Вісник медичних і біологічних досліджень

Потенціювання негативного ефекту гербіциду гліфосату на цитокіновий профіль наночастинками оксиду цинку

Я. Ю. Гапоненко, М. М. Корда — пн, 16 січ 2023 00:00:00 +0200

Резюме. Наночастинки, внаслідок їх здатності проникати через біологічні бар’єри і полегшувати транспорт всередину клітин хімічних сполук, потенційно можуть посилювати токсичний ефект останніх.

Мета дослідження – оцінити вплив наночастинок оксиду цинку на здатність гліфосату змінювати цитокіновий профіль крові щурів.

Матеріали і методи. Досліди виконано на 40 щурах-самцях, яким вводили щоденно внутрішньошлунково суспензію наночастинок ZnO в дозі 100 мг/кг, розчин гліфосату в дозі 250 мг/кг або суспензію наночастинок ZnO у розчині гліфосату. На 15-й день експерименту в сироватці крові щурів визначали концентрацію цитокінів TNF-α, IL-1β, IL-6, IL-4, IL-10 методом імуноферментного аналізу.

Результати. Встановлено, що під впливом наночастинок ZnO досліджувані показники не зазнавали достовірних змін. У сироватці крові щурів, яким вводили гліфосат, встановлено достовірне збільшення концентрації прозапальних цитокінів TNF-α, IL-1β, IL-6. Найбільш суттєво цитокіновий профіль змінювався у сироватці крові тварин, які зазнавали поєднаного впливу наночастинок і гліфосату. В цьому випадку концентрація TNF-α, IL-1β та IL-6 була достовірно вищою як порівняно з групою тварин, яким вводили тільки наночастинки, так і з тваринами, яким вводили сам гліфосат. Крім того, сумісне застосування наночастинок і гліфосату призводило до достовірного зниження рівнів IL-4 та IL-10 порівняно з усіма досліджуваними групами.

Висновки. Наночастинки оксиду цинку посилюють здатність хімічного токсиканта гліфосату підвищувати продукцію прозапальних цитокінів.

Особливості кровопостачання деяких ділянок голови у плодів людини

Т. В. Комар, Т. В. Хмара, О. В. Цигикало, Д. І. Гречко, А. Б. Хмара — пн, 16 січ 2023 00:00:00 +0200

Резюме. Пацієнтам із дефектами шкіри голови необхідне комплексне обстеження, щоб врятувати життя та зменшити наслідки травми. Пластичним хірургам доцільно враховувати анатомо-функціональні та косметичні характеристики шкіри голови.

Мета дослідження – з’ясувати топографо-анатомічні взаємовідношення між поверхневою скроневою артерією та її гілками у плодів людини 4–8 місяців.

Матеріали і методи. Дослідження проведено на препаратах 22 плодів людини 81,0–310,0 мм тім’яно-куприкової довжини (ТКД) без зовнішніх ознак анатомічних відхилень чи аномалій розвитку кісткових, фасціально-м’язових і судинно-нервових структур голови за допомогою макромікроскопічного препарування, ін’єкції судин та морфометрії.

Результати. У більшості досліджених плодів виявлено класичний варіант топографії поверхневої скроневої артерії. У деяких встановлено варіанти галуження поверхневої скроневої артерії, варіабельність кількості гілок та різноманітні анастомози. У плода людини 195,0 мм ТКД спостерігався варіант галуження лівої поверхневої скроневої артерії. У плода 230,0 мм ТКД виявлено анастомоз між правою та лівою надочноямковими артеріями та лобовими гілками правої та лівої поверхневих скроневих артерій. У плода людини 180,0 мм ТКД виявлено варіант кровопостачання лівої задньобічної ділянки голови. Ліва потилична артерія забезпечувала кровопостачання не лише потиличної, а й тім’яної ділянок. У плода людини 170,0 мм ТКД виявлено подвоєння правої потиличної артерії.

Висновки. У плодовому періоді онтогенезу людини встановлено анатомічну мінливість артерій, що кровопостачають шкіру та поверхневі структури голови. Виявлені варіанти топографії поверхневої скроневої артерії, надочноямкової та потиличної артерій, що проявляються варіабельністю форми, кількості гілок і формування артеріальних анастомозів. Різні топографічні варіанти гілок поверхневої скроневої артерії, надочноямкової та потиличної артерій, які описали, допоможуть пластичним хірургам індивідуально підібрати найбільш раціональний спосіб оперативного втручання для відновлення дефектів ділянки голови.

