при цьому використали: загальну анкету, що оцінювала соціально-демографічні дані та інформацію про наявність в анамнезі психічних розладів, шкалу депресії, тривоги та стресу (DASS-21), методику визначення стресостійкості та соціальної адаптації Т. Холмса і Р. Раге, методи математичної статистики.</p> <p><strong>Результати.</strong> Встановили, що у внутрішньо переміщених осіб, які не мали психічних порушень до початку повномасштабної війни, спостерігалася поступова адаптація до різних стресогенних чинників у всіх досліджуваних підгрупах. У жінок фізіологічні, психоемоційніта соціально-психологічні чинники були активніше виражені у всіх часових проміжках, аніж у чоловіків. У групі умовно здорових осіб, у яких були визначені окремі психічні симптоми, що не сягали клінічного рівня, соціально-психологічний чинник значною мірою почав впливати на стресостійкість респондентів через деякий час після того, як дані респонденти покинули зону бойового конфлікту. В групі осіб, які страждали від психічних розладів, спостерігали поступове погіршення стресостійкості під впливом соціально-психологічних чинників після втечі із зони бойових дій, а вплив психоемоційних чинників після переїзду в умовно безпечне місце залишився значущим.</p> <p><strong>Висновоки.</strong> Найменша опірність до стресогенних чинників спостерігалася у внутрішньо переміщених осіб, в яких були виявлені психічні порушення. У жінок фізіологічні, психоемоційні та соціально-психологічні чинники були активніше виражені у всіх групах в жінок, аніж у чоловіків. Високий рівень опірності стресовим подіям був притаманний внутрішньо переміщеним особам, які не мали порушень у психічній сфері, а низький – особам із психічними розладами. Для пришвидшення адаптаційних процесів психокорекційну роботу варто розпочинати у перші дні після переїзду і використовувати техніки когнітивно поведінкової, раціональної психотерапії та допоміжні техніки.</p> О. П. Венгер, В. В. Шкробот, Т. І. Іваніцька, Х. В. Дуве, К. О. Герасимюк Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/13031 нд, 07 сер 2022 00:00:00 +0300 До питання імунопрофілактики інфекційних хвороб у дітей в період пандемії СОVID-19 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/13045 <p><strong>Резюме.</strong> Обмежувальні заходи під час пандемії COVID-19 та бажання мінімізувати контакти дітей призвели до зниження охоплення рутинними щепленнями у всіх вікових групах. Перерви у рутинній імунізації можуть призводити до спалахів вакцин керованих інфекційних захворювань, що буде додатковим навантаженням на систему охорони, перевантажену через пандемію COVID-19. В цій ситуації загострюється роль медичного персоналу як джерела об’єктивної інформації із залученням усього мотиваційного потенціалу.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– проаналізувати стан прихильності батьків дітей до імунізації із визначенням ролі та місця різноманітних джерел інформації щодо питань імунопрофілактики, зокрема і медичних працівників.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Для досягнення мети ми провели анонімне опитування 87 батьків, діти яких перебували на стаціонарному лікуванні в ОКНП «Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня» або звертались за амбулаторною допомогою в КПН «Міська дитяча поліклініка» м. Чернівці з використанням розробленої анкети, що містила 14 запитань із варіантами відповідей.</p> <p><strong>Результати. </strong>Більшість батьків (82 %) під час опитування висловила позитивне ставлення до вакцинації, частка батьків має неоднозначне ставлення до вакцинації, тому поки що відмовляється, та тих, які негативно ставляться до окремих вакцин, сягає 16 %. Дослідження також демонструє певний дисбаланс між персональним вакцинальним анамнезом батьків та історією вакцинації власних дітей. При з’ясуванні найбільш важливих, на думку батьків, джерел інформації щодо імунізації у ході опитування встановлено, що 79 % батьків вважають, що це мають бути медичні працівники, водночас, як показало опитування, частка батьків, яка отримує необхідну актуальну інформацію щодо необхідності та користі вакцинації у медичних закладах, виявилась на 14 % меншою та склала відповідно 65 %.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Установлено здебільшого позитивне ставлення батьків до проведення вакцинації та високий рівень їх довіри до медичних працівників як джерела відповідної інформації. Медичний персонал не використовує повною мірою власний «провакцинальний потенціал», а в окремих випадках є джерелом негативної інформації щодо вакцинації. Гострою є необхідність аргументованої просвітньої роботи з боку медичних працівників для підвищення прихильності населення до імунізації, особливо в умовах пандемії COVID-19.