https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/issue/feed Вісник медичних і біологічних досліджень 2022-02-23T00:00:00+02:00 Mariya Marushchak bmbr@tdmu.edu.ua Open Journal Systems <p><em>Науково-практичний журнал "Вісник медичних і біологічних досліджень" є міждисциплінарним виданням для обміну науковою та клінічною інформацією; публікацій оригінальних досліджень, аналітичних оглядів, матеріалів з конгресів, з'їздів, конференцій, коротких повідомлень і випадків з практики, що охоплюють всі аспекти медичних, біологічних наук і медсестринства.</em></p> <p><em><span lang="EN-GB">Журнал включено у "<a title="Перелік фахових видань" href="https://mon.gov.ua/ua/nauka/nauka/atestaciya-kadriv-vishoyi-kvalifikaciyi/naukovi-fahovi-vidannya" target="_blank" rel="noopener" data-saferedirecturl="https://www.google.com/url?q=https://mon.gov.ua/ua/nauka/nauka/atestaciya-kadriv-vishoyi-kvalifikaciyi/naukovi-fahovi-vidannya&amp;source=gmail&amp;ust=1611209308546000&amp;usg=AFQjCNEt4agjWegIr7614s6H5XeIj079eQ">Перелік наукових фахових видань України</a>,в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук" (категорія Б), </span><span lang="EN-GB"><strong>галузь знань - охорона здоров'я (спеціальності – 222, 223),</strong></span><strong> <span style="color: #000000;">біологія (спеціальність - 091 біологія)</span></strong></em><br /><em>Журнал індексується <strong>Google Scholar, OAJI, Ulrich's Periodicals Directory, BASE (Bielefeld Academic Search Engine), Index Copernicus</strong></em><br /><em><strong>ISSN 2706-6290 (Online), ISSN 2706-6282 (Print)</strong></em></p> https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12771 Клінічний випадок тазової дистопії лівої нирки, ускладненої термінальним гідронефрозом 2022-02-21T14:44:40+02:00 А. D. Bedeniuk nesterukso@tdmu.edu.ua В. В. Твердохліб nesterukso@tdmu.edu.ua А. І. Мисак nesterukso@tdmu.edu.ua С. О. Нестерук nesterukso@tdmu.edu.ua О. А. Якимчук nesterukso@tdmu.edu.ua Л. Є. Войтович nesterukso@tdmu.edu.ua <p><strong>Резюме. </strong>Вроджені аномалії розвитку нирок і верхніх сечовивідних шляхів посідають одне з перших місць серед вад розвитку різних органів і систем, складаючи 13–39 % усіх уроджених вад, і до 5 % від загальної кількості урологічних хворих. Найпоширенішими видами аномалій є порушення розташування і форми нирок, серед яких: аномалії зрощення нирок, дистопія нирок.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – висвітлити клінічний випадок, що стосується рідкісної аномалії розвитку сечовидільної системи, а саме тазової дистопії нирки, ускладненої термінальним гідронефрозом.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Пацієнту, який перебував на стаціонарному лікуванні в урологічному відділенні Тернопільської університетської лікарні, проведено загальноклінічні, лабораторні, рентгенологічні та інструментальні методи обстеження для оцінки стану сечовидільної системи.</p> <p><strong>Результати.</strong> Пацієнт К. звернувся в Тернопільську університетську лікарню зі скаргами на періодичний біль нападоподібного характеру в надлобковій ділянці, часті поклики до сечовипускання, які з’явилися протягом останніх двох тижнів. При об’єктивному фізикальному обстеженні виявлено пухлиноподібне утворення над лоном, який деформував передню черевну стінку. Лабораторні показники – загальний, біохімічний аналізи крові, коагулограма та електрокардіограма – без патологічних змін. Проведено екскреторну урографію, в результаті якої виявлено відсутність функції та контуру лівої нирки, деформацію сечового міхура. У результаті проведеної діагностики захворювання в пацієнта вдалось встановити вроджену аномалію розвитку сечовидільної системи тазову дистопію лівої нирки, ускладнену термінальним гідронефрозом, який спричинив компресію сечового міхура що, власне, і стало причиною частих покликів до сечовипускання.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Результати аналізу сучасної світової літератури свідчать, що хоча аномалії розвитку сечовидільної системи займають одне з перших місць серед вроджених вад розвитку різних органів і систем, а ниркова дистопія спостерігається практично у <br>0,24 % населення, то на тазову дистопію, ускладнену термінальним гідронефрозом, припадає лише 0,0095 %. Отож, можна стверджувати, що тазова дистопія, ускладнена термінальним гідронефрозом, є клінічним випадком, який дуже рідко зустрічається.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12173 Можливості застосування Wolfram|Alpha при вивченні сучасних інформаційних технологій у науковій діяльності для здобувачів PhD ННІ медсестринства 2021-06-11T12:22:18+03:00 Д. В. Вакуленко kuchvara@tdmu.edu.ua Н. О. Кравець kuchvara@tdmu.edu.ua Н. Я. Климук kuchvara@tdmu.edu.ua А. В. Семенець kuchvara@tdmu.edu.ua О. М. Кучвара kuchvara@tdmu.edu.ua <p><strong>Резюме.</strong> Використання Wolfram|Alpha показало важливість сучасних новітніх технологій для формування вмінь та навичок роботи майбутного медичного персоналу. В статті розглянуто переваги та недоліки застосування Wolfram|Alpha у формуванні предметної математичної компетентності майбутніх докторів філософії.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – розглянути наукові підходи використання сучасних новітніх технологій у вигляді Wolfram|Alpha у формуванні предметної математичної компетентності майбутніх лікарів.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Розроблено власні системи комп’ютерного моделювання фармамакокінетичних процесів із використанням технологій «Internet-програмування». На сьогодні є можливість застосування програмного забезпечення спеціалізованого призначення. Найбільш доцільним є використання САМ (Computer Aided Modelling). Одним з найбільш поширених та найбільш потужних засобів САМ є Mathematica. Однак для використання Mathematica потрібен комп’ютерний клас, що складає додаткові труднощі у використанні. Сучасний студент повинен мати можливість працювати будь-де та будь-коли. Виконання цієї умови можливе при використанні мобільних телефонів з підключенням до мережі «Інтернет». Новий ресурс математико-орієнтованого пошукового web-сервісу – Wolfram|Alpha.</p> <p><strong>Результати. </strong>Використання в процесі викладання курсу «Сучасні інформаційні технології у науковій діяльності» сприяє формуванню вмінь та навичок роботи в умовах комп’ютерного середовища, створенню та вивченню математичних моделей різноманітних явищ та процесів, демонстрації застосування математичних методів та їх дослідження. У статті розглянуто переваги та недоліки застосування Wolfram|Alpha у формуванні предметної математичної компетентності майбутніх докторів філософії за спеціальністю 223 «Медсестринство».</p> <p><strong>Висновки.</strong> Зважаючи на перелічені переваги та недоліки, вважаємо, що використання Wolfram|Alpha при вивченні сучасних інформаційних технології у науковій діяльності здобувачами доктора філософії за спеціальністю 223 «Медсестринство» є обґрунтованим та дозволяє науковцям отримати ряд навиків із подальшим застосуванням у практичній діяльності, а саме, коректно формулювати прикладну задачу, перекладати цю задачу на мову математики, розв’язувати за допомогою відповідного програмного пакета та інтерпретувати результат її розв’язку на реальну ситуацію.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12615 Особливості постковідного синдрому в пацієнтів, які перенесли COVID-19: вплив на серцево-судинну систему 2021-12-14T11:31:42+02:00 Т. М. Гомелюк gomelyuk_tmyh@tdmu.edu.ua Д. В. Попович gomelyuk_tmyh@tdmu.edu.ua М. І. Марущак gomelyuk_tmyh@tdmu.edu.ua <p><strong>Резюме.</strong> На початку пандемії вважалося, що COVID-19 – це короткотривала хвороба. Однак уже влітку 2020 р. Всесвітня організація охорони здоров’я, використовуючи наявні на той час дані, повідомила, що у деяких пацієнтів симптоми виснаження зберігаються тижнями або, навіть, місяцями. Клінічні дослідження пацієнтів, інфікованих SARS-CoV-2, засвідчили ураження багатьох органів або систем, включаючи легені, мозок, нирки та серцево-судинну систему. Незважаючи на величезні дослідження серцево-судинних ускладнень COVID-19 та його механізмів, ряд питань, які не мають відповіді, залишаються невирішеними. Проте варто відмітити, що дослідження також мають визначити цільову групу, терміни скринінгу після первинного одужання від COVID-19 та тести, які допоможуть у сортуванні осіб, які знаходяться в групі ризику.</p> <p><strong>Мета досліджння</strong> – проаналізувати сучасні літературні джерела про постковідний синдром у хворих із коморбідним перебігом COVID-19 та серцево-судинною патологією.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> У дослідженні опрацьовано наукові публікації за останні роки, які доступні у мережі «Інтернет», ключовими словами були: «COVID-19», «SARS-CoV-2», «постковідний синдром», «серцево-судинна патологія».</p> <p><strong>Результати.</strong> Наявність серцево-судинного захворювання збільшує смертність у пацієнтів із COVID-19, а серцево-судинні ушкодження, включаючи міокардит, порушення серцевого ритму, ураження ендотеліальних клітин, тромботичні явища та інтерстиціальний фіброз міокарда, синдром постуральної ортостатичної тахікардії, спостерігаються в окремих пацієнтів, які перенесли COVID-19. Основна патофізіологія серцево-судинних ускладнень, пов’язаних з COVID-19, до кінця не вивчена, хоча пряма вірусна інфекція міокарда та цитокіновий шторм були запропоновані як можливі механізми.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Результати аналізу літературних джерел обґрунтовують актуальність дослідження пост­ковідного синдрому в пацієнтів із коморбідним перебігом COVID-19 та серцево-судинною патологією. Визначення ролі COVID-19 у розвитку і прогресуванні серцево-судинних захворювань відкриє шлях для нових підходів до діагностики, стратифікації, моніторингу, профілактики та лікування цього захворювання.