Роль системи гідроген сульфіду в механізмах нефропротекторної дії метформіну за стрептозотоциніндукованого діабету

О. Б. Струтинська, А. В. Мельник — пн, 16 січ 2023 00:00:00 +0200

Резюме. Діабетична нефропатія – поширене мікросудинне ускладнення цукрового діабету (ЦД), яке розвивається приблизно у 40 % хворих на ЦД 2 типу. З метою лікування діабетичного ураження нирок широко використовується «Метформін» – препарат, що контролює рівень глікемії та має доведені нефропротекторні властивості. На сьогодні не досліджено роль системи H₂S у механізмах нефропротекторної активності метформіну.

Мета дослідження – оцінити вплив модуляторів обміну H₂S на основні механізми нефропротекторної дії метформіну за експериментального цукрового діабету.

Матеріали і методи. Експериментальні дослідження проведено на 75 білих нелінійних щурах-самцях, яких поділили на 5 груп: перша – контроль; друга група – тварини з експериментальним ЦД, який ініціювали одноразовим інтраперитонеальним введенням стрептозотоцину (40 мг/кг маси); третя група – тварини з експериментальним ЦД, які з 3 до 28 доби отримували лікування метформіном (500 мг/кг/добу, інтрагастрально); четверта – щури з ЦД, яким метформін вводили разом з NaHS (56 мкмоль/кг/добу, інтрагастрально); п’ята група – тварини з ЦД, яким метформін вводили разом з пропаргілгліцином (ППГ, 442 мкмоль/кг/добу, інтрагастрально). У периферійній крові визначали вміст глюкози, а в супернатанті гомогенату нирок оцінювали рівень H₂S, галектину-3, каспази-3, IL-1β, малонового діальдегіду (МДА), карбонільних груп протеїнів (КГП), активності НАДФН-оксидази та супероксиддисмутази (СОД).

Результати. Встановлено, що застосування метформіну за експериментально ЦД виявляло антиоксидантну (рівень МДА та КГП зменшувався на 24,7–27,4 %, p˂0,001), протизапальну (рівень IL-1β знижувався на 25,3 %, p˂0,001), антиапоптотичну (рівень каспази-3 зменшувався на 36,1 %, p˂0,001) та антифіброгенну (рівень галектину знижувався на 48,4 %, p˂0,001) дії у нирках, що асоціювалось зі збільшенням (на 27,9 %, p˂0,001) рівня H₂S (│r_s│= 0,59–0,75, p˂0,01). Використання модуляторів обміну H₂S модифікувало нефропротекторні властивості метформіну за ЦД. Введення донора гідроген сульфіду NaHS потенціювало захисний вплив метформіну на нирки: рівні галектину-3, каспази-3, IL-1β, МДА та КГП у нирках були вірогідно меншими відповідно на 18–37 % (p˂0,001), ніж у тварин, які отримували лише метформін. Разом з тим, використання інгібітора синтезу гідроген сульфіду ППГ вірогідно зменшувало ренопротективну активність метформіну.

Висновки. Проведенні дослідження засвідчили вагому роль системи H₂S у реалізації протизапальної, антифіброгенної, антиапоптотичної та антиоксидантної дій метформіну в нирках за ЦД. Поряд з цим, отримані результати патогенетично обґрунтовують доцільність використання донорів H₂S для потенціювання нефропротекторних властивостей метформіну.

Вплив антибіотиків різних груп на перебіг позалікарняної пневмонії у дітей

Н. Ю. Щербатюк, Т. В. Гаріян, У. М. Мудрик, І. Б. Чорномидз, І. М. Горішній — пн, 16 січ 2023 00:00:00 +0200

Резюме. У статті наведено результати застосування захищених амінопеніцилінів та цефалоспоринів у лікуванні позалікарняної пневмонії у дітей в умовах стаціонару. Продемонстровано їх порівняльний вплив на перебіг пневмонії, динаміку симптомів, даних додаткових методів дослідження. Доведено значно більшу ефективність захищених пеніцилінів порівняно з цефалоспоринами.

