ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ КОРТИЗОЛУ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ

Анотація

Вступ. Цукровий діабет (ЦД) – пандемія, що охоплює мільйони осіб у всьому світі. Однією з ланок його патогенезу є активація гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної системи. Кортизол відіграє важливу роль у підтримці рівня енергії і метаболічних процесів, але його тривала секреція призводить до негативних наслідків. Він активує глюкокортикоїдні рецептори, що запускає механізм негативного зворотного зв’язку, пригнічуючи подальшу секрецію адренокортикотропного гормону. Однак при хронічному стресі ця система може розладнатися, що спричинить постійне підвищення рівня кортизолу. Така дисрегуляція може викликати метаболічні зміни, включаючи розвиток метаболічного синдрому й ожиріння, що часто є фоном для ЦД. Високий рівень кортизолу впливає на накопичення жиру, особливо в абдомінальній ділянці, підвищення інсулінорезистентності, артеріальну гіпертензію, дисліпідемію, що є основними складовими метаболічного синдрому.

Мета дослідження – оцінити вміст кортизолу в периферійній крові хворих на цукровий діабет залежно від рівня глікемії.

Методи дослідження. Досліджено периферійну кров хворих на ЦД віком від 45 до 75 років (середній вік – (55±5) років). Контрольну групу становили 20 практично здорових осіб. До 1-ї групи ввійшли 20 па­цієнтів із ЦД, рівень глюкози в яких не перевищував ниркового порога (<8,0 ммоль/л), до 2-ї – 20 хворих на ЦД, рівень глюкози в яких перевищував нирковий поріг (>8,0 ммоль/л). Вміст кортизолу визначали методом імуноферментного аналізу за допомогою набору реактивів “ДС-ІФА-Стероїд-Кортизол” із застосуванням моноклональних антитіл.

Результати й обговорення. Рівень кортизолу в сироватці крові пацієнтів 1-ї групи ((198,47±0,47) нг/мл) в 1,3 раза перевищував показник контрольної групи ((157,68±0,12) нг/мл, р<0,05). Середня його концентрація у сироватці крові хворих 2-ї групи становила (296,68±0,48) нг/мл, що в 1,9 раза більше за контрольне значення, та перевищувала показник пацієнтів 1-ї групи в 1,4 раза (р<0,05).

Висновки. Зміна концентрації кортизолу підтверджує патогенетичне значення в розвитку ЦД. ­Зокрема, високий його рівень пов’язаний із центральним ожирінням – одним з основних компонентів розвитку ЦД. Надмірна кількість кортизолу гальмує транслокацію транспортерів глюкози GLUT4 до плазматичної мембрани клітин у відповідь на інсулін, що обмежує поглинання глюкози тканинами. Це спричиняє зниження чутливості до інсуліну і підвищення рівня глюкози у крові. Визначення кортизолу може бути одним з маркерів метаболічних порушень.