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12475 Питання захисту медичних працівників у стратегії професійного медсестринського та медичного самоврядування в системі охорони здоровʼя України 2021-11-09T10:46:58+02:00 О. Н. Литвинова lytvynova@tdmu.edu.ua А. Г. Шульгай shulhaiag@tdmu.edu.ua Г. С. Сатурська lytvynova@tdmu.edu.ua <p><strong>Резюме. </strong>Заходи щодо реформування систем охорони здоров’я, які активно відбуваються останнім часом в Україні, а також зміни функціонування системи надання медичної допомоги в усьому світі у зв’язку з пандемію COVID-19, внесли значні корективи в роботу медичних працівників, особливо середнього медичного персоналу та лікарів, на яких припадає велике навантаження у роботі з пацієнтами первинного рівня надання медичної допомоги, а також цілодобового спостереження та догляду за хворими вторинного та третинного рівнів медичної допомоги. Для вирішення цієї проблеми ефективними є такі напрямки для покращення якості роботи медсестер і лікарів, як підтримка нових дипломованих медичних спеціалістів – лікарів і медсестер із різним рівнем освіти, створення для них можливостей для продовження освіти та набуття досвіду в певних галузях медицини та медсестринства, сприяння позитивним колегіальним відносинам, програми зниження стресу та збільшення фінансової компенсації. В Україні цим питанням до сьогодні приділялося недостатньо уваги, що потребує пошуку шляхів їх розв’язання із залученням досвіду передових країн світу.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– проаналізувати питання захисту інтересів медсестер та лікарів у системі охорони здоровʼя України для можливостей вирішення цих проблем на засадах професійного самоврядування.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Використовуючи методи системного аналізу, показано частку питань, що стосуються захисту інтересів медсестер та лікарів у самоврядних професійних організаціях в Україні.</p> <p><strong>Результати.</strong> Показано проблемні питання захисту інтересів медсестер та лікарів у закладах охорони здоровʼя в Україні та шляхи їх вирішення через систему медичного самоврядування в ряді європейських країн. Розглянуто позитивні та проблемні сторони медичного самоврядування у питаннях відстоювання інтересів медсестер та лікарів. В Україні прообразом самоврядних організацій є громадські організації, такі, як Лікарське товариство, Асоціації медсестер та лікарів тощо. На жаль, питання інтересів медсестер та лікарів у них відображено доволі слабко. Більше уваги вони приділяють можливостям участі у вирішенні державних питань охорони здоровʼя, але лише з правом дорадчого голосу. Акцентовано на проблемних питаннях постійного навчання медсестер та лікарів. Саме органи медичного самоврядування можуть пропонувати та реалізовувати проекти та схеми підвищення кваліфікації, застосовуючи різноманітні мотиваційні чинники для удосконалення кваліфікації медперсоналу.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Аналіз ситуації захисту медичних працівників та їх безпеки в системі охорони здоровʼя України дозволив виявити певні проблеми, що здебільшого полягають у недостатніх правових та фінансових гарантіях для медичних працівників, а також організаційних прогалинах, зокрема відсутності чіткої стратегії професійного медсестринського та медичного самоврядування. Причинами такої складної ситуації є нестача фінансування та управлінські проблеми. Щодо перспектив вирішення цього блоку питань, то найраціональніше вказані проблеми можуть бути вирішені органами медичного самоврядування при належному юридичному забезпеченні, чому сприятиме прийняття Закону про самоврядування медичних професій в Україні.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12552 Антифосфоліпідний синдром та ураження легень 2021-11-30T19:06:05+02:00 Н. Я. Мехно mekhno_nyar@tdmu.edu.ua О. З. Яремчук yaremchuk@tdmu.edu.ua <p><strong>Резюме. </strong>Антифосфоліпідний синдром характеризується венозним та артеріальним тромбозом і тяжкими ускладненнями, що призводять до частих летальних наслідків. Продукція антифосфоліпідних антитіл (антикардіоліпінові антитіла, антитіла до β<sub>2</sub>-глікопротеїну I та вовчакові антитіла) сприяє ушкодженню, головним чином, ендотелію судинної стінки, що запускає механізм гіперкоагуляції та тромбоутворення під впливом зовнішніх чинників. Антифосфоліпідні антитіла можуть сприяти розвитку дисфункції органів через механізми імунної відповіді та системи гемостазу, пов’язані між собою. Їх вплив на легеневу систему, який недостатньо вивчено, є важливим для вчасної діагностики антифосфоліпідного синдрому.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – проаналізувати та систематизувати літературні джерела, щоб оцінити частоту та причини виникнення антифосфоліпідного синдрому, його патогенез та механізми ураження легень на фоні даного захворювання.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Опрацьовано матеріали з інформаційних «Internet»-ресурсів, публікації закордонних та українських фахових видань, медичної бази даних MEDSCAPE/PubMed за останнє десятиріччя.</p> <p><strong>Результати.</strong> Клінічні дослідження пацієнтів з антифосфоліпідним синдромом із легеневими ускладненнями показали неоднозначність у підходах верифікації та лікування. Точна причина виникнення даного синдрому остаточно нез’ясована. Головними наслідками його є активація системи гіперкоагуляції та тромбоутворення, що зумовлює ішемію тканин чи викликає, навіть, поліорганну недостатність. Це провокується утворенням трьох типів антифосфоліпідних автоантитіл. Проте антифосфоліпідні антитіла не завжди виявляють у хворих з антифосфоліпідним синдромом, які мають клінічні прояви. Тоді діагностують серонегативний антифосфоліпідний синдром. Клінічний спектр проявів, пов'язаних із наявністю антифосфоліпідних антитіл, поступово розширюється, включаючи опис декількох легеневих проявів. Сюди належать тромбоемболія легеневої артерії, легенева гіпертензія, гострий респіраторний дистрес-синдром, фіброзуючий альвеоліт. Однією з інфекційних хвороб, при якій утворюються антифосфоліпідні антитіла, є SARS-CoV-2, особливо за тяжкого перебігу. Ведення хворих з ускладненнями після перенесеного COVID‑19 є актуальним питанням сьогодення.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Недостатнє вивчення механізмів ураження легень при антифосфоліпідному синдромі є поштовхом для нових досліджень у даній галузі медицини. Розкриття патогенетичних механізмів утворення автоімунних антитіл і їх роль у прогресуванні цієї патології є обов’язковими для постановки чіткого діагнозу. Більшість легеневих ускладнень має тяжкий перебіг, який часто призводить до втрати пацієнта.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12662 Епідеміологія синдрому полікістозних яєчників, ендометріозу та їх коморбідного перебігу 2022-01-08T22:18:18+02:00 А. С. Хміль Досвальд klinika_khmil@ukr.net М. С. Хміль klinika_khmil@ukr.net С. В. Хміль hmil@tdmu.edu.ua <p><strong>Резюме.</strong> Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) є найпоширенішим ендокринним розладом в осіб жіночої статі. Актуальність проблеми синдрому полікістозних яєчників, його коморбідного перебігу, вплив на фертильність, тактика ведення таких пацієнтів продовжує зростає, все більша кількість наукових праць спрямована на вивчення даної патології.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – проаналізувати літературні дані щодо поширеності синдрому полікістосних яєчників, ендометріозу та їх коморбідного перебігу і вплив на розвиток безпліддя.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> У дослідженні опрацьовано наукові публікації за останнє десятиліття, а також публікації з високою цитованістю, які доступні у мережі «Internet», ключовими словами були: «синдром полікістозних яєчників», «ендометріоз», «коморбідність», «безпліддя».</p> <p><strong>Результати. </strong>Безпліддя вражає 40 % жінок із СПКЯ, що є найбільш поширеною причиною ановуляторного безпліддя. Приблизно 90–95 % жінок з ановуляцією, які звертаються в клініку, мають СПКЯ. Ендометріоз і СПКЯ супроводжуються зміною функціонування жіночої гіпоталамус-гіпофіз-гонади осі, але їх до цього часу не розглядають як патології, що пов'язані одна з одною. За даними наукових досліджень, СПКЯ та ендометріоз є захворюваннями, які часто зустрічаються у жінок репродуктивного віку. Обидва негативно впливають на народжуваність. Brincat et al. повідомили, що 10 % безплідної популяції мала ендометріоз і СПКЯ, що становить 48 % усіх пацієнток із СПКЯ. Щоб покращити успіх індукції овуляції, McGovern et al. обговорили важливість скринінгу інших причин безпліддя у жінок із СПКЯ, в тому числі ендометріозу.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Враховуючи високу поширеність синдрому полікістозних яєчників, ендометріозу, а також їх коморбідного перебігу, виникає необхідність розуміння механізмів розвитку безпліддя у таких пацієнток, що дозволить обґрунтувати тактику лікування безпліддя, спричиненого даними захворюваннями.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12773 Вплив позмінних професій на здоров’я працівників 2022-02-22T15:28:06+02:00 А. І. Ціпкало marushchak@tdmu.edu.ua М. І. Марущак marushchak@tdmu.edu.ua <p><strong>Резюме.</strong> Позмінна робота, що включає подовжені зміни та інші змінні й нестандартні години, широко розповсюджена у всіх країнах світу. Статистичні дані щодо кількості робітників, які працюють позмінно, в Україні відсутні.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – проаналізувати вплив змінної роботи на стан здоров’я працівників.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> У дослідженні опрацьовано наукові публікації за останні роки, які доступні у мережі «Інтернет», ключовими словами були: «позмінна робота», «здоров’я», «порушення», «розлади сну», «якість життя».</p> <p><strong>Результати.</strong> Величезна кількість досліджень показує, що змінна та нічна робота негативно впливають на здоров’я. Такі особливості роботи, наприклад, були пов’язані з серцево-судинними захворюваннями, раком, метаболічними порушеннями, порушеннями сну, шлунково-кишковими розладами, а також порушенням репродуктивного і психічного здоров’я. Результати інших дослідників також свідчать, що нічна робота або нерегулярні зміни впливають на сон, сонливість і здоров’я. Основні механізми негативних наслідків для здоров’я не до кінця зрозумілі, але, швидше за все, вони включають циркадні порушення, що призводять до ней­роендокринного та кардіометаболічного стресу, обмежений і порушений сон, що спричиняє зміну імунного функціонування та клітинний стрес.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Результати аналізу літературних джерел щодо впливу позмінних професій на здоров’я людей показали негативний їх вплив на системи організму, а також на якість сну, що веде до зниження працездатності та задоволення роботою. Дана проблема потребує глибшого дослідження для встановлення основ­них ризиків даної категорії працівників і розроблення методів їх профілактики.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12774 Природні та преформовані фізичні фактори як складова комплексної програми санаторно-курортної реабілітації дітей у періоді ремісії онкологічних захворювань 2022-02-22T15:45:33+02:00 І. П. Шмакова mokienkoav56@gmail.com Г. А. Шаповалова mokienkoav56@gmail.com Д. О. Уманський mokienkoav56@gmail.com <p><strong>Резюме.