Мета дослідження – вивчити порівняльну ефективність захищених амінопеніцилінів та цефалоспоринів у лікування позалікарняної пневмонії у дітей в умовах стаціонару.

Матеріали і методи. Обстежено 40 дітей від 3 місяців до 5 років із позалікарняними пневмоніями, 20 дітей отримували в лікуванні захищені амінопеніциліни, 20 дітей отримували в лікуванні цефалоспорини. Вивчався вплив антибактеріальної терапії на показники загального аналізу крові, динаміку змін на рентгенограмах органів грудної клітки, брались до уваги дані про зміни загального стану хворих дітей, динаміка при аускультації легень.

Результати. В обстежених дітей, які отримували захищені амінопеніциліни скарги на кашель, загальну слабкість, головний біль регресували на 7–8 день лікування, тоді коли в пацієнтів, які отримували цефалоспорини, скарги мали місце до 10 дня лікування. Аускультативні та рентгенографічні зміни, а також зниження запального синдрому в лабораторних обстеженнях в середньому на 30 % були більш динамічними під впливом лікування у пацієнтів, які отримували захищені амінопеніциліни.

Висновки. Дотримання рекомендацій ВООЗ (2017 р.) з антибактеріальної терапії сприяє більшій ефективності динаміки симптомів. При лікуванні необхідно надавати перевагу антибіотикам групи ACCESS (доступність), куди належать амоксицилін та амоксициліна/клавуланат над препаратами групи WATCH (спостереження), куди відносяться, у тому числі, цефалоспорини 3 покоління, які є препаратами вибору та резерву, так як їх застосування підвищує ризик розвитку резистентності.

Особливості ендокринної активності адипозної тканини при метаболічних розладах

Р. Б. Алієв — пн, 16 січ 2023 00:00:00 +0200

Резюме. Починаючи з 80-х років минулого століття, надходять нові дані про продукцію жировою тканиною цілого класу субстанцій регуляції фізіологічних та метаболічних процесів, які отримали назву адипоцитокіни. Ці біоактивні фактори, що виділяються жировою тканиною, циркулюють і передають інформацію іншим метаболічно активним органам, таким як, м'язи, печінка, підшлункова залоза та мозок за допомогою ендокринних механізмів.

Мета дослідження – проаналізувати та узагальнити літературні джерела щодо вивчення сучасних відомостей про особливості ендокринної активності адипозної тканини при метаболічних розладах та їх зв’язку з розвитком запалення.

Матеріали і методи. У дослідженні використано аналітичний та бібліосемантичний методи. Під час проведення наукового пошуку було проведено огляд та проаналізовано 34 джерела сучасної вітчизняної та зарубіжної літератури.

Результати. Хронічне запалення жирової тканини значною мірою пов'язане з підвищеним накопиченням прозапальних макрофагів, які є основними імунними клітинами, що секретують більшу частину запальних цитокінів. У рамках взаємозв’язку ожиріння, запалення та інсулінорезистентності заслуговують на увагу такі цитокіни, як лептин, адипонектин, фактор некрозу пухлини-α (TNF-α) та інтерлейкін-6 (ІL-6). Розуміння властивостей цих речовин дозволить отримати уявлення про можливу сферу впливу адипозної тканини на організм. Лептин слугує сполучною ланкою між адипоцитами і β-клітинами підшлункової залози, стимулюючи секрецію інсуліну в умовах інсулінорезистентності. Цей адипокін являє собою циркулюючий протеїн та його мішенню є аркоподібні ядра гіпоталамуса, вплив на які визначає наша харчова поведінка. Адипонектин регулює енергетичний гомеостаз і надає антизапальний та антиатерогенний ефекти. Експресія, секреція та плазмовий рівень адипонектину знижуються при ожирінні та/або абдомінальному розподілі жирової тканини, тим самим підкресливши зворотний взаємозв'язок ступеня ожиріння та продукції адипонектину. TNF-α знижує передачу інформаційного сигналу біологічної дії інсуліну, посилюючи інсулінорезистентність, постійно наявну при ЦД 2 типу, а також перешкоджаючи поглинання глюкози і вільних жирних кислот жировою тканиною, та залучений у патогенез інсулінорезистентності як у печінці, так і в м'язах. Рецептор ІL-6 експресується в декількох ділянках мозку, таких, як гіпоталамус, в якому він контролює апетит та споживання енергії. Встановлено, що рівень експресії гена ІL-6 в жировій тканині має пряму кореляцію як зі ступенем активування поглинання глюкози, так і зі ступенем вираження інсулінорезистентності та гіперінсулінемії.

