ВПЛИВ СТЕНТУВАННЯ КОРОНАРНИХ АРТЕРІЙ НА КЛІНІЧНИЙ ПЕРЕБІГ І РЕМОДЕЛЮВАННЯ ЛІВОГО ШЛУНОЧКА У ПАЦІЄНТІВ З ГОСТРИМ ІНФАРКТОМ МІОКАРДА З ЕЛЕВАЦІЄЮ СЕГМЕНТА ST ТА ДІАСТОЛІЧНОЮ ДИСФУНКЦІЄЮ

Анотація

Вступ. Первинне стентування коронарних ар­терій (КА) покращує прогноз у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (ІМ), впливаючи на діастоліч­ну дисфункцію (ДД). Вимірювання рівня натрійуретичного пептиду (NTB-Pro) корелює з показни­ками ДД та є необхідними для стратифікації ризи­ку у пацієнтів з ІМ.

Мета дослідження – встановити прогностич­ний вплив коронарного стентування на клінічний перебіг та особливості ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ) у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST (ІМелST) та ДД.

Матеріал і методи. Обстежено 80 пацієнтів з ІМелST (середній вік становив 55,1±7,3 року), яким було проведено первинне стентування КА, та 15 пацієнтів (середній вік становив 56,1±7,3 року) – група контролю без проведеної реваскуляризації міокарда. В обох групах визначали рівень NTB-Pro, як маркер ризику розвитку СН, ехокардіографічні (ЕХО-КГ) параметри діастолічної дисфункції ЛШ, функціональний клас (ФК) стенокардії визначений за допомогою опитуваня Seattle Angina Questionnaire (SAQ) та велоергометрії.

 Результати. Середній рівень NTB-Pro у паці­єнтів групи контролю склав 661,4±17,3 пг/мл, а у групі осіб з проведеною реваскуляризацією – 326,3±14,3 пг/мл. У пацієнтів, у яких не виконува­лась реваскуляризація, виявляли найтяжчий, ре­стриктивний тип ДД, у 75 %, у 25 % – середньої тяжкості псевдонормальний тип, а у пацієнтів з проведеним стенуванням КА: початкові прояви ДД у вигляді розладів релаксації – у 79,9%; псев­донормальний тип – у 21,1 %. ФК стенокардії на рівні 3–4 класів спостерігали при виписці з стаціо­нару у всіх пацієнтів групи контролю, а у пацієнтів після стентування КА – 1–2 ФК стенокардії. Сту­пінь ураження коронарних артерій корелював з рівнем NTB-Pro і тяжкістю ДД.

Висновки. Первинне стенування коронарних артерій у пацієнтів з ІМелST призводить до зни­ження рівня NTB-Pro, що корелює з параметрами тяжкості ДД та покращує толерантність до фізич­ного навантаження на рівні 1–2 ФК стенокардії при виписці зі стаціонару.