</p> Н. В. Друцул-Мельник, Л. А. Іванова, О. К. Колоскова, М. Н. Гарас Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/13045 нд, 07 сер 2022 00:00:00 +0300 Субмікроскопічні зміни ендокриноцитів кіркової речовини надниркових залоз через 14 діб після змодельованої опікової травми https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/13064 <p><strong>Резюме. </strong>В умовах мирного часу та військових дій значні за площею опіки спричиняють високу вірогідність летального наслідку та інвалідизації постраждалих. Важливе значення при перебігу опікової хвороби у хворих з опіками має розвиток реакції на даний фактор органів ендокринної системи, зокрема надниркових залоз, що відіграють значну роль у процесах метаболізму.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– встановити особливості ультраструктурної реорганізації ендокриноцитів кіркової речовини надниркових залоз через 14 діб після змодельованої опікової травми.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Експериментальна термічна травма змодельована на 20 лабораторних білих щурах-самцях. Опік ІІБ ст. наносили під тіопентало-натрієвим наркозом мідними пластинами, нагрітими у кип’яченій воді. Розміри ділянки ураження склали 18–20 % поверхні тіла тварин. Для електронномікроскопічного дослідження забирали шматочки кори надниркових залоз, подальшу обробку проводили за загальноприйнятою методикою. Вивчення субмікроскопічних змін в органі здійснювали в електронному мікроскопі ПЕМ-125К.</p> <p><strong>Результати. </strong>Проведені електронномікроскопічні дослідження надниркових залоз через 14 діб після експериментальної термічної травми показали деструктивно-дегенеративні зміни в будові ендокриноцитів усіх зон кіркової речовини надниркових залоз. Ендокриноцити клубочкової та пучкової зон органа зазнали найбільш значного ушкодження ульстраструктури ядер і цитоплазми. Виявлялися «темні» ендокринні клітини, які містили електроннощільну, осміофільну каріо- та цитоплазму. А також «світлі» ендокриноцити, що мали великі, гіпертрофовані ядра, цитоплазму невисокої електронної щільності з локальним просвітленням, невисокою щільністю органел, цілість яких була ушкоджена. Сітчаста зона кіркової речовини містила кортикоцити різної форми з відносно незміненою структурою ядра. Мембранні органели були переважно гіпертрофовані, частина вакуолізовані, зокрема мітохондрії та канальці агранулярної ендоплазматичної сітки. Найбільше ліпідних крапель виявлялося в ендокриноцитах пучкової зони, а в сітчастій вони відсутні або поодинокі.</p> <p><strong>Висновки. </strong>За умов змодельованої опікової травми шкіри встановлено глибокі ушкодження ультраструктури ендокриноцитів кіркової речовини надниркових залоз, найбільшою мірою ендокриноцитів клубочкової та пучкової зон. Ушкодження ядер кортикоцитів характеризувалися переважанням гетерохроматину в каріоплазмі, розширенням перинуклеарного простору, утворенням глибоких інвагінацій каріолеми, зменшенням числа ядерних пор. Цитоплазма клітин була електроннощільна або низької електронної щільності. Субмікроскопічна організація органел енергетичного і синтетичного апарату ендокриноцитів зазнавала суттєвих змін, із порушенням цілості їх мембран. Виявлялося зменшення кількості та електронної щільності ліпідних включень у кортикоцитах. Виявлені зміни ультраструктурного ремоделювання ендокринних клітин органа свідчить про зниження їх секреторної активності, а відповідно і регуляторної спроможності за умов впливу термічного екзогенного фактора.</p> В. В. Кульбіцька, З. М. Небесна Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/13064 нд, 07 сер 2022 00:00:00 +0300 Діагностична цінність визначення деяких маркерів запалення при коронавірусній інфекції залежно від характеру ураження легеневої тканини https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/13065 <p><strong>Резюме.</strong> Коронавірусна хвороба (COVID-19), викликана вірусом SARS-CoV-2, стала причиною виникнення глобальної проблеми охорони здоров’я. COVID-19 часто спричиняє неадекватну та надмірну імунну відповідь, що призводить до розвитку «цитокінового шторму».</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– вивчити рівень IL-6 та LTB4 у пацієнтів при коронавірусній інфекції залежно від характеру ураження легеневої тканини.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Обстежено 49 осіб із COVID-19 віком (60,0±8,8) року, які перебували на лікуванні в KHП ЛОР «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги». Хворих поділили на 2 групи: перша гpyпa – пацієнти з COVID-19 та інтерстиційною нижньочастковою пневмонією; друга гpyпa – особи з COVID-19 та інтерстиційною полісегментарною пневмонією. В усіх пацієнтів супутньою патологією була АГ, а також надмірна маса тіла чи ожиріння. Усім особам проводили визначення гемограми, біохімічного аналізу крові, який включав дослідження рівня глюкози, аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT), креатиніну (з вирахуванням швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) за формулою 2021 CKD-EPI Сгеаtіninе), сечовини, феритину, С-реактивного протеїну (СРП) та фібриногену. Шляхом імуноферментного аналізу визначали LTB4 та IL-6 у сироватці крові.