Висновки. Дисфункція жирової тканини як причинний фактор пов'язаний із метаболічними розладами. Відомо, що зміна концентрації різних адипокінів впливає на характер виникнення та перебіг прозапальних чи протизапальних реакцій. Таким чином, наведені дані літератури свідчать про те, що метаболічні розлади перебігають зі значними відхиленнями від фізіологічного рівня концентрацій прозапальних цитокінів та адипокінів.

Аналіз засобів фізичної реабілітації дітей із спастичними формами дитячого церебрального паралічу

В. І. Бондарчук, Н. О. Багирич — пн, 16 січ 2023 00:00:00 +0200

Резюме. У статті розглянуто фізичну реабілітацію дітей із дитячим церебральним паралічем (ДЦП), яка є актуальною проблемою і якою займаються науковці різних країн світу. ДЦП – це хвороба центральної нервової системи, що виникає унаслідок органічного ураження головного мозку та супроводжується не прогресуючими руховими синдромами, часто поєднаними з психічними та мовленнєвими порушеннями, епілептичними нападами, ліквородинамічними зрушеннями, патологією слуху, зору, органів і систем чи без них. ДЦП є однією із найчастіших причин інвалідності з дитинства. Попри порушення опорно-рухового апарату в дітей із ДЦП часто наявні порушення психоемоційного розвитку, що значно знижує їх контактність, нерідко виникають проблеми серцево-судинної і дихальної систем, що потребує додаткового контролю вітальних функцій збоку фізичної реабілітації, можуть спостерігатись епілептичні напади, а також за рахунок зміни тонусу війкових м’язів нерідко погіршується зір. Проблема фізичної реабілітації дітей із ДЦП є надзвичайно важливою.

Мета дослідження – розширити та поглибити знання з фізичної реабілітації дітей зі спастичними формами ДЦП.

Матеріали і методи. За допомогою пошукових баз даних мережі «Інтернет» здійснено бібліосистематичний огляд джерел інформації та аналіз матеріалів про нові й часто застосовані засоби фізичної реабілітації дітей зі спастичними формами ДЦП.

Результати. У результаті бібліосистематичного огляду літературних джерел встановлено, що ефективність фізичної реабілітації дітей із ДЦП залежить від їх особистого реабілітаційного потенціалу, на який впливає супутня соматична патологія, загальний психофізичний стан, вегетативна регуляція тощо. Фізичної реабілітація дітей із ДЦП необхідна для виявлення порушень соматичного здоров’я, психофізичного розвитку, особливостей функціональної діяльності організму дітей з ДЦП у 1-й рік життя для підвищення реабілітаційного потенціалу. В працях «Бібліосемантичний аналіз сучасних методів фізичної реабілітації дітей з ДЦП» та «Аналіз новітніх методів фізичної реабілітації при дитячому церебральному паралічі» вказано, що фізична реабілітація дітей із ДЦП регламентується наказами МОЗ України від 08.10.2007 «Про затвердження форм індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда та порядку їх складання» № 23 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1197-07#Text), № 214 від 11.10.1993. «Про удосконалення неврологічної допомоги дітям» (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0214282-93#Text), № 79/10 від 26.02.01; «Про затвердження плану реалізації додаткових заходів щодо забезпечення виконання Національної програми «Діти України» на період до 2005р.» (https://ips.ligazakon.net/document/MOZ1078), № 889 від01.12.2009; «Про затвердження клінічного протоколу санаторно-курортної реабілітації дітей з церебральним паралічем»(https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0889282-09#Text). Лікування дітей із ДЦП комплексне й особливе значення у фізичній реабілітації таких дітей мають лікувальна фізична культура та масаж. Основними засобами лікувальної фізичної культури є дихальні та фізичні вправи різної спрямованості, а також ігри. Ефективність застосування лікувальної фізичної культури у фізичній реабілітації дітей із ДЦП описало багато науковців, які розробляли свої реабілітаційні програми на основі її засобів фізичної реабілітації (терапевтичні вправи та реабілітаційний масаж).

