ВІКОВІ ЗМІНИ ПРООКСИДАНТНО-ОКСИДАНТНОГО БАЛАНСУ В СЛИЗОВІЙ ОБОЛОНЦІ ЯЗИКА ПРИ ДЕСКВАМАТИВНОМУ ГЛОСИТІ

Анотація

Вступ. Десквамативний глосит (ДГ) – це запально-дистрофічне ураження слизової оболонки язика, яке найчастіше трапляється при захворюваннях шлунково-кишкового тракту і кровотворної системи. Як самостійну патологію десквамативний глосит виявляють нерідко, і діагностувати його нелегко.

Мета дослідження – вивчити зміни прооксидантно-оксидантного балансу та структур слизової оболонки язика при десквамативному глоситі.

Методи дослідження. Біохімічними та морфологічними методами досліджено 60 білих щурів-самців, яких поділили на 4 групи: 1-ша нараховувала 15 експериментальних тварин віком 8 місяців; 2-га – 15 щурів віком 24 місяці; 3-тя – 15 тварин віком 8 місяців з ДГ; 4-та – 15 щурів віком 24 місяці із вказаною змодельованою патологією. Десквамативний глосит моделювали, викликаючи опіки язика оцтовою кислотою. Через 2 тижні від початку досліду здійснювали евтаназію тварин шляхом кровопускання за умов тіопенталового наркозу. Вирізали шматочки язика, які фіксували в 10 % нейтральному розчині формаліну, проводили через етилові спирти зростаючої концентрації та заливали парафіном. Мікротомні зрізи товщиною 5–7 мкм після депарафінізації фарбували гематоксилін-еозином, за Ван-Гізон, Маллорі, Вейгертом, толуїдиновим синім. Морфометрично визначали висоту покривних епітеліоцитів, діаметр їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення в цих клітинах і відносний об’єм пошкоджених епітеліоцитів. У гомогенатах слизової оболонки язика дослідних тварин визначали активність супероксиддисмутази, каталази, церулоплазміну, вміст дієнових кон’югатів та активних продуктів тіобарбітурової кислоти. Проводили кореляційний аналіз між біохімічними та гістостереометричними показниками з визначенням коефіцієнта кореляції. Кількісні величини обробляли статистично.

Результати й обговорення. Процеси ліпопероксидації, антиоксидантного захисту організму при ДГ суттєво змінювалися. Так, активність супероксиддисмутази в молодих тварин при змодельованій патології статистично достовірно (р<0,001) знизилася на 18,3 %, а в щурів старшої вікової групи – на 25,5 %, активність каталази – на 18,2 і 30,2 % відповідно (р<0,001), активність церулоплазміну – на 13,8 та 18,9 % відповідно (р<0,001). За умов змодельованого експерименту вміст дієнових кон’югатів у молодих тварин статистично достовірно (р<0,001) збільшився на 87,5 %, а в щурів старшої вікової групи – у 2,9 раза, концентрація активних продуктів тіобарбітурової кислоти зросла, відповідно, на 54,5 % (р<0,001) та в 1,9 раза (р<0,001). Змодельована патологія призводила до морфологічної перебудови слизової оболонки язика, що адекватно підтверджувалося морфометричними параметрами її структур. У молодих тварин за даних експериментальних умов спостерігали зменшення висоти епітеліоцитів слизової оболонки язика на 8,0 % (р<0,001), у 24-місячних щурів – на 12,1 % (р<0,001), а діаметра їх ядер – на 6,06 та 8,8 % відповідно (р<0,001). Ядерно-цитоплазматичні відношення в цих клітинах збільшилися, відповідно, на 6,3 та 7,8 % (р<0,01). При ДГ відносний об’єм пошкоджених епітеліоцитів слизової оболонки язика в експериментальних тварин молодшої вікової групи збільшився у 12,3 раза (р<0,001), а у 24-місячних щурів – у 13,7 раза (р<0,001).

Висновки. Ліпопероксидація та антиоксидантний захист відіграють важливу роль у адаптаційно-компенсаторних процесах язика при десквамативному глоситі. Ступінь морфологічних змін у тканинах язика при цій патології, показники ліпопероксидації та антиоксидантного захисту залежать від віку експериментальних тварин.