</strong> Актуальність роботи зумовлена неабиякою перспективністю нового вектора реабілітаційної медицини – санаторно-курортної реабілітації, зокрема дітей, у періоді ремісії онкологічних захворювань (ОЗ).</p> <p><strong>Мета дослідження –</strong> обґрунтувати використання природних та преформованих фізичних факторів (магнітотерапії та «сухих» вуглекислих ванн) на санаторному етапі в комплексній програмі реабілітації дітей у періоді ремісії онкологічних захворювань.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Бібліометричні, аналітичні.</p> <p><strong>Результати.</strong> Застосування лікувального комплексу з додатковим призначенням магнітотерапії (РК1) дозволяє вірогідно зменшити скарги дітей у періоді ремісії ОЗ із супутніми захворюваннями нервової системи. За показниками УЗД встановлено статистично вірогідні позитивні зміни мозкової гемодинаміки. Результати УЗ ЕхоЕГ свідчать про покращання ліквородинаміки. За даними ЕЕГ встановлено позитивні зміни в стані електрогенезу головного мозку. Після проведеного лікувального комплексу з додатковим призначенням «сухих» вуглекислих ванн (РК2) покращилося самопочуття дітей. За показниками ультразвукової доплерографії у 70,0 % дітей нормалізувався кровообіг по церебральних артеріях. Венозна дисгемія реєструвалась удвічі рідше порівняно з вихідними даними. Венозний застій ІІІ ст. не реєструвався. Частота виявлення внутрішньочерепної гіпертензії зменшилася з 90,0 до 50,0 %. За показниками ультразвукової ехоенцефалографії відмічалося покращення ліквородинаміки у вигляді зменшення індексу пульсації вдвічі та частоти реєстрації додаткових Ехо-сигналів більш ніж утричі у 70,0 % хворих дітей. Стан електрогенезу характеризувався нормалізацією біоелектричної активності головного мозку, що супроводжувалося стабілізацією функціональної активності кори у 70,0 % дітей.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Результати досліджень свідчать про ефективність фізичних факторів магнітотерапії та «сухих» вуглекислих ванн як значущих складових комплексів санаторно-курортної реабілітації дітей у періоді ремісії онкологічних захворювань.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12472 Особливості використання якісних методів досліджень в охороні здоров’я, зокрема у громадському здоров’ї та медсестринстві 2021-11-04T10:58:14+02:00 А. Г. Шульгай shulhaiag@tdmu.edu.ua Г. С. Сатурська panchyshyn@tdmu.edu.ua Н. Я. Панчишин panchyshyn@tdmu.edu.ua Н. О. Слободян panchyshyn@tdmu.edu.ua <p><strong>Резюме. </strong>Якісні методи досліджень в охороні здоров’я – це ефективний науковий ресурс, що представляє практичні стратегії та методи використання якісних досліджень і включає основну логіку та обґрунтування результатів дослідження для прийняття якісних дослідницьких рішень. Методологія якісного дослідження дає змогу дослідникам вивчати соціальні та поведінкові проблеми, пов’язані з громадським здоров’ям та медсестринством, які неможливо досягти за допомогою кількісних методів. Ключові аспекти методології якісних досліджень включають вибір та опис проблеми, формулювання основного питання та напрямків роботи, набір учасників, дотримання правильного процесу аналізу даних та подання результатів для публікації.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> ‒ розглянути особливості використання різноманітних якісних методів наукових досліджень в охороні здоров’я, зокрема у громадському здоров’ї та в медсестринстві.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Здійснено аналіз доступних інформаційних ресурсів мережі «Internet», іноземних фахових видань, медичної бази даних MEDLINE/PubMed за останні п’ять років. Застосовано метод інформаційного пошуку та аналітико-порівняльний метод.</p> <p><strong>Результати. </strong>Якісні дослідження є незамінимими у деяких сферах, оскільки надають можливість з’ясувати значення хвороби для пацієнтів і її вплив на якість їхнього життя. Вони також часто багатші з точки зору знань про соціальний та особистий досвід. Незважаючи на певні недоліки якісного дослідження, вони є унікальними і дозволяють вирішувати наукові завдання в охороні здоров’я, зокрема у громадському здоров’ї та в медсестринстві, які неможливо вирішити шляхом використання методів кількісного дослідження.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Якісні дослідження займають важливе місце в медицині, громадському здоров’ї та в медсестринській науці й набувають все більшого значення. Якісні дослідження в галузі медсестринства в основному стосуються життєвого досвіду пацієнтів і мед­сестер. Для набуття фахових компетентностей доцільно ширше використовувати якісні методи досліджень у навчальному процесі при підготовці фахівців охорони здоров’я, зокрема магістрів громадського здоров’я та медсестринства.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12775 Значення наукових досліджень для визначення та вирішення основних проблем в медсестринстві 2022-02-22T16:14:52+02:00 С. О. Ястремська yastremska@tdmu.edu.ua О. М. Намісняк yastremska@tdmu.edu.ua Г. Б. Гуменюк yastremska@tdmu.edu.ua <p><strong>Резюме. </strong>У світі за останні кілька десятиліть культура медсестринства зазнала глибоких змін. Від медичних сестер все більше очікується, що вони розуміють і проводять дослідження, а також базують свою професійну практику на доказах, що з’являються в результаті досліджень, тобто застосовують доказове медсестринство. Доказове медсестринство широко визначається як використання найкращих клінічних даних при прийнятті рішень щодо догляду за пацієнтами, і такі докази зазвичай надходять із досліджень, проведених медсестрами та іншими фахівцями охорони здоров’я. У деяких дослідженнях показано взаємозв’язок між дослідженнями, доказовою практикою у медсестринстві, а також підвищення якості медсестринського догляду.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – проаналізувати літературні джерела останнього десятиліття щодо результативності та доцільності медсестринських наукових досліджень на якість здоров’я населення, а також показати значення наукових досліджень для визначення та вирішення основних проблем у вітчизняному медсестринстві.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Проведено аналіз доступних інформаційних ресурсів у мережі «Інтернет», іноземних фахових видань за останні десять років. Застосовано аналітико-порівняльний метод та метод інформаційного пошуку.</p> <p><strong>Результати. </strong>За останні кілька десятиліть культура медсестринства зазнала глибоких змін. Наукові відкриття, що впливають на розуміння здоров’я, хвороб, включаючи симптоми, а також нові методи діагностики та лікування, продовжують розвиватися. На часі є зміни в практиці, дослідженнях та освіті медичних сестер. На практиці інноваційні, спільно створені, засновані на доказах моделі надання допомоги можуть відкрити нові ролі для медичних сестер з вищою освітою, які мають знання, лідерські та командні навички та вміння наукового пошуку й проведення досліджень. Дані наукових медсестринських досліджень можуть стати основою для клінічної практики та розширити базу знань медичних сестер у науці щодо симптомів, здоров’я, самоконтролю та паліативної допомоги наприкінці життя, а також поведінкового здоров’я, щоб продемонструвати цінність медсестринського догляду. В освіті персоналізоване, інтегративне та технологічне викладання та навчання може призвести до творчого та критичного мислення/прийняття рішень, етичних та культурно інклюзивних основ для практики здобувачів з медсестринства, забезпечити командні та комунікативні навички, покращити якість навчання протягом усього життя.</p> <p><strong>Висновки. </strong>У сучасному світі медичні сестри повинні навчатися протягом усього життя, бути здатними обмірковувати, оцінювати та модифікувати свою клінічну практику на основі знань, отриманих від систематичних досліджень у сфері медсестринства та охорони здоров’я. Знання, які можуть надати майбутні вчені-медсестри, будуть вирішальними для посилення зміцнення здоров’я, боротьби з хронічними, інфекційними та психічними захворюваннями, а також для сприяння одужанню та покращення якості життя.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12776 Роль нутрієнтів у підвищенні імунітету при пандемії COVID-19 2022-02-22T16:30:50+02:00 О. М. Креховська-Лепявко lepyavkoom@tdmu.edu.ua Б. А. Локай lepyavkoom@tdmu.edu.ua С. О. Ястремська yastremska@tdmu.edu.ua Н. І. Рега lepyavkoom@tdmu.edu.ua В. Є. Городецький lepyavkoom@tdmu.edu.ua <p><strong>Резюме.</strong> Аналізуючи перебіг пандемії COVID-19 без наявного на даний час оптимального лікування даного захворювання, функціональність та ефективність імунної відповіді вважаються одними з ключових факторів захисту в ході боротьби з даною інфекцією. Деякі поживні речовини, особливо вітаміни та мікроелементи, мають вирішальне значення для ефективної роботи імунної системи. Дослідження показали, що приймання вітамінів А і D після вакцинації проти грипу підвищувало рівень гуморального імунітету в дітей. Застосування дієтичних добавок із високим вмістом цинку пацієнтами з torque teno virus (вірус гепатиту TTV) сприяв посиленню імунітету. Крім того, високі дози селену мали позитивний вплив на імунну відповідь у пацієнтів після щеплення проти грипу. Щодо інфекції COVID-19, яка також має вірусну етіологію, важливо розуміти механізми посилення імунного захисту у відповідь на вірусні ураження та розробити практичні рекомендації щодо споживання різноманітних вітамінів та мінералів для профілактики та лікування COVID-19.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – провести аналіз наукової літератури щодо стратегії використання нутрієнтів для підвищення імунної системи в умовах пандемії COVID-19.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> У дослідженні використано публікації світової наукової літератури про інфекцію COVID-19, зокрема про причини та механізми її розвитку, лікування, ускладнення та наслідки, а також про вплив різних нутрієнтів на перебіг COVID-19. Даний огляд розкриває роль харчування у підвищенні імунної відповіді організму під час вірусних інфекцій, у тому числі при COVID-19, та механізми впливу поживних речовин на посилення імунного захисту організму.</p> <p><strong>Результати.