</p> <p><strong>Результати.</strong> 25 пацієнтів із COVID-19 та нижньочастковою пневмонією віком (59,0±9,0) року увійшли до складу першої групи; разом з тим, як друга гpyпa включала 24 особи з COVID-19 та полісегментарною пневмонією віком (58,4±8,8) року. Відмічено підвищення ШОЕ, концентрації глюкози, фібриногену, СРП, феритину та LTB4 (p&lt;0,01) у пацієнтів двох груп. Збільшення вмісту медіаторів запалення, а саме LTB4 та IL-6, ймовірно, свідчать про формування «цитокінового шторму» в осіб другої групи з полісегментарною пневмонією при COVID-19.</p> <p><strong>Висновки.</strong> У пацієнтів із полісегментарною коронавірусною пневмонією рівень LTB4 є достовірно вищим порівняно з хворими на COVID-19 та нижньочасткову пневмонію. Подальше дослідження прозапальних медіаторів дозволить покращити стратегію лікування даної патології, зокрема в осіб з коморбідною патологією та факторами ризику більш тяжкого перебігу COVID-19.</p> Н. К. Покровська, В. А. Крехтюк, О. Є. Склярова, С. Р. Магійович, Є. Я. Скляров Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/13065 нд, 07 сер 2022 00:00:00 +0300 Патоморфологічні прояви у пародонті при експериментальному опіоїдному впливі упродовж шести тижнів та після його чотиритижневої відміни https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/13049 <p><strong>Резюме.</strong> Неконтрольоване використання опіоїдів зумовлює інтоксикацію організму, підвищення толерантності до ефекту дії наркотичної речовини та формування абстинентного синдрому, що зумовлює розвиток глибоких змін в організмі та має безпосередній вплив на органи і тканини ротової порожнини.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– з’ясувати особливості мікроструктурної організації компонентів пародонта наприкінці десятого тижня експерименту за умов шеститижневої дії опіоїду та після його чотиритижневої відміни.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Проведено дослідження на безпородних білих щурах-самцях, яких поділили на 2 групи. Перша група – контрольна. У другій групі здійснювали ін’єкції опіоїдного анальгетика «Налбуфін» упродовж 6 тижнів з подальшою чотиритижневою відміною препарату. Забір матеріалу проводили наприкінці 10 тижня експерименту. Після проведеної комплексної декальцинації твердих тканин зубного органа готували гістологічні препарати за загальноприйнятою методикою.</p> <p><strong>Результати. </strong>Наприкінці 10 тижня експерименту не відмічали вираженої динаміки відновлення мікроструктурної організації тканин пародонта щурів. На значних ділянках епітелій стоншувався, виявляли осередкові ерозії. В епітелії ясенної борозни відмічали ознаки гіперкератозу. Епітеліальне прикріплення фрагментарно було ушкодженим, з порушенням фіксації до емалево-цементної межі зуба. У власній пластинці слизової оболонки ясен та періодонті домінували явища набрякового процесу, із розшаруванням та дезорганізацією колагенових волокон. У сосочковому та сітчастому шарах власної пластинки виявляли гнійні тільця, формування фібриноїдного набряку. У власній пластинці та періодонті спостерігали судинні розлади, що свідчило про порушення мікроциркуляції у тканинах пародонта.</p> <p><strong>Висновки. </strong>При застосуванні опіоїду впродовж шести тижнів із подальшою його чотиритижневою відміною встановлено мікроструктурні зміни у пародонті, які свідчили про недостатність компенсаторно-пристосувальних механізмів, що створювало передумови прогресування запально-дистрофічного процесу.</p> В. Б. Фік, І. І. Савка, Р. М. Матківська Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/13049 нд, 07 сер 2022 00:00:00 +0300 Зв'язок диспозиційного оптимізму з задоволенням роботою медичних сестер, які працюють позмінно, та фактори, що на нього впливають https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/13066 <p><strong>Резюме.</strong> Розширення функціональних обов’язків, а також ряд стресових факторів, таких, як тривалий робочий час, позмінна робота, висока ймовірність конфліктних пацієнтів, низькі перспективи кар’єрного росту можуть негативно вплинути на здоров’я медичних сестер та їхнє задоволення від роботи.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – вивчити диспозиційний оптимізм у медичних сестер терапевтичного і хірургічного відділень, які працюють позмінно, та встановити його зв’язок із задоволенням від позмінної роботи.