Вплив наночастинок діоксиду кремнію на гепатотоксичність свинцю
DOI:
https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681X.2016.v0.i2.6665Ключові слова:
наночастинки, діоксид кремнію, свинець, щури, гепатотоксичність.Анотація
Відома для наночастинок здатність посилювати транспорт хімічних речовин і лікарських засобів e клітини і через бар’єри організму робить актуальним питання про можливість потенціювання токсичної дії хімічних контамінантів при їх сумісному надходженні в організм. Метою даної роботи було дослідити здатність наночастинок діоксиду кремніювпливати на гепатотоксичність свинцю в експерименті. E сироватці крові щурів визначали активність аланін- і аспартатамінотрансфераз, лужної фосфатази, вміст загального білка, загального білірубіну, сечовини і креатиніну. Встановлено, що під впливом наночастинок SiO2 досліджувані показники не зазнавали достовірних змін. Введення щурам ацетату свинцю призводило до вираженого цитолізу гепатоцитів, про що свідчило достовірне підвищення активності аланін- і аспартатамінотрансфераз, лужної фосфатази, а також достовірне зниження вмісту загального білка в сироватці крові та зростання вмісту загального білірубіну. Найбільш суттєво досліджувані показники змінювалися d сироватці крові тварин, яким вводили наночастинки разом з ацетатом свинцю. У цьому випадку активність маркерних ензимів цитолізу і лужної фосфатази була достовірно вищою порівняно з групою тварин, яким вводили тільки хімічний токсикант. Зроблено висновок, що наночастинки діоксиду кремнію, які можуть бути присутні у довкіллі й харчовій продукції як контамінанти, здатні посилювати гепатотоксичний ефект свинцю.
Посилання
Klestova, Z. S., & Holovko, A. M. (2014). Nanotekhnolohii ta bioryzyky (ohliad literatury) . Nauk.-tekhn. biul. In-tu biolohii tvaryn i Derzh. nauk.-dosl. kontrol. in-tu vetpreparativ ta kormovykh dobavok, 15, 2–3, 329–339.
Mykytiuk, M. V. (2011). Nanochastynky ta perspektyvy yikh zastosuvannia v biolohii i medytsyni . Problemy ekolohii ta medytsyny , 5–6 , 41–49.
Androshchuk, H. O., Berezniak, N. V. & Yamchuk, A. V. (2011). Nanotekhnolohii u KhKhI stolitti: stratehichni priorytety ta rynkovi pidkhody do vprovadzhennia monohrafiia. K. : UkrINTEI, 275.
Bandas, I. A., Korda, M. M., Krynytska, I. Ia., & Kulitska, M. I. (2015). Nanochastynky: vazhlyvist sohodni, klasyfikatsiia, vykorystannia v medytsyni, toksychnist. Med. ta klinich. khimiia, 3 (64), 123–129.
Kozhem’iakin, Iu. M., Filonenko, M. A., Khromov, O. S., & Saifetdinova, H. A. (2002). Naukovo-praktychni rekomendatsii z utrymannia laboratornykh tvaryn ta roboty z nymy . K. Avitsena, 156.
Onyshchenko, H. H., Tutelian, V. A., & Hmoshynskyi, Y. V. (2011). Poriadok y metody otsenky vozdeistvyia yskusstvennыkh nanochastyts y nanomateryalov na toksycheskoe deistvye khymycheskykh veshchestv metod. rek. MR 1.2.0054–11. M. Federalnyi tsentr hyhyeny y epydemyolohyy Rospotrebnadzora, 39.
Trakhtenberh, I. M., Dmytrukha, N. M., & Luhovskyi, S. P. (2015). Svynets – nebezpechnyi poliutant. Problema stara i nova. Such. Probl. toksykolohii, kharchovoi ta khimichnoi bezpeky, 3 (71). 14–24.
Kundiiev, Iu. I., Korda, M. M., Kashuba, M. O., & Demetska, O. V. (2015). Toksykolohiia aerozoliv : monohrafiia. Ternopil : TDMU, 256.
Trakhtenberh, I. M. & Dmytrukha, N. M. (2013). Nanochastynky metaliv, metody otrymannia, sfery zastosuvannia, fizyko-khimichni ta toksychni vlastyvosti. Ukr. zhurn. z probl. medytsyny pratsi, 4 (37). – S. 62–74.
Chekman Y. S. (2014). Nanotekhnolohyy, nanomedytsyna, nanofarmakolohyia, nanofarmatsyia: vnedrenye rezultatov v medytsynskuiu praktyku. Probl. endokrynnoi patolohii, 1, 80–94.
Chekman, I. S., Hovorukha, M. O., & Doroshenko, A. M. (2011). Nanohenotoksykolohiia: vplyv nanochastynok na klitynu . Ukr. med. Chasop, 1 (81), 30–35.
Chernousova, S. & Epplie, M. Nanochastynky v medytsyni. [Elektronnyi resurs]. http://www.nas.gov.ua/text/pdfNews/Chernousova_Epple_nano.pdf.
Douroumis, D., Onyesom, .I, Maniruzzaman, M., & Mitchell, J. (2013). Mesoporous silica nanoparticles in nanotechnology.Crit Rev Biotechnol. ;33(3), 229–245. [PubMed]
European convention for the protection of vertebrate animals used for experimental and other scientific purposes. (1986). Council of Europe, Strasbourg, 56.
Yamashita, K., Yoshioka, Y., & Higashisaka, K. (2011). Silica and titanium dioxide nanoparticles cause pregnancy complications in mice Nature Nanotechnology, 6, 321-328.
Nabeshi, H., Yoshikawa, T., & Matsuyama, K. ( 2011). Systemic distribution, nuclear entry and cytotoxicity of amorphous nanosilica following topical application, 32(11), 2713-2724.
Ying, Zhu. ( 2014). The biocompatibility of nanodiamonds and their application in drug delivery systems. The 7th International Nanotoxicology Congress «NanoTox2014». materials of the conference. Antalya, Turkey, 256.
Yang, X., Liu, J., & He, H. (2010). SiO2 nanoparticles induce cytotoxicity and protein expression alteration in HaCaT cells. Toxicol. 7 (1), 1-10.