</strong> Імунна система організму відіграє визначну роль у боротьбі з інфекційними чинниками. У відповідь на появу пандемії COVID-19, усі зусилля світових науковців були направлені на винайдення вакцини для активної протидії цьому вірусу. На сьогодні доведено, що раціональне харчування також сприяє посиленню роботи імунної системи як передової лінії захисту організму. Дослідники вважають, що дефіцит певного поживного елемента призводить до порушення процесів імунних реакцій. Принципи харчування, засновані на використанні різноманітних мікроелементів, вітамінів, пробіотиків та нутрієнтів, можуть бути корисними для профілактики та лікування COVID-19. Контроль спалаху COVID-19 та майбутніх епідемій вимагає глобальних зусиль серед лікарів, імунологів, дієтологів, дослідників, фармацевтів та медичних сестер. Крім того, високий рівень обізнаності щодо ролі харчування у боротьбі з вірусом шляхом зміцнення імунної системи, а також краще розуміння динаміки передачі, інкубаційного періоду та реплікацій COVID-19 і пошук та розробка специфічних вакцин та терапевтичних засобів відкриють шлях до подолання даної пандемії.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Незважаючи на те, що точні внутрішньоклітинні механізми імуностимулюючої дії нутрієнтів не вивчені повністю, існує багато доказів їх сприятливого впливу на стан імунної системи організму, а також доведена їх антиоксидантна та протизапальна активність. Харчування відіграє доказову роль у профілактиці та лікуванні респіраторних інфекцій різних ступенів тяжкості. Адекватне харчування є ще більш важливим для жителів країн із низьким і середнім рівнем доходів, де дефіцит ключових вітамінів і мінералів наражає людей на більшу захворюваність та смертність. Країни з низьким та середнім рівнем доходу повинні розробити стратегію для забезпечення доступу населення в цілому до оптимального харчування для зміцнення імунної системи, а також забезпечити раціональне харчування в ході лікування хворих на COVID-19.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12752 Поліморбідність у хворих із рецидивом пахової грижі 2022-02-18T16:09:47+02:00 В. В. Бенедикт benedykt@tdmu.edu.ua Б. О. Мігенько benedykt@tdmu.edu.ua А. М. Продан benedykt@tdmu.edu.ua <p><strong>Резюме. </strong>Супутня патологія має значний вплив на результат планових операцій, так як сукупний ризик окремих захворювань є меншим, ніж ризик їх одночасної наявності.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – вивчити у пацієнтів із рецидивною паховою грижею характер поліморбідних захворювань, що дозволить проводити профілактичні заходи на етапах лікування і покращити результати хірургічного лікування.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Проведено комплексне обстеження 31 пацієнта, які перебували на стаціонарному лікуванні з приводу рецидивних пахових гриж (IV тип за L. M. Nyhus, 1993). Поряд із загальноприйнятими методами обстеження хворих проводили електрокардіоскопію, ехокардіоскопію, ультразвукове обстеження органів черевної порожнини. Для визначення поліморбідності оцінили індекс Чарльсона.</p> <p><strong>Результати. </strong>Комплексна оцінка поліморбідності у хворих із рецидивною паховою грижею дозволить індивідуалізовати тактику ведення до оперції та в передопераційному періоді. Наявність у цих пацієнтів супутніх захворювань, особливо серцево-судинної патології (індес коморбідності 2 і більне балів), спонукає до широкого впровадження передопераійної програми «Fast track surgery» для мінімізації післяопераційних ускладнень, у тому числі ранніх рецидивів, а також швидкого відновлення працездатності.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Комплексна оцінка поліморбідності у хворих із рецидивною паховою грижею дозволить індивідуалізовати тактику ведення до оперції та в передопераційному періоді. Наявність у пацієнтів із паховою грижею супутніх захворювань, особливо серцево-судинної патології (індес коморбідності 2 і більне балів) спонукає до широкого впровадження передопераційної програми «Fast track surgery» для мінімізації післяопераційних ускладнень, у тому числі ранніх рецидивів, а також швидкого відновлення працездатності.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12753 Особливості перебігу бешихи 2022-02-18T16:21:48+02:00 В. П. Борак borak@tdmu.edu.ua <p><strong>Резюме.</strong> Бешиха вважається однією з найбільш неприємних та небезпечних хвороб, яка в більшості викликається бактеріальною інфекцією та проявляється у вигляді запалення шкірних покривів різної інтенсивності та симптомів ендогенної інтоксикації. Вчасне виявлення захворювання та призначення патогенетично обґрунтованого лікування є запорукою успіху в лікуванні даної патології.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – встановити особливості перебігу сучасної бешихи.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> При дослідженні використано дані літературних джерел та опрацьовано 147 історії хвороб з архівних документів. Групи порівняння були зіставними за віком, статтю, за локалізацією запального вогнища, за кратністю захворювання, за тяжкістю перебігу захворювання, сезонністю. У роботі ми дотримувалися клінічної класифікації бешихи за В. Л. Черкасовим. Отримані дані обробляли на персональних комп’ютерах за допомогою пакета прикладних програм EXCEL-2003.</p> <p><strong>Результати.</strong> Хворих поділили на три групи: з первинною, із рецидивною та повторною бешихою. Серед хворих переважали жінки. Найбільша кількість пацієнтів госпіталізована влітку та весною – 47 хворих, літом – 73, восени – 15 і взимку – 12, тобто в літньо-осінньому періоді бешихове запалення розвивається більше, ніж у три–чотири рази частіше (81,6 %), порівняно із зимово-весняним (18,3 %). За кратністю захворювання поділ такий: первинна бешиха – 101 (68,7 %) осіб, значно переважає над іншими формами, рецидивна – 30 (20,5 %)&nbsp; і повторна – 16 (10,8 %). Ступінь тяжкості хвороби у 58,5 % обстежуваних був середньо-тяжким. Серед клінічних форм еритематозну форму діагностовано у&nbsp; 49,7 % хворих, еритематозно-бульозну – у 24,5 %, еритематозно-геморагічну і бульозно-геморагічну – в 25,8 %.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Бешиха частіше спостерігалася у жінок, мала чітку літньо-осінню сезонність. Реєструється переважно первинна бешихова інфекція, еритематозна форма значно частіше за геморагічні. Перебіг середньої тяжкості превалює над легким і тяжким. Найчастіше запальний процес уражає нижні кінцівки. У клінічній картині вирізняється інтоксикаційний синдром. Ускладнення розвиваються зрідка, причому тільки локальні.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12754 Синдром гіперосмолярної гіпогідратації в експерименті: особливості порушень вітальних функцій щурів при розладах гомеостазу різного ступеня тяжкостІ 2022-02-18T17:10:59+02:00 Ю. В. Гнатів hnativuv@tdmu.edu.ua М. М. Корда korda@tdmu.edu.ua <p><strong>Резюме.</strong>&nbsp;У нейрохірургічних хворих ураження гіпоталамо-гіпофізарної ділянки у 30 % випадків ускладнюється розвитком центрального нецукрового діабету, який проявляється грубими розладами водно-сольового балансу, що призводить до функціональних порушень і структурних ушкоджень органів і тканин, та може завершитися смертю. Моделювання в експерименті гіперосмолярної гіпогідратації, що розвивається при нецукровому діабеті, допомогло б сприяти вивченню біохімічних та патофізіологічних процесів, які відбуваються при цьому.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong>&nbsp;– змоделювати в експерименті синдром гіперосмолярної гіпогідратації, дослідити особливості змін поведінки, фізичного стану та біохімічних показників тварин залежно від рівня осмолярності плазми крові.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong>&nbsp;В експерименті використали статевозрілих щурів – самок (n=62) масою (242,0±15,0) г. Для моделювання гіперосмолярної гіпогідратації їм внутрішньочеревно вводили розчинн фуросеміду &nbsp;(5,0 мг∙кг<sup>-1</sup>), та під наркозом із застосуванням натрію тіопенталу (50 мг мг∙кг<sup>-1</sup>) внутрішньовенно – гіпертонічні (від 1,8 до 9 %) розчини натрію хлориду (по 2,0 мл). Досліджували темп діурезу, шільність сечі, обчислювали осмотично-об’ємний індекс сечі та ступінь гіпогідратації організму, фізичний стан і тривалість наркозу (коми), електроліти плазми крові (Na<sup>+</sup>, K<sup>+</sup>), її осмолярність, а також летальність тварин залежно від ступеня тяжкості змодельованої гіперосмолярної гіпогідратації.</p> <p><strong>Результати.</strong>&nbsp;В експерименті на щурах змодельовано гіпертонічну (гіперосмолярну) гіпогідратацію різного ступеня тяжкості, яка виникає у хворих на центральний нецукровий діабет; відображено клініко-лабораторні особливості, які спостерігаються при цьому, та вивчено механізми організму, які задіяні на її подолання.</p> <p><strong>Висновки.</strong> При втраті води експериментальними тваринами в об’ємі ˃5 % від маси тіла тривалість наркотичної дії натрію тіопенталу (50 мг∙кг<sup>-1</sup>) подовжується у понад 2 рази. При внутрішньовенному введенні зневодненим (5,2 % від маси тіла) щурам гіпертонічних розчинів розвивається гіперосмолярна кома, тривалість якої корелює із величиною осмолярності плазми. Потенційно небезпечним для життя щурів є зростання натрію плазми крові понад 180 ммоль<sup>∙л-1</sup> або її осмолярності˃360 мосм∙л<sup>-1</sup>. Осмотично-об’ємний індекс сечі – ефективний неінвазивний діагностичний критерій порушень водно-сольового обміну та ефективності його корекції в експериментальних тварин. У нормі в щурів цей показник становить 910,2±28,4, різко знижується (у понад 10 разів) при стимуляції діурезу салуретиками та може зростати до 5061,3±54,2 при нирковій компенсації гіперосмолярного синдрому.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12755 Кількісна морфологічна оцінка вікового ремоделювання венозного русла передміхурової залози 2022-02-18T17:37:57+02:00 М. С. Гнатюк nesterukso@tdmu.edu.ua C. О. Нестерук nesterukso@tdmu.edu.ua Л. В. Татарчук nesterukso@tdmu.edu.ua Н. Я. Монастирська nesterukso@tdmu.edu.ua <p><strong>Резюме. </strong>Відомо, що венозне русло відіграє важливу роль у дренуванні венозної крові від органів. При порушенні вказаної функції в органах виникає венозне повнокров’я, що ускладнюється гіпоксією, дистрофією та некробіозом клітин та тканин. Необхідно вказати, що вікові структурні зміни венозного русла передміхурової залози досліджені недостатньо.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – за допомогою кількісних морфологічних методів вивчити особливості вікового ремоделювання венозного русла передміхурової залози.