ОСОБЛИВОСТІ ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ М’ЯЗОВОЇ ОБОЛОНКИ КЛУБОВОЇ КИШКИ ПРИ РЕЗЕКЦІЯХ РІЗНИХ ОБ’ЄМІВ ПЕЧІНКИ
DOI:
https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681X.2018.v0.i4.9782Ключові слова:
резекція печінки, м’язова оболонка, клубова кишка, енергетичне забезпеченняАнотація
Вступ. Видалення великих об’ємів печінки може супроводжуватися виникненням пострезекційної портальної гіпертензії. Остання призводить до морфологічної перебудови органів басейну ворітної печінкової вени, ураження їх структур, змін енергетичного забезпечення структур, які при пошкодженнях клубової кишки у названих патологічних умовах досліджено недостатньо.
Мета дослідження – вивчити особливості енергетичного забезпечення м’язової оболонки клубової кишки при резекціях різних об’ємів паренхіми печінки.
Методи дослідження. Дослідження проведено на 45 білих щурах-самцях, яких поділили на 3 групи: 1-ша нараховувала 15 інтактних тварин; 2-га – 15 щурів, у яких було видалено 31,5 % паренхіми печінки; 3-тя – 15 тварин після резекції 58,1 % паренхіми печінки. Евтаназію експериментальних тварин здійснювали шляхом кровопускання за умов тіопенталового наркозу через місяць від початку досліду. Стан енергетичного забезпечення м’язової оболонки клубової кишки при пострезекційній портальній гіпертензії вивчали, визначаючи в ній рівні АТФ, АДФ та АМФ. Гістологічні препарати клубової кишки фарбували гематоксилін-еозином, за Ван-Гізон, Маллорі, Вейгертом, толуїдиновим синім. Гістостереометрично визначали товщину м’язової оболонки клубової кишки, відносні об’єми міоцитів, строми, пошкоджених міоцитів, стромально-міоцитарні відношення. Кількісні показники обробляли статистично.
Результати й обговорення. У щурів через місяць після резекції 58,1 % паренхіми печінки спостерігали розширення печінкової ворітної вени, повнокров’я і розширення брижових вен та видимого венозного русла тонкої і товстої кишок, спленомегалію, асцит. Виявлені зміни свідчили про наявність портальної гіпертензії. Слизова оболонка клубової кишки повнокровна, набрякла, з поодинокими осередками точкових крововиливів. У стінці клубової кишки через місяць після резекції 58,1 % паренхіми печінки виявили дистрофію, некробіоз епітеліоцитів, міоцитів, ендотеліоцитів, стромальних структур, інфільтративні та склеротичні процеси. При видаленні 58,1 % цього органа відносні об’єми строми збільшилися на 17,5 %, пошкоджених міоцитів – у 20,5 раза, стромально-міоцитарні відношення – на 21,1 %, що вказувало на значне ураження м’язової оболонки клубової кишки. При виявленому ураженні клубової кишки виражено в м’язовій оболонці знизились рівні АТФ, АДФ, АМФ, що свідчило про суттєве погіршення енергозабезпечення досліджуваної структури.
Висновки. Резекція великих об’ємів паренхіми печінки призводить до розвитку пострезекційної портальної гіпертензії, cуттєвого погіршення енергетичного забезпечення м’язової оболонки, пошкоджень структур оболонок та судинного русла клубової кишки. Ступінь зниження енергетичного забезпечення м’язової оболонки залежить від видаленого об’єму паренхіми печінки та вираження пошкоджень структур клубової кишки.
