КЛІНІКО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕЗИСТЕНТНОСТІ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ
DOI:
https://doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v0.i1.7321Ключові слова:
резистентна артеріальна гіпертензія, псевдорезистентна артеріальна гіпертензія, клініко-функціональна характеристика.Анотація
Мета дослідження – вивчити клініко-функціональні особливості резистентної і псевдорезистентної артеріальної гіпертензії.
Матеріали і методи. Було обстежено 420 хворих з есенціальною артеріальною гіпертензією 2