ДЕЯКІ ПОКАЗНИКИ БІЛКОВОГО ОБМІНУ В ЩУРІВ, ОТРУЄНИХ БЛІДОЮ ПОГАНКОЮ

Анотація

Вступ. Бліда поганка (Amanita phalloides) є одним із найнебезпечніших отруйних грибів. Токсини блідої поганки належать до сильних отрут, а з огляду на відсутність специфічних антидотів до них, лікування отруєнь цим грибом залишається важливою проблемою. Тяжка клінічна картина отруєнь блідою поганкою зумовлена токсичним ураженням печінки і нирок, розвитком гострого гастроентероколіту, виникненням ендотоксикозу, пов’язаного з порушенням показників гомеостазу і накопиченням в організмі токсичних речовин ендогенного походження.Мета дослідження – вивчити вплив отрути блідої поганки на деякі показники білкового обміну в щурів.

Методи дослідження. Дослідження проводили на нелінійних білих 18–24-місячних щурах-самцях (період старості; старі). Отруювали тварин шляхом одноразового внутрішньочеревного введення їм екстракту блідої поганки, отриманого за методом H. Wieland, у дозі 85 мг/кг маси тіла. Евтаназію щурів здійснювали шляхом декапітації під тіопенталовим наркозом через 6, 24 та 72 год після отруєння з подальшим забором крові. У сироватці крові визначали концентрацію загального білка та білкових фракцій, креатиніну і сечовини. Стан ендогенної інтоксикації оцінювали за еритроцитарним індексом інтоксикації (ЕІІ) та вмістом молекул середньої маси.

Результати й обговорення. Встановлено, що отруєння експериментальних тварин токсинами блідої поганки призводило до суттєвих порушень білкового обміну. Найбільш виражені зміни показників білкового обміну спостерігали через 72 год з моменту інтоксикації. У щурів відзначали зниження концентрації сечовини, підвищення концентрації креатиніну, гіпопротеїнемію, гіпоальбумінемію, зменшення вмісту α₁- і α₂-глобулінів та зростання вмісту β- і γ-глобулінів. Найбільш виражені зміни показників ендогенної інтоксикації були характерні через 24 год з моменту інтоксикації. Висновки. Отримані результати свідчать про різкий негативний вплив аманіта-фалоїдинів на білоксинтезувальний апарат гепатоцитів. Прогресування патологічного процесу в печінці та зниження компенсаторних можливостей призводять до ендотоксикозу, на що вказує зростання в динаміці показників ендогенної інтоксикації – еритроцитарного індексу інтоксикації та вмісту молекул середньої маси.