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> У дослідженні взяли участь 40 медичних сестер, які працювали позмінно: 20 – терапевтичного відділення і 20 – хірургічного. Диспозиційний оптимізм (LOT-R) оцінювали за опитувальником в адаптації О. А. Сичова. Задоволення роботою оцінювали шляхом прямого опитування респондентів.</p> <p><strong>Результати.</strong> Встановлено, що рівень оптимізму в медичних сестер, яких включили у дослідження, становив 9,5 (6,0; 11,0) при максимальному значенні 12, тоді як рівень песимізму складав 3,0 (3,0; 8,0). Незалежно від відділення, медичні сестри однаковою мірою задоволені роботою, яку виконують. Проте працівникам хірургічного відділення, які працюють позмінно, більше (на 10,0 %) подобається робота, і вони менше не задоволені нею, порівняно з медичними сестрами терапевтичного відділення. При цьому встановлено кореляційну залежність між рівнем оптимізму та задоволенням роботою медсестер, зокрема терапевтичного (r=-0,83, р&lt;0,001) і хірургічного відділень (r=-0,90, р&lt;0,001) та між рівнем песимізму відповідно, r=0,79, р&lt;0,001 та r=0,86, р&lt;0,001.</p> <p><strong>Висновки.</strong> У медичних сестер терапевтичного відділення рівень диспозиційного оптимізму становив 8,0 (6,75; 10,25), тоді як хірургічного – 9,5 (7,0; 11,0), при цьому основною складовою оптимізму було те, що вони відповідно у 65 та 80 % випадків з оптимізмом дивилися у майбутнє. Встановлено, що на рівень оптимізму в медсестер терапевтичного відділення негативно впливає вік, тривалість роботи по змінах і їх частота, а також число дітей, тоді як у працівників хірургічного відділення на рівень оптимізму негативно впливає вік та тривалість позмінної роботи(р&lt;0,05). 30 % медичних сестер, незалежно від відділення, в якому вони працюють, задоволені роботою, при цьому, чим вищий показник диспозиційного оптимізму, тим більше задоволений респондент роботою.</p> А. І. Ціпкало, М. І. Марущак Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/13066 нд, 07 сер 2022 00:00:00 +0300 Особливості клітинного імунітету в пацієнтів з ішемічною хворобою серця, ускладнену метаболічним синдромом https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/13042 <p><strong>Резюме. </strong>У презентованій статті наведено зміни показників клітинного імунітету в пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) та при ускладненні метаболічним синдромом (МС). ІХС є найпоширенішою формою серцевих захворювань. Основним пусковим механізмом у розвитку серцево-судинних захворювань (ССЗ) є запальні процеси та метаболічний синдром, що супроводжуються розвитком імунодефіцитних станів.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– вивчити стан клітинного імунітету в пацієнтів з ішемічною хворобою серця на тлі метаболічного синдрому.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Обстежено 120 пацієнтів із ІХС, з них 60 осіб з ІХС без МС – перша група (30 чоловіків, 30 жінок) і 60 пацієнтів з ІХС на тлі МС – друга група (29 чоловіків, 31 жінка). Середній вік пацієнтів – (50±5) року. Контрольна група – 30 практично здорових осіб відповідного віку та статі.</p> <p><strong>Результати. </strong>У хворих на ІХС спостерігалось зниження абсолютної кількості Т-лімфоцитів (СD3<sup>+</sup>), субпопуляції Т-хелперів (СD4<sup>+</sup>), а абсолютна кількість Т-ефекторів (СD8<sup>+</sup>) перевищувала показники групи контролю. Вміст активованих Т-лімфоцитів (CD25<sup>+</sup>) був у 2,9 раза вищим за норму. В групі пацієнтів з ІХС, ускладнену метаболічним синдромом, вміст абсолютної кількості Т-лімфоцитів був у межах норми. Рівень Т-хелперів був нижчим від норми на 54 % та на 24 % перевищував рівень у першій групі. Вміст Т-ефекторів у хворих з цієї групи був на 65 % вищим за норму. Рівень активованих Т-лімфоцитів у хворих з другої групи перевищував показник контролю в 2,8 раза. У хворих обох груп спостерігається активація В-клітинної та кілерної ланок імунітету. Зміни рівнів субпопуляцій Т-лімфоцитів у обстежуваних обох груп вказують на наявність Т-клітинного імунодефіциту. В обох групах підвищений рівень активованих Т-кілерів (CD25<sup>+</sup>).</p> <p><strong>Висновки. </strong>Активований гуморальний та кілерний імунітет на тлі дефіциту Т-клітинної ланки імунітету в пацієнтів вказує на наявність дисфункції імунної системи, яка є патогенетичною ланкою розвитку серцево-судинної патології. При ускладненні ІХС метаболічним синдромом виявлено підвищений рівень ефекторів, які одночасно мають супресорну функцію, що викликає більш виражений імунодефіцит.</p> М. М. Щурко, Л. Є. Лаповець, В. М. Акімова, Г. В. Башта Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/13042 нд, 07 сер 2022 00:00:00 +0300