Висновки. Результати бібліосистематичного огляду літературних джерел вказали на те, що у фізичній реабілітації дітей із ДЦП застосовується великий комплекс засобів та методів реабілітації. В основному більший відсоток авторів вказали на ефективність застосування засобів фізичної реабілітації (терапевтичні вправи та реабілітаційний масаж) і методів фізичної реабілітації дітей із ДЦП.

Вплив емоційного інтелекту на ефективність роботи медичної сестри

Н. В. Дужич, О. Й. Єгер, М. Ю. Синенко, М. І. Марущак — пн, 16 січ 2023 00:00:00 +0200

Резюме. Медичні сестри повинні бути достатньо стійкими, щоб мінімізувати страждання пацієнтів, розумно зберігаючи свої емоції та стійкість.

Мета дослідження – проаналізувати фактори, що пов’язані з емоційним інтелектом (ЕІ) та їх вплив на ефективність роботи медичної сестри.

Матеріали і методи. У дослідженні опрацьовано наукові публікації за останнє десятиліття, а також публікації із високим цитуванням, які доступні у мережі «Internet», ключовими словами були: «емоційний інтелект», «стійкість», «емпатія», «задоволення», «спілкування», «сестринський догляд».

Результати. Спілкування, EI та емпатія є необхідними навичками у сестринському догляді. На ці навички можуть впливати різні змінні, наприклад умови праці та стресові фактори. Як позитивна емоція, задоволення роботою покращує особисту та організаційну ефективність, що дозволяє медсестрам виявляти більший робочий ентузіазм і креативність. Емпатія та задоволення у спілкуванні також мають позитивний прогностичний вплив на ефективність роботи. Чим вищий рівень ЕІ у медсестер, тим більшою є їх емпатія та сильніше відчуття благополуччя, що підвищує ефективність роботи. Реалізація емпатії медичних сестер базується на спілкуванні медсестра – пацієнт. Чим вищий рівень ЕІ медсестри, тим більше її задоволення від спілкування і тим сильніше вона задоволена роботою, що підвищує її ефективність. Такий вплив говорить про те, що основною метою ЕІ медсестер є отримання задоволення від спілкування, що і є складовою в ефективності роботи.

Висновки. Емоційний інтелект є важливим для медичних сестер, оскільки він впливає на їхні здібності приймати рішення, клінічне судження та самопочуття, що безпосередньо пов’язано з якістю медсестринського догляду.

Знання та ставлення медичних працівників до інфекційного контролю: огляд світового досвіду

Т. Д. Зозуля, Н. Б. Галіяш, Д. Р. Галіяш — пн, 16 січ 2023 00:00:00 +0200

Резюме. Враховуючи потенційний негативний вплив інфекцій, що передаються через кров медичним працівникам, та значний тягар для систем охорони здоров’я й економіки, важливо виявити чинники, які сприяють зараженню, щоб запропонувати дієві пропозиції щодо попередження інфікування та покращення якості життя медичних працівників.

Мета дослідження – з’ясувати рівень знань та ставлення медичних працівників до інфекційного контролю, а також потенційні чинники, що сприяють інфекційному контролю, на основі світового досвіду шляхом аналізу доступних інформаційних та літературних джерел.

Матеріали і методи. Здійснено аналіз інформаційних ресурсів Інтернет-мережі на платформах Google Scholar, MEDLINE/PubMed та Index Medicus за останні десять років. Для пошуку було використано терміни англійською мовою: «infection control knowledge», «attitudes of healthcare workers toward infection control» та «potential factors contributing to infection control». Після відбору та прочитання повних текстів, враховуючи якість досліджень, 28 статей було обрано для аналізу.

Результати. Дослідження показали, що знання щодо профілактики інфекцій серед медичних працівників є недостатніми. Цю прогалину необхідно заповнити надійними емпіричними даними, які можна узагальнити. Вагомими чинниками поширення інфекцій у закладах охорони здоров’я є безтурботне і необізнане ставлення медичних працівників та відсутність належних заходів інфекційного контролю. Доцільно впроваджувати останні інноваційні технологічні рішення в медичних закладах, оскільки вони покращують безпеку пацієнтів і медичних працівників. Дотримання заходів інфекційного контролю має бути пріоритетним у сфері охорони здоров’я. Медичні працівники повинні мати високий рівень обізнаності та належного дотримання запобіжних заходів під час роботи з гострими медичними предметами. Продемонстровано потребу в майбутніх дослідженнях із більш ефективними інтервенційними та неінтервенційними дизайнами для вивчення цього питання.

