СТАН ДОБОВОГО ДІУРЕЗУ НИРОК В УМОВАХ ІШЕМІЧНО-РЕПЕРФУЗІЙНОГО СИНДРОМУ КІНЦІВОК, ТРАВМИ ОРГАНІВ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ, УСКЛАДНЕНОЇ ГІПОВОЛЕМІЧНИМ ШОКОМ, ТА ЇХ ПОЄДНАННЯ У РАННЬОМУ ПЕРІОДІ ТРАВМАТИЧНОЇ ХВОРОБИ

Анотація

Мета роботи – вивчити вплив ішемічно-реперфузійного синдрому на функціональний стан нирок у ранньому післятравматичному періоді.

Матеріал і методи. В експерименті використали 80 статевозрілих білих щурів-самців лінії Wistar масою 190–220 г, які перебували на стандартному раціоні віварію.

Усіх тварин поділили на групи: контрольну і 3 дослідних (по 8 тварин у кожній групі). У тварин першої дослідної групи під тіопенталонатрієвим знеболенням (40 мг·кг^-1) проксимально на задні лапки накладали кровоспинний джгут терміном на 120 хв. У другій дослідній групі було змодельовано поєднану травму органів черевної порожнини шляхом нанесення двох дозованих ударів у ділянку черевної порожнини; гіповолемічний шок моделювали шляхом кровопускання від 20 до 22 % об’єму циркулюючої крові з стегнових судин. У третій дослідній групі моделювали поєднану травму органів черевної порожнини та реперфузію кінцівок. Тварин контрольної групи вводили тільки в наркоз.

Через 1, 3 і 7 діб у піддослідних тварин визначали функціональний стан нирок методом водного навантаження. Оцінювали величину діурезу та швидкість клубочкової фільтрації.

Тварин дослідних груп виводили з експерименту в умовах тіопенталонатрієвого наркозу методом тотального кровопускання з серця.

Результати. В групі тварин після накладання джгутів на задні кінцівки після першої доби істотно знижувався та мав мінімальні значення діурез, згодом показник збільшувався, однак не досягав рівня контрольної групи навіть через 7 діб (менше на 33,6 %, (р<0,05) порівняно з контролем). У групі тварин з травмою органів черевної порожнини та гіповолемічним шоком показник досягав мінімального рівня через 3 доби та фактично залишався на тому ж рівні до сьомої доби. У групі тварин, яким поєднували травму органів черевної порожнини, кровотечу та накладання джгутів на задні кінцівки, спостерігали тенденцію до постійного зниження показника протягом усього часу спостереження. Його мінімальні значення зафіксували через 7 діб (на 33,6 % (р<0,05) менше, порівняно з контролем). Швидкість клубочкової фільтрації знижувалась у всіх групах піддослідних тварин. Наростання показника протягом часу спостереження визначено в групі тварин, яким накладали джгути, хоча навіть після 7 доби він залишався удвічі меншим за контрольні показники. В групі тварин з травмою органів черевної порожнини та гіповолемічним шоком показник досягав мінімальних значень через 3 доби та залишався на цьому рівні до кінця спостереження, що відповідає класичній картині патофізіологічних змін в моделі поєднаної травми. Найвираженішими зміни були у тварин з поєднанням травми та ішемічно-реперфузійного синдрому. Значне зниження показника фіксували усіх контрольних точках спостереження.