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Досліджено венозне русло передміхурової залози 40 лабораторних білих щурів-самців, яких поділили на 2 групи: перша нараховувала 20 інтактних практично здорових тварин віком 8 місяців, які знаходилися у звичайних умовах віварію, друга – 20 білих щурів віком 24 місяці. Евтаназію тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу. З передміхурової залози виготовляли гістологічні мікропрепарати, на яких визначали діаметр закапілярних венул, венул, зовнішній та внутрішній, товщину стінки венозних судин, висоту ендотеліоцитів, діаметри їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення в цих клітинах, відносні об'єми ушкоджених ендотеліоцитів, щільність мікросудин. Кількісні показники обробляли статистично.</p> <p><strong>Результати.</strong> Морфометрично встановлено, що з віком діаметр закапілярних венул передміхурової залози зріс на 7,4 %, венул – на 6,7 %, зовнішній діаметр венозних судин – на 5,8 %, внутрішній – на 11,9 %, відносний об′єм ушкоджених ендотеліоцитів – у 2 рази, товщина стінки вен зменшилася на 8,5 %, висота ендотеліоцитів – на 3,9 %, їх ядер – на 4,3 %. Щільність мікросудин та ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах не змінювалися, що свідчило про вікову стабільність тканинного та клітинного структурних гомеостазів.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Вікова структурна перебудова венозного русла передміхурової залози у лабораторних білих щурів характеризується розширенням венозної ланки гемомікроциркуляторного русла, венозних судин, зменшенням товщини їх стінок, атрофією ендотеліоцитів, зростанням відносного об’єму ушкоджених ендотеліоцитів при збереженій стабільності клітинного структурного гомеостазу. Ступінь вікової структурної перебудови венозного русла передміхурової залози домінує у закапілярних венулах та венулах.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12756 Оптимізація лікування хворих на Лайм-бореліоз і гранулоцитарний анаплазмоз людини 2022-02-18T22:47:04+02:00 М. Т. Гук huk@tdmu.edu.ua М. А. Андрейчин huk@tdmu.edu.ua <p><strong>Резюме. </strong>Лайм-бореліоз (ЛБ) – кліщова інфекційна хвороба з мультисистемними проявами, спричинена геновидами комплексу Borrelia burgdorferi s. l. В Україні з 2000 до 2020 р. зареєстровано більше 30 000 захворювань. ЛБ перебігає в двох формах: еритемній (мігруюча еритема) та безеритемній (БЕФ) (ураження опорно-рухової, нервової, серцево-судинної систем, очей). <strong>&nbsp;</strong></p> <p><strong>Мета дослідження – </strong>удосконалити комплексне лікування хворих на Лайм-бореліоз, у тому числі за наявності в них супутнього гранулоцитарного анаплазмозу людини (ГАЛ), за допомогою поєднаного застосування цефтріаксону та доксицикліну гідрохлориду.</p> <p><strong>Матеріали і методи</strong>. Під спостереженням перебувало 45 хворих на Лайм-бореліоз віком від 22 до 77 років, яких лікували амбулаторно та стаціонарно в КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» та інфекційному відділенні КНП «Тернопільська міська клінічна лікарня швидкої допомоги». У 23 (51,1 %) обстежених, окрім Лайм-бореліозу, діагностовано гранулоцитарний анаплазмоз людини. Апробували 2 схеми лікування Лайм-бореліозу: цефтріаксон протягом 28 днів (схема І) та цефтріаксон протягом 14 днів із подальшим призначенням доксицикліну гідрохлориду протягом 14 днів (схема ІІ). Ефективність лікування оцінювали за активністю ураження суглобів, використовуючи індекс DAS&nbsp;28, строками зникнення клінічних проявів та динамікою прозапальних цитокінів TNFα, ІL6 і протизапального ІL4 у сироватці крові пацієнтів.</p> <p><strong>Результати. </strong>Поєднання цефтріаксону з доксицикліном гідрохлоридом дозволило збільшити частку осіб із низьким ступенем активності запалення суглобів у 10 разів, порівняно з початком лікування, і в 2 рази щодо 14-го дня терапії лише цефтріаксоном, зменшити відсоток осіб із високим ступенем активності процесу в 8 разів, порівняно з числом пацієнтів із даним ступенем активності на початку лікування, і в 4 рази, порівняно з аналогічною групою обстежених на 14-й день лікування лише цефтріаксоном. Застосування цієї схеми лікування хворим із БЕФ ЛБ+ГАЛ дало змогу забезпечити зникнення гарячки, лімфаденопатії й втоми/загальної слабкості у пацієнтів і досягти зменшення відсотка пацієнтів з болем голови в 12 разів щодо початку лікування і в 7 разів порівняно з даними на 14-й день терапії цефтріаксоном. Лікування цефтріаксоном і доксицикліном гідрохлоридом за випробуваною схемою для хворих із поєднаними кліщовими інфекціями (ЛБ і ГАЛ) дозволило статистично достовірно знизити концентрацію прозапальних цитокінів TNFα та IL6 у крові в 2 та 3 рази відповідно.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Для лікування хворих на Лайм-бореліоз упоєднанні з гранулоцитарним анаплазмозом людини рекомендовано застосовати поступово два антибактерійні препарати «Цефтріаксон» і «Доксицикліну гідрохлорид».</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12757 Кореляційні зв’язки між орексигенними та анорексигенними гормонами при метаболічному синдромі 2022-02-18T22:54:35+02:00 І. Я. Дзюбановський prodan@tdmu.edu.ua А. М. Продан prodan@tdmu.edu.ua Л. М. Романюк prodan@tdmu.edu.ua <p><strong>Резюме. </strong>Метаболічний синдром відіграє провідну роль у розвитку серцево-судинних та ендокринних захворювань. До теперішнього часу проводяться дискусії про роль тих чи інших гормонів у розвитку та перебігу даного захворювання. Адже розуміння патофізіологічних особливостей дасть змогу адекватно коригувати прояви метаболічного синдрому на різних його етапах.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – вивчити кореляційний зв'язок між рівнями греліну, лептину, інсуліну та основними метаболічними показниками у пацієнтів з ожирінням різного ступеня.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Обстежено 44 пацієнти (59,10 % – жінок та 40,90 % – чоловіків) віком від 31 до 79 років з індексом маси тіла ˃30 кг/м<sup>2</sup> (основна група) та 12 пацієнтів (66,67 % – жінок та 33,34 % – чоловіків) віком від 25 до 67 років, з індексом маси тіла ˂25 кг/м<sup>2</sup>, що склали контрольну групу. Рівні глікованого гемоглобіну (HbA1c), глікемії, а також загального холестерину, ліпопротеїнів низької (ЛПНЩ) та високої щільності (ЛПВЩ), тригліцеридів, аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ), креатиніну в плазмі крові вимірювали за допомогою комерційних наборів (Roche Diagnostics) за допомогою Hitachi automatic analyzer. Визначення сироваткових рівнів лептину та греліну здійснювали за допомогою Leptin&nbsp;ELISA (LDN Labor Diagnostika Nord GmbH&amp;Co.KG, Germany) та Human Ghrelin ELISA Kit (Thermo Fisher Scientific, USA) на аналізаторі Multiskan FC. Статистичну оброку даних проводили із використанням варіаційного та кореляційного аналізу.</p> <p><strong>Результати. </strong>Проведений кореляційний аналіз у групах пацієнтів із різним ступенем ожиріння дозволив встановити залежність між ІМТ та рівнем лептину (r= +0,99), греліну (r= -0,86), HbA1c (r= +0,60), холестерину (r= +0,99), ЛПНЩ (r= +0,98), ЛПВЩ (r= -0,99), коефіцієнтом атерогенності (r= +0,96), інсуліну (r= +1,00), глікемією (r= +0,84). Порівнявши показники концентрації лептину та греліну при різних ступенях ожиріння, встановлено сильний зворотний зв’язок (r= -0,92), коли із зростанням ІМТ та концентрації лептину сироватковий рівень греліну знижувався. Разом з тим, проаналізувавши взаємозалежність концентрації лептину й інсуліну, встановлено сильний прямий зв’язок&nbsp; (r= +0,99), за якого відбувалося зростання концентрації обох показників із збільшенням індексу маси тіла (ІМТ).</p> <p><strong>Висновки. </strong>Результати проведеного аналізу підтвердили наявність дисбалансу орексигенних та анорексигенних гормонів у пацієнтів з ожирінням, при цьому відмічено прогресивне зростання концентрації лептину, інсуліну та зниження рівня греліну зі збільшенням ступеня ожиріння, що підтверджено відповідними кореляційними зв’язками.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12593 Динаміка змін показників зв’язувальної функції сироваткового альбуміну та ендогенної інтоксикації у пацієнтів із гіпертонічною хворобою й коморбідними станами при застосуванні гепатопротектора 2021-12-12T17:32:54+02:00 Ю. Р. Дзьордзьо dzordzo@tdmu.edu.ua Р. Д. Левчук levchyk@tdmu.edu.ua <p><strong>Резюме. </strong>Гіпертонічна хвороба (ГХ) залишається важливою проблемою у сучасній медицині. В останні роки привертає увагу дослідження коморбідних станів, пов’язаних із нею. Серед таких поширених захворювань викликають інтерес неалкогольний стеатогепатит (НАСГ) і цукровий діабет (ЦД) 2 типу. Вивчення метаболічних змін, спричинених таким поєднанням, дасть змогу краще зрозуміти їх патогенез та оптимізувати методи лікування.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– дати оцінку змін зв’язувальної функції сироваткового альбуміну (ЗФСА) та показників ендогенної інтоксикації (ЕІ) при ГХ у поєднанні з супутнім НАСГ і ЦД 2 типу та запропонувати шляхи відповідної медикаментозної корекції.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Обстежено три групи пацієнтів з ГХ ІІ–ІІІ ступенів. До першої увійшли 28 осіб із ГХ без супутніх захворювань, до другої – 48 пацієнтів із супутнім НАСГ, до третьої – 47 осіб із НАСГ та ЦД 2 типу. Другу та третю групи, у свою чергу, поділили на дві підгрупи (А та Б): хворі підгруп А – отримували базову терапію ГХ та додатково препарат «Антраль» по 1 таблетці 3 рази на добу протягом 60 днів, підгрупи Б – лише базову терапію ГХ. Усі пацієнти пройшли стандартне клінічне обстеження, а також у них досліджували ЗФСА та показники ЕІ: молекули середньої маси (МСМ) при довжині хвилі 254 і 280 нм та еритроцитарний індекс інтоксикації. Групу порівняння склали 25 практично здорових осіб (контрольна група).</p> <p><strong>Результати. </strong>У пацієнтів із ГХ без супутніх захворювань виявлено підвищення рівня ЕІ за усіма досліджуваними показниками. При супутньому НАСГ та НАСГ і ЦД 2 типу суттєве зниження ЗФСА, а також більші прояви ендотоксикозу (р&lt;0,05). Додаткове застосування антралю у комплексному лікуванні сприяло збільшенню ЗФСА та зменшенню рівня ЕІ, порівняно з показниками хворих, які не отримували цей гепатопротектор (р&lt;0,05).</p> <p><strong>Висновки.</strong> При ГХ без супутньої патології спостерігаються ознаки ЕІ. Ці зміни більш виражені на тлі НАСГ та НАСГ і ЦД 2 типу, а також суттєво знижується ЗФСА. Застосування гепатопротектора «Антраль» призводить до підвищення рівня ЗФСА та зменшення явищ ендотоксикозу.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12758 Дослідження та моніторинг імуносупресивного статусу в пацієнтів із ревматоїдним артритом 2022-02-18T23:22:06+02:00 О. І. Зарудна zarudna@tdmu.edu.ua А. А. Гонт zarudna@tdmu.edu.ua Д. О. Зарудна zarudna@tdmu.edu.ua С. В. Даньчак zarudna@tdmu.edu.ua Є. Є. Єлісєєв zarudna@tdmu.edu.ua <p><strong>Резюме.