КІНЕЗІОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ ДІАГНОСТИКИ ТА КРИТЕРІЇ ВІДНОВЛЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ПОВНОЦІННОСТІ В ДИНАМІЦІ ВІДНОВЛЕННЯ СВІДОМОСТІ ПІСЛЯ ТЯЖКОЇ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЇ ТРАВМИ У ПАЦІЄНТІВ З НЕУСВІДОМЛЕНОЮ РУХОВОЮ АКТИВНІСТЮ
DOI:
https://doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i4.9553Ключові слова:
постравматичний коматозний стан, кінезіологічні показники, локомоторні координації, рухова активністьАнотація
Посттравматичні посткоматозні стани тривалого розладу свідомості – це група синдромів, які характеризують порушення свідомості і, водночас, стадійність її відновлення після гострої тривалої церебральної коми, що виникла внаслідок тяжкої черепно-мозкової травми.
До групи цих синдромів належать посткоматозні синдроми пригніченої свідомості, синдроми реінтеграції свідомості, перехідні синдроми та синдроми ясної свідомості.
Мета дослідження – обґрунтувати та розробити систему медичної (фізичної) ранньої реабілітації хворих з посткоматозними порушеннями свідомості внаслідок тяжкої черепно-мозкової травми, визначити предиктори неврологічного (рухового) дефіциту та високінформативні прогностичні індекси відновлення свідомості.
Матеріал і методи. У дослідження було включено 220 хворих із травматичними посткоматозними розладами свідомості, які обстежувалися і проходили курси нейрореабілітаційного лікування в ДУ «Інститут нейрохірургії імені академіка А. П. Ромоданова НАМН України» та в ТОВ «Науково-практичний центр нейрореабілітації «Нодус» з січня 2007 по липень 2018 року включно.
Результати. Доведено пряму кореляційну залежність відновлення тонких координаторно-локомоторних актів з рівнем «якості» свідомості. Тетрапарези на стадії синдромів пригніченої свідомості неодмінно призводили до виражених рухових дисфункцій у всіх кінцівках, які у повній мірі зберігалися до синдрому ясної свідомості.
При цьому у всіх без винятку пацієнтів виявлено різні за проявом приховані, значимі кінезіологічні розлади, тоді як клініко-неврологічний статус вважали прийнятним. Латентний перебіг даного роду порушень був притаманний пацієнтам з перехідними синдромами і синдромами ясної свідомості, що зумовлено необхідністю продовжити комплекс відновного лікування.
Висновки. Проведення кінезіологічного обстеження досліджуваних пацієнтів за розробленими сценаріями КО дозволило диференційовано використати та оптимізувати методи кінезіологічного тестування залежно від вихідних фізичних можливостей хворих, які визначалися посткоматозними порушеннями свідомості в динаміці травматичної хвороби.