Висновки. Результати цього дослідження показали значний зв’язок між знаннями персоналу, його ставленням до запобіжних заходів та підвищеним ризиком і поширеністю інфекцій, що передаються через кров. Встановлено, що запобіжні заходи впливають на дотримання персоналом техніки безпеки при уколах голками. Аналіз наявних даних показав суттєві відмінності комплаєнсу медичних працівників залежно від наявного досвіду, знань та ставлення до запобіжних заходів із безпеки уколів голкою. Технічні зміни, усунення або заміна засобів контролю будуть достатньо ефективними для запобігання зараженню інфекціями.

Поглиблене дослідження та оцінка стану здоров'я як навчальна дисципліна для майбутніх магістрів медсестринства в Тернопільському національному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського

О. М. Креховська-Лепявко, Б. А. Локай, Р. К. Волков — пн, 16 січ 2023 00:00:00 +0200

Резюме. Поглиблене дослідження та оцінка стану здоров'я пацієнта відіграють ключову роль у практиці медсестри. Будучи автономними та незалежними постачальниками медичних послуг, медсестри оцінюють стан здоров’я пацієнтів з метою визначення їх потреб та найбільш дієвих методів лікування. Поглиблене дослідження та оцінка стану здоров'я – це систематичний процес оцінки фізичних, психічних і функціональних аспектів здоров’я пацієнта. Володіння цим діагностичним інструментом є життєво важливим для практики медсестри, оскільки оцінка стану здоров’я лежить в основі належного догляду за хворим.

Мета дослідження – описати та проаналізувати робочу програму дисципліни «Advanced Physical Assessment», галузь знань – 22 «Охорона здоров’я», спеціальність 223 «Медсестринство», програма підготовки «Сестринська справа», ступінь вищої освіти – другий (магістерський) рівень вищої освіти на факультеті іноземних студентів Тернопільського національного медичного університету (ТНМУ) імені І. Я. Горбачевського.

Матеріали та методи. У статті описано та проаналізовано матеріали освітньо-професійної програми «Сестринська справа» та робочу програму з навчальної дисципліни «Advanced Physical Assessment» для студентів другого рівня вищої освіти інституту медсестринства ТНМУ імені І. Я. Горбачевського.

Результати. Навчальна дисципліна «Advanced Physical Assessment» розроблена відповідно до вимог освітньо-професійної програми та спрямована на розвиток системних знань і розуміння концептуальних основ студентами, використовуючи систематичний збір анамнезу та знання терапевтичного спілкування для визначення даних суб’єктивного обстеження; збору даних об'єктивного обстеження; підтвердження, аналізу та документування цих даних. Дана дисципліна забезпечує набуття відповідних компетенцій і програмних результатів навчання та складається з лекцій, практичних занять і самостійної роботи студента. В рамках вивчення предмету «Advanced Physical Assessment» проводиться огляд повної та комплексної оцінки здоров’я пацієнтів упродовж усього життя з акцентом на різноманітні аспекти поглибленого обстеження та оцінки стану здоров’я, включаючи оцінку фізичного, функціонального та психічного здоров’я, а також їх культурні особливості.

Висновки. Відповідно до вимог навчальної програми «Сестринська справа», навчальна дисципліна «Advanced Physical Assessment» доступна для студентів другого (магістерського) ступеня вищої освіти. Дана дисципліна складається з лекцій (24 год), навчальних занять (30 год) та самостійної роботи студента (126 год). Advanced Physical Assessment забезпечує набуття відповідних компетенцій та програмних результатів навчання відповідно до навчальної програми «Сестринська справа». Оцінювання успішності студентів здійснюється за затвердженими критеріями оцінювання знань та вмінь студентів.