</strong> У статті наведено результати дослідження імуносупресивного статусу пацієнтів із ревматоїдним артритом (РА) з метою оцінки безпеки стандартних схем лікування даного захворювання.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – оцінити вплив стандартного лікування РА на імунний статус пацієнтів та його безпеку, використовуючи доступні скринінгові методи діагностики та опитувальники.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Проведено оцінку програм лікування 65 хворих із встановленим діагнозом РА. Використано скринінгові методи діагностики, а саме, визначення загального числа лейкоцитів та лімфоцитів крові. А також хворим було запропоновано опитувальники для оцінки частоти інфекційних процесів.</p> <p><strong>Результати.</strong> Для детального вивчення явища керованої імуносупресії у хворих на РА, їх поділено за імуносупресивним статусом: 50 – відносяться до таких, які мають імуносупресивний статус, 8 – низький імуносупресивний статус та 7 із невизначеним статусом. Проведено визначення кількості лейкоцитів та лімфоцитів у даних групах. З'ясовано, що жоден результат не виходить за межі загальновідомих норм. Виявлено, що число лейкоцитів навіть вище у пацієнтів із імуносупресивним статусом, проте кількість лімфоцитів – основних клітин імунного захисту – у них достовірно нижча порівняно з пацієнтами, які на час проведення дослідження не отримували імуносупресивних агентів. Якісний аналіз опитувальників, запропонованих в дослідженні, медичних карт стаціонарного хворого та виписних епікризів пацієнтів виявив, що хворі з імуносупресивним статусом вказували на застуди на 20 % частіше, ніж хворі з низьким імуносупресивним статусом.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Загальна оцінка числа лейкоцитів та лімфоцитів як методу скринінгу не виявила особливих відхилень від норми у хворих на РА, які отримують імуносупресивну терапію. Проте детальніший аналіз у групах відповідно до статусу з'ясував, що попри достатню кількість числа лейкоцитів у хворих з імуносупресивним статусом страждає їх якісний склад за рахунок достовірного зниження числа лімфоцитів. Якісний аналіз дослідної та медичної документації виявив вищу частоту інфекційних процесів в анамнезі у пацієнтів із РА та імуносупресивним статусом, ніж у пацієнтів з низьким імуносупресивним статусом.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12492 Активність індуцибельної No-синтази та вміст цитруліну в сироватці крові як маркери імунозапальної активації та оксидативного стресу при хронічній серцевій недостатності 2021-11-22T18:50:54+02:00 Н. Г. Ліпкан kuchmed@yahoo.com О. Б. Кучменко kuchmeb@yahoo.com Л. С. Мхітарян kuchmed@yahoo.com <p><strong>Резюме.</strong> Оксид азоту (NO) є потужним ендотелійрозслаблювальним фактором, що викликає розслаблення гладких м’язів судин, пригнічує їх проліферацію, бере участь у регуляції системного та легеневого судинного опору, процесів агрегації тромбоцитів, зсідання крові тощо.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– вивчити активність іNOS, показників імунозапальної реакції та інтенсивності оксидативного стресу при хронічній серцевій недостатності (ХСН).</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Дослідження виконано на базі відділення серцевої недостатності ДУ ННЦ «Інститут кардіології імені акад. М. Д. Стражеска НАМН України». Обстежено 120 пацієнтів із ХСН обох статей у віці (63±3,4) року, з них 76 з ішемічною хворобою серця (ІХС) та 44 – із гіпертонічною хворобою (ГХ). Критеріями залучення пацієнтів у дослідження були: 1) ХСН ІІ–IV функціональних класів за NYHA із СД ЛШ (фракція викиду (ФВ) ЛШ ≤45 %); 2) вік ≤75 років. Критеріями виключення в дослідження були: 1) вік &gt;75 років; 2) ФВ ЛШ ≥45 % за даними ехокардіографічного дослідження; 3) ХСН як наслідок клапанних вад, запальних захворювань серця; 4) гіпертрофічна та рестриктивна кардіоміопатії; 5) гостра ішемічна хвороба серця; 6) перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака давністю &lt;6 місяців; 7) онкологічні захворювання; 8) гострі інфекційні захворювання. Статистичну обробку результатів проводили за допомогою пакета прикладних програм Statistica for Windows. Достовірність відмінностей між кількісними ознаками із нормальним розподілом проводили за допомогою непарного t-критерію Стьюдента. При порівнянні двох незалежних груп використовувався критерій Манна – Уїтні (U) та критерій Вілкоксона (W) для двох залежних груп, якщо розподіл показника не відповідав нормальному. Різницю вважали статистично достовірною при р&lt;0,05.</p> <p><strong>Результати.</strong> Обстежено 120 пацієнтів із ХСН обох статей у віці (63±3,4) року, з них 76 з ішемічною хворобою серця та 44 – із гіпертонічною хворобою. В результаті досліджень продемонстровано, що за ХСН спостерігається формування оксидативного стресу, на що вказує зростання вмісту продуктів окиснення ліпідів, білків у сироватці крові та в ліпопротеїнових фракціях. Інтенсифікація вільнорадикальних окиснювальних процесів відбувається на фоні значного пригнічення активності антиоксидантних систем захисту – каталази та супероксиддисмутази. Разом з цим спостерігається зниження рівня відновленого глутатіону й активності параоксонази-1. На наявність імунозапальної активації вказує зростання у 2 рази вмісту в сироватці крові церулоплазміну та прозапальних цитокінів IЛ-6 та ФНП-α. Результати НСТ-тесту з імунокомпетентними клітинами свідчать про збільшення фагоцитарної активності клітин в умовах системної запальної реакції. Підвищення активності ферменту мієлопероксидази в 2 рази у крові обстежуваних пацієнтів також слугує доказом активності нейтрофілів та моноцитів в умовах системної запальної реакції. Вказані зміни імунобіохімічних показників супроводжувались підвищенням загального вмісту цитруліну в сироватці крові в 2 та більше разів. Це може бути результатом надмірної активації індуцибельної ізоформи NO-синтази в умовах запальної реакції та під впливом підвищеного рівня прозапальних цитокінів. Активність ізоформи іNOS в цих умовах виявилася підвищеною в 3 рази.</p> <p><strong>Висновки.</strong> У взаємозв’язку між системною імунною активацією та інтенсивністю оксидативного стресу важливою зв’язувальною ланкою можна вважати активацію іNOS у клітинах крові та серцево-судинної системи. У зв’язку з цим активність іNOS та підвищення рівня цитруліну в циркулюючій крові можуть вважатися маркерами наявності імунної активації та оксидативного стресу, які зумовлюють прогресування основного серцево-судинного захворювання та ХСН.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12759 Показники ендогенної інтоксикації у щурів при доброякісній гіперплазії простати на тлі токсичної дії етанолу 2022-02-19T00:05:50+02:00 Ю. І. Макодрай makodray30@gmail.com І. М. Кліщ klishch@tdmu.edu.ua <p><strong>Резюме. </strong>Доброякісна гіперплазія простати серед урологічних захворювань чоловіків старшого віку посідає вагоме місце з тенденцією до зростання. Найпоширенішою соціальною проблемою є вживання алкоголю. Його токсичної дії зазнають багато систем та органів, адже він легко взаємодіє з багатьма процесами життєдіяльності організму. За рахунок синдрому ендогенної інтоксикації ми можемо оцінити багато даних та отримати результати про перебіг багатьох захворювань за рівнем молекул середньої маси та змін еритроцитарного.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– вивчити зміни показників ендогенної інтоксикації за рівнем молекул середньої маси та змін еритроцитарного індексу в щурів із доброякісною гіперплазією простати за поєднаної дії етанолу.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Експериментальних тварин поділили на 4 групи: перша (контрольна група) – щури, яким протягом 28 діб вводили дистильовану воду перорально; друга група – тварини, яким протягом 28 днів вводили 40 % розчин етанолу із розрахунку 2 мл/100 г маси тіла перорально 1 раз на добу. У щурів третьої групи моделювали розвиток доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ) за допомогою підшкірного введення ампульного 5 % тестостерону в дозі 0,1 мг/кг 1 раз на добу тривалістю 28 діб; у четвертій групі (12 тварин) відтворювали модель ДГПЗ із додатковим токсичним впливом 40 % розчину етанолу із розрахунку 2 мл/100 г маси тіла внутрішньо 1 раз на добу тривалістю 28 діб.</p> <p><strong>Результати.</strong> У результаті досліджень, які ми провели, у тварин різних дослідних груп за умов експериментального моделювання доброякісної гіперплазії простати виявлено, що відбувається поступове зростання показників ендогенної інтоксикації на 7-шу, 14-ту, 21-шу доби експерименту. Найвищих показників усі маркери ендогенної інтоксикації (ЕІ) досягли на 21 добу дослідження.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12554 Коморбідність цукрового діабету 2 типу та дифузного зоба: дані лабораторного дослідження 2021-12-01T12:29:34+02:00 В. А. Мусієнко voltermusienko@gmail.com М. І. Марущак marushchak@tdmu.edu.ua <p><strong>Резюме. </strong>У світі спостерігається тенденція до збільшення поширеності цукрового діабету 2 типу та дифузного нетоксичного зоба. Повідомляється, що у пацієнтів із порушеним метаболізмом глюкози простежується більший об’єм щитоподібної залози та більша поширеність вузлів. Останнім часом науковці все більше приділяють уваги вивченню зв’язку між інсулінорезистентністю та аномальною функцією і морфологією щитоподіної залози.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– оцінити лабораторні показники у хворих із поєднаним перебігом цукрового діабету 2 типу та дифузним нетоксичним зобом і виявити можливі маркери їх коморбідності.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Для дослідження було виконано аналіз медичної документації 541 пацієнта. Сформовано дві дослідні групи: 40 осіб із дифузним нетоксичним зобом (ДНЗ) та цукровим діабетом 2 (ЦД2) типу і 501 пацієнт з діабетом 2 типу без патології щитоподібної залози. Кожному хворому виконували ультразвукове дослідження ЩЗ. Об’єм частки розраховували за методом Bruno. Визначали показники ліпідного профілю, показники загального аналізу крові, рівень інсуліну, концентрацію глюкози, показники біохімічного аналізу крові, рівні гормонів щитоподібної залози (ТТГ, Т<sub>4</sub>). Описову статистику здійснювали у вигляді розрахунку медіани (Ме) та нижнього (Lq) і верхнього (Uq) квартилів. При оцінці рівня статистичної значущості проводили попарне порівняння груп з використанням U-критерію Манна – Уїтні.</p> <p><strong>Результати.</strong> Середній вік хворих у групі – 56 років. При аналізі показників загального аналізу крові було виявлено вірогідно вищі показники ШОЕ – на 63,6 % у групі ЦД2 + ДНЗ порівняно з ЦД2. При оцінці показників вуглеводного обміну встановлено вірогідно вищі показники глікозильованого гемоглобіну на 7,4 % у групі ЦД2 + ДНЗ порівняно з ЦД2. Показники не-ХС-ЛПВЩ на 3,57 % вищі у групі ЦД2 + ДНЗ порівняно з ЦД2. Відмічається тенденція до підвищення загального та залишкового холестеролу в групі ЦД2 + ДНЗ порівняно з ЦД2.</p> <p><strong>Висновки.</strong> У пацієнтів із поєднаним перебігом цукрового діабету 2 типу та дифузного нетоксичного зоба виявляються вірогідно вищий рівень ШОЕ, глікозильованого гемоглобіну, а також прогресує дисліпідемія за рахунок не-ХС-ЛПВЩ порівняно із хворими на цукровий діабет 2 типу.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12566 Зміни показників перекисного окиснення ліпідів і антиоксидантної системи у печінці щурів при використанні лікарського засобу «Мексидол» на тлі експериментального ожиріння та бронхіальної астми 2021-12-05T19:40:43+02:00 О. П. Мялюк oksankamp@ukr.net О. В. Бабяк oksankamp@ukr.net Р. О. Сабадишин oksankamp@ukr.net А. П. Данилюк oksankamp@ukr.net А. А. Пастернак oksankamp@ukr.net <p><strong>Резюме.</strong> Проблема профілактики та лікування бронхіальної астми (БА) в поєднанні з ожирінням може бути вирішення лише на підставі глибокого розуміння біохімічних і фізіологічних механізмів формування двох патологій. Серед біохімічних механізмів, що лежать в основі їх розвитку, особливе місце займають процеси вільнорадикального і перекисного окиснення. Основними органами-мішенями при поєднаній патології БА й ожиріння є легені та печінка. Проте недивлячись на розповсюдження даних захворювань, сьогоднішня наука має досить незначні дані про стан перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) і антиоксидантної системи (АОС) печінки саме при БА й ожирінні, а особливо влив на неї антиоксидантів, що потребує вивчення.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – визначити показники ПОЛ та АОС у печінці щурів при експериментальній моделі ожиріння і БА та вплив на них мексидолу (етилметилгідроксипіридину сукцинату).</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Для дослідження було взято 20 статевозрілих білих нелінійних щурів-самців. Дослідних тварин поділили на 4 групи: інтактні – контрольна група (5 щурів), перша група – група спостереження на 15 добу експерименту без корекції мексидолом (5 щурів), друга група – група спостереження на 26 добу експерименту без корекції мексидолом (5 щурів) і третя група – група спостереження на 26 добу експерименту після корекції мексидолом (5 щурів). Досліджували вміст малонового діальдегіду (МДА), дієнових кон’югатів (ДК), супероксиддисмутази (СОД), активність каталази (КТ) та вміст церулоплазміну (ЦП).</p> <p><strong>Результати.</strong> У першій і другій дослідній групах показники ПОЛ зростали (р&lt;0,05). Зниження активності ферментативної ланки АОС, проте все ж включенням захисної реакції гепатоцитів проти продуктів ПОЛ пояснює зростання у першій дослідній групі вмісту СОД і КТ, але вже у другій дослідній групі концентрація СОД і КТ знизились на 17 і 10 % (р&lt;0,05) відповідно, стосовно інтактних тварин. Таке зниження вмісту СОД і КТ на 26 добу експерименту без корекції мексидолом пояснюється виснаженням АОС печінки. Так як і ензими СОД та КТ, вміст ЦП змінювався аналогічно. Третя група дослідних тварин підтвердила антиоксидантну активність у тканині печінки препарату «Мексидол», адже знизились показники як ДК, так і МДА і зросли показники АОС.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Дослідження тканини печінки підтвердило ефективність використання препарату «Мексидол» для регуляції показників ПОЛ і АОС при поєднаній патології БА та ожиріння.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12760 Навчальні музеї Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України та їх роль у процесі навчання і виховання майбутніх спеціалістів медсестринства 2022-02-19T01:09:41+02:00 Л. Я. Федонюк fedonyuklj@tdmu.edu.ua С. О. Ястремська yastremska@tdmu.edu.ua О. М. Ярема fedonyuklj@tdmu.edu.ua І. Є. Герасимюк fedonyuklj@tdmu.edu.ua Я. Я. Боднар fedonyuklj@tdmu.edu.ua <p><strong>Резюме.</strong> Значне місце серед нових підходів до організації навчальної діяльності посідає музейна педагогіка, що має важливе значення в системі освіти, сприяючи всебічному розвитку особистості студента. Важливе значення для навчання мають натуральні об’єкти і їх зображення, які створюють найповніше уявлення будови організму людини. З огляду на це, певне місце в навчально-виховному процесі займають музеї.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – показати роль музеїв у навчально-виховному процесі студентів Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Зібрано інформацію про роль навчальних музеїв Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України, використано архівні матеріали кафедр: анатомії людини, патологічної анатомії з секційним курсом і судової медицини, медичної біології.</p> <p><strong>Результати.</strong> У Тернопільському національному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського МОЗ України є ряд музеїв навчального профілю: музей кафедри анатомії людини, музей кафедри патологічної анатомії з секційним курсом і судової медицини, навчально-біологічний музей імені І. І. Яременка. Метою навчальних музеїв є створення найповнішої уяви змісту живої природи, морфології людини, тварин, рослин, що нас оточують, а також як осередку освіти й виховання. Музей кафедри анатомії містить унікальну колекцію анатомічних препаратів, які відображають форму органів, їх топографічні взаємовідносини, проекції судин і нервів, що слугують невід’ємною теоретичною базою для студентів медичного, стоматологічного та фармацевтичного факультетів, а також для студентів Навчально-наукового інституту медсестринства. Досягти високого практичного рівня професійної підготовки неможливо і без вивчення музейних макропрепаратів кафедри патологічної анатомії з секційним курсом та судової медицини. Навчально-біологічний музей імені І. І. Яременка представляє натуральні об’єкти і їх зображення, які створюють найповніше уявлення взаємозв’язку людини з навколишнім середовищем.</p> <p><strong>Висновок.</strong> Музеї Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України займають вагоме місце в навчально-виховному процесі, завдяки їм теорія і практика дають високий позитивний результат у формуванні професіоналізму лікаря.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12761 Чому медичним сестрам потрібні культурологічні знання? 2022-02-19T01:28:15+02:00 Анна Єзнах ajeznach@mazovia.edu.pl <p><strong>Резюме. </strong>Культурологічні знання є основою культурних компетенцій медичного персоналу також. Це важливо, коли стикаються із культурним розмаїттям і людьми з культурно різноманітного світу.</p> <p><strong>Мета дослідження –</strong> презентувати розуміння терміну «культурологічні знання» медичним сестрам та виявити значення культурних знань у контексті культурних та міжкультурних компетенцій у їх професійній практиці.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>У вибірку для дослідження входили медсестри (студенти медсестринського факультету другого циклу Вищої інноваційної школи «Колегіум Мазовія» в Сєдльце, Польща). Використовували у ньому такі методи: кабінетне дослідження та якісне дослідження випадку. Було проведено вісім індивідуальних асинхронних онлайн-інтерв’ю, застосували якісний «смислоорієнтований» аналіз із кодуванням і тлумачення значень.</p> <p><strong>Результати. </strong>Медичні сестри визначають поняття «культурологічні знання», як: знання про культурні та релігійні відмінності, що дає можливість цілісного догляду за пацієнтами; знання про навколишній світ, можливість адекватної поведінки відносно людей із культурно різноманітного світу та їх толерантність; знання звичаїв різних соціальних груп (національних, релігійних); здатність адаптуватися та ефективно функціонувати в культурно різноманітному середовищі; розвиток культурної чутливості; повага до людей із культурно різноманітного світу; відсутність упереджень і стерео­типів щодо людей із культурно різноманітного світу; духовні і матеріальні блага суспільства. Культурологічні знання, які розглядають як основу культурних та міжкультурних компетенцій, дають цілісне, культурно різноманітне обслуговування пацієнтів; повагу, тактовність, відкритість, відповідну поведінку щодо пацієнтів із культурно різноманітного світу (різне ставлення до здоров’я та хвороб).</p> <p><strong>Висновки. </strong>Випадки, представлені у дослідженні, є аутотелічними (когнітивний аспект і практичні), а також показано ширший контекст культурних компетенцій медичних сестер, які при наданні допомоги застосовують культурологічні знання.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12667 Особливості порушень серцевого ритму у пацієнтів з інфарктом міокарда без елевації сегмента ST залежно від ступеня ураження коронарних артерій 2022-01-10T18:08:01+02:00 В. Ю. Масловський vmaslovskyi@gmail.com <p><strong>Вступ</strong>. Розповсюдженість інфаркту міокарда та його провідна роль у структурі загальної та серцево-судинної смертності спонукає для пошуків предикторів несприятливого перебігу захворювання та пошуків оптимальних засобів для профілактики несприятливих подій.</p> <p><strong>Мета</strong> <strong>дослідження</strong> – встановити особливості порушень серцевого ритму в пацієнтів з інфарктом міо­карді без елевації сегмента ST залежно від ступеня ураження коронарних артерій.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>В дослідженні взяли участь 156 пацієнтів із NSTEMI у віці від 38 до 80 років. Усіх хворих обстежено згідно з діючим протоколом лікування пацієнтів із гострим коронарним синдромом без елевації сегмента ST та проведено добове моніторування ЕКГ за холтером на 3–5 добу після госпіталізації у стаціонар.</p> <p><strong>Результати. </strong>Встановлено, що ступінь ураження коронарних артерій позитивно корелює з імовірністю виникнення тяжких несприятливих шлуночкових аритмій та епізодів безбольової ішемії міокарда в ранньому періоді.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Завдяки визначенню сумарного бала ураження коронарних артерій можливо стратифікувати несприятливий перебіг NSTEMI, зокрема виникнення фатальних шлуночкових аритмій у ранньому періоді.