Аналіз факторів, що асоціюються з артеріальною гіпертензією та якістю життя пацієнтів

Х. О. Новак-Мазепа, Н. В. Сачук, М. І. Марущак — пн, 16 січ 2023 00:00:00 +0200

Резюме. Незважаючи на високу поширеність артеріальної гіпертензії (АГ), обізнаність і контроль за артеріальним тиском є досить низькими в країнах, що розвиваються унаслідок недостатнього доступу до інформації, невідповідних харчових звичок, бідності та високої вартості ліків.

Мета дослідження – проаналізувати фактори, що впливають на якість життя хворих на артеріальну гіпертензію з метою стратифікації основних ризиків та розробки плану профілактичних дій з боку медсестри.

Матеріали і методи. У дослідженні опрацьовано наукові публікації за останнє десятиліття, а також публікації із високим цитуванням, які доступні у мережі «Internet», ключовими словами були: «артеріальна гіпертензія», «якість життя пацієнтів», «фактори, що асоціюються з артеріальною гіпертензією», «гіпертензія та якість життя».

Результати. Існує зворотний зв’язок між АГ та якістю життя хворих. Пацієнти старшого віку з АГ та іншими супутніми захворюваннями, як правило, мають нижчий рівень якості життя. Це спостерігається з віком, але лише стосовно фізичного та психологічного здоров’я. Встановлено негативний зв’язок між наявністю супутньої патології та якістю фізичного здоров’я у пацієнтів з АГ. Стать також була вирішальним фактором якості життя осіб з АГ. Порівняно з чоловіками, жінки частіше ігнорували симптоми АГ. Регулярне фізичне навантаження є одним із важливих факторів впливу на якість життя людей з АГ. Показано негативний вплив індексу маси тіла (ІМТ) на усі сфери якості життя осіб з АГ. Дослідники виявили позитивний зв’язок між якістю сну та якістю життя. Встановлено позитивний зв’язок між соціально-економічним статусом і якістю життя пацієнтів.

Висновок. Нижчий рівень якості життя хворих на артеріальну гіпертензію підтверджує важливість ранньої діагностики та корекції основних факторів ризику гіпертензії для збереження якості життя цих пацієнтів. У цьому контексті медсестри можуть безпосередньо впливати на вищезазначені фактори ризику, модифікуючи стиль життя, рівень обізнаності про захворювання, опосередковано впливаючи на їх якість життя.

Післядипломна освіта медичної сестри як одна із складових особистої освітньої траєкторії

А. Г. Шульгай, Н. О. Теренда, О. Н. Литвинова, Л. В. Трущенкова, Ю. М. Петрашик — пн, 16 січ 2023 00:00:00 +0200

Резюме. Безперервна освіта медичної сестри сприяє значному покращанню якості, доступності та економічності надання медичної допомоги населенню.

Мета дослідження – вивчити та порівняти аналіз післядипломної освіти медичних сестер в Україні та Польщі як складових особистої освітньої траєкторії.

Матеріали і методи. Проаналізовано нормативно-правову документацію щодо освіти в Україні та країнах Європейського Союзу.

Результати. У статті описано нормативно-правову базу форм та методів післядипломної освіти в Україні та країнах Європейського Союзу. Особлива увага приділяється питанням інформальної освіти. Найпоширенішим видом неформальної освіти для медичних сестер стане форма інформальної освіти: участь у фахових нарадах, семінарах, науково-практичних конференціях, симпозіумах, з’їздах, виставках, симуляційних тренінгах, майстер-класах, курсах з оволодіння практичними навичками, стажування у клініках інших країн, дистанційне навчання, у тому числі електронне через фахові інтернет-ресурси. Наведено порівняльний аналіз післядипломної освіти медичних сестер в Україні та Польщі як основи безперервного професійного розвитку та умов кар’єрного зростання. Досвід післядипломної освіти в Польщі вказує на позитивний ефект від формування особистого освітнього портфоліо медичного працівника, структурованого підходу до призначення на управлінські посади залежно від наявності ступеня бакалавра чи магістра. Запровадження в Україні цього позитивного досвіду сприятиме підвищенню зацікавленості медичних сестер у освоєнні нових практичних навичок, покращенні професійних компетентностей, здобутті вищої освіти.

Висновки. Впровадження інформальної освіти у процес набуття нових компетентностей та підвищення професійної майстерності молодших спеціалістів із медичною освітою є затребуваним напрямком у сучасній системі безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров’я.