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12768 Субмікроскопічні зміни секреторних кардіоміоцитів за умов експериментальної гіперглікемії у щурів різних вікових груп 2022-02-21T12:38:03+02:00 С. В. Трач Росоловська nebesna_zm@tdmu.edu.ua З. М. Небесна nebesna_zm@tdmu.edu.ua Я. Я. Боднар nebesna_zm@tdmu.edu.ua В. В. Кульбіцька nebesna_zm@tdmu.edu.ua <p><strong>Резюме.</strong> Цукровий діабет на сьогодні є одним із найпоширеніших захворювань людства. Найважливішими факторами ризику ураження серця при цукровому діабеті є хронічна гіперглікемія, що спричиняє розвиток серцево-судинної патології та сприяє ушкодженню міокарда. Ультраструктурні зміни ендокринних кардіоміоцитів серця при гіперклігемії в експерименті потребують більш детального вивчення.</p> <p><strong>Мета дослідження –</strong> встановити субмікроскопічні зміни передсердних міоендокринних кардіоміоцитів за умов моделювання експериментальної гіперглікемії у щурів різних вікових груп.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Дослідження проведено на 24 нелінійних статевозрілих щурах-самцях. Експериментальну гіперглікемію моделювали шляхом одноразового внутрішньочеревного введення стрептозотоцину («Sigma», USA). Тварин розподіляли на дві вікові групи: щури дорепродуктивного віку та репродуктивного віку. Для електронно-мікроскопічних досліджень брали зрізи товщиною 0,4–0,6 мкм, виготовлені на ультрамікротомі, та вивчали за допомогою електронного мікроскопа ПЕМ-125К.</p> <p><strong>Результати. </strong>Субмікроскопічні дослідження правого і лівого вушок серця дослідних груп тварин при одномісячній експериментальній стійкій гіперглікемії показали зміни в будові практично усіх органел ендокринних кардіоміоцитів. Зміни ендокринних кардіоміоцитів правого і лівого вушок серця при двомісячній експериментальній стійкій гіперглікемії показали наростання деструктивних змін складових компонентів клітин, які були більш виражені у групі тварин дорепродуктивного віку. Виявлена дифузна колагенізація строми була типовою ознакою ультраструктурних змін вушок серця при тримісячній експериментальній стійкій гіперглікемії.</p> <p><strong>Висновки. </strong>При експериментальній стійкій гіперглікемії у тварин різних вікових груп відмічається стереотипна ультраструктурна реорганізація секреторних кардіоміоцитів міокарда вушок серця з розвитком компенсаторно-пристосувальних і деструктивних змін. В динаміці експерименту спостерігається наростання деструктивних явищ, вираження яких є вищою в групі щурів дорепродуктивного віку.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12655 Вплив порушень кислотно-основного співвідношення у пацієнтів із хронічним панкреатитом у коморбідності з цукровим діабетом на якість життя у віддаленій перспективі та можливості їх покращення за допомогою коригувальної програми малооб’ємної інфузійної терапії 2021-12-29T13:22:49+02:00 О. С. Земляк zemliak@tdmu.edu.ua <p><strong>Резюме. </strong>У статті наведено результати вивчення показників метаболічної ендогенної інтоксикації (мЕІ), що відображають інтоксикацію органічними сполуками, які впливають на зміну фізіологічного балансу рН та їх кореляцію з наявністю та вираженням хронічного больового синдрому і критеріїв якості життя, пов’язаних з цим показником. Досліджено динаміку цих показників та поліпшення якості життя (ЯЖ) на тлі запропонованої схеми малооб’ємної інфузійної детоксикаційної терапії (МОІТ) гіперосмолярним збалансованим кристалоїдом (ГЗК), який містить компоненти з резервною лужністю в розрізі 30-денного періоду.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– оцінити терапевтичний вплив МОІТ на ступінь вираження порушень рН, а також вплив МОІТ на вираження хронічного больового синдрому та аспектів якості життя у пацієнтів із ХП у коморбідності з ЦД 2 типу, пов’язаних із ним.</p> <p><strong>Матеріали і методи. </strong>Обстежено 115 пацієнтів, яких сформували у 5 груп: перша – 20 пацієнтів без скарг з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ), друга – 30 хворих на хронічний панкреатит (ХП), третя група – 20 хворих на ХП із супутнім ЦД 2 типу, які отримували ЗТ, четверта та і п’ята групи – хворі на ХП із супутнім ЦД 2 типу, з них 21 хворий отримував ЗТ із включенням курсу МОІТ протягом 3 днів, а 24 хворих – курс МОІТ тривалістю 5 діб. Визначали концентрацію лактату і пірувату в плазмі крові, обчислювали співвідношення лактат/піруват, визначали концентрацію бікарбонатів у плазмі крові, визначали біль за опитувальниками QLQ-C30 та PAN28, вираження больового синдрому за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ). Статистичну обробку отриманих даних проводили за допомогою Microsoft Excel 2016 та Statistica 13.0.</p> <p><strong>Результати.</strong> Доведено позитивний терапевтичний вплив на динаміку рівня маркерів мЕІ та порушень КОС у хворих на ХП із супутнім ЦД 2, що свідчить про позитивний ефект схеми включення МОІТ у програму комплексного лікування. Виявлено чітку залежність швидкості нормалізації зазначених показників від тривалості курсу МОІТ. У результаті задіяної терапії рівень лактату в плазмі крові зменшився в групі протокольного лікування на 9,52 %, в групі МОІТ 3 (протокольне лікування +курс малооб’ємної інфузійної терапії № 3) – на 19,21 %, і в групі МОІТ 5 – на 33,14 %, співвідношення лактат/піруват нормалізувалося в групах порівняння на 1,63; 15,89 та 21,51 % відповідно. Рівень больових відчуттів у групі протокольного лікування знизився на 13,73 %, в групі МОІТ 3 – на 25,48 %, та в групі МОІТ 5 – на 45,38 %.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Виявлено статистично достовірне підвищення об’єктивних маркерів мЕІ (МСМ) у хворих на ХП із супутнім ЦД 2 порівняно з таким при ізольованому ХП (р&lt;0,05). Встановлено сильні кореляційні зв’язки між МСМ та порушенням рН в сторону метаболічного ацидозу, що опосередковано відображаються співвідношенням лактат/піруват та зниженим вмістом бікарбонатів. Встановлено вищий рівень ефективності застосування у комплексній терапії МОІТ-5 порівняно з програмою МОІТ-3. Доведено, що нормалізація зазначених показників прямо корелює з тривалістю курсу МОІТ.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12777 Морфологічні особливості ураження печінки при СOVID-19 за даними власних гістологічних та літературних досліджень 2022-02-22T16:43:11+02:00 Д. О. Кошовська mykolenko@tdmu.edu.ua І. Р. Охотницька mykolenko@tdmu.edu.ua К. М. Ковальчук mykolenko@tdmu.edu.ua А. О. Стельмах mykolenko@tdmu.edu.ua Т. К. Головата mykolenko@tdmu.edu.ua А. З. Миколенко mykolenko@tdmu.edu.ua <p><strong>Резюме. </strong>Інфекція SARS-CoV-2 є високопатогенною і тропною до тканин різних внутрішніх органів. Тяжкий перебіг COVID-19 часто супроводжується поліорганною недостатністю, у тому ж числі з ураженням печінки. Тому вивчення особливостей морфогенезу тканини печінки є актуальним завданням, оскільки з високою частотою реєструються порушення функції гепатоцитів, при цьому тяжкість захворювання пов’язана зі ступенем ураження печінки.</p> <p><strong>Мета дослідження </strong>– вивчити патоморфологічні особливості ураження печінки при COVID-19.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Проведено аналіз наукової літератури та гістологічні дослідження тканин печінки 4-х пацієнтів, які померли від ускладнень інфекції SARS-CoV-2 в лікарнях Тернопільської області.</p> <p><strong>Результати.</strong> Доведено, що тяжкий перебіг інфекції SARS-CoV-2 супроводжується поліорганною недостатністю, у тому ж числі з ураженням печінки дистрофічного, запального та ішемічного характеру.</p> <p><strong>Висновки. </strong>Ураження печінки при тяжкому перебігу COVID-19 проявляються у вигляді вираженої великокраплинної жирової дистрофії, некрозів гепатоцитів, лімфомакрофагальної інфільтрації портальних трактів та венозного повнокров’я в судинному руслі. Ці зміни є наслідком поліорганного запалення, гіпоксії, системнї запальнї реакції, супутніх захворювань, які зумовлюють порушення роботи печінки і гепатотоксичної дії певних лікарських засобів.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/bmbr/article/view/12778 Питання підготовки докторів філософії за спеціальністю 223 «Медсестринство» 2022-02-22T16:54:23+02:00 М. І. Марущак marushchak@tdmu.edu.ua І. М. Кліщ klishch@tdmu.edu.ua <p><strong>Резюме.</strong> В усьому світі підготовку медичних сестер на третьому рівні вищої освіти було визначено як основ­ний фактор при проведенні реалістичних досліджень, керівництві, розробці політики та освітній підготовці в галузі медсестринства.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong> – висвітлити ряд думок учасників круглого столу щодо питань удосконалення підготовки фахівців третього рівня вищої освіти за спеціальністю 223 «Медсестринство», що реалізується в Тернопільському національному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського МОЗ України.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Було запрошено 6 провідних фахівців (зовнішніх стейкголдерів) за спеціальністю 223 «Медсестринство» для обговорення шляхів удосконалення підготовки докторів філософії за спеціальністю 223 «Медсестринство» в Тернопільському національному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського МОЗ України.</p> <p><strong>Результати.</strong> Щодо освітньо-наукової програми третього рівня вищої освіти (кваліфікація доктор філософії) зовнішні стейкголдери під час круглого столу відмітили, що її розробили на основі синтезу кращих практик шкіл медсестринства України та зарубіжжя. Зовнішні стейкголдери рекомендували готувати багатопрофільну PhD-медсестру через можливість вибору вибіркових дисциплін, а не звужувати освітню програму до вузького профілю. Також були обговорені пріоритетні наукові напрямки, які засвідчили необхідність проведення наукових досліджень, пов’язаних із реалізацією освітніх складових, а не лише тих, що стосуються практичної діяльності медсестри. Важливим питанням, яке підняли фахівці з медсестринства під час круглого столу, було питання функціональних обов’язків медичної сестри, доктора філософії.</p> <p><strong>Висновки.</strong> На даний час Україна перебуває на початковому етапі підготовки докторів філософії із медсестринства, проте освітньо-наукова програма, за якою навчаються здобувачі в Тернопільському національному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського МОЗ України за спеціальністю 223 «Медсестринство» (третій рівень вищої освіти) є синтезом кращих практик шкіл медсестринства України та зарубіжжя, що дозволяє сформувати медичних сестер – лідерів у напрямках науки, освіти та практичної діяльності, здатних виховати наступне покоління медсестер.</p> 2022-02-23T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2022 Вісник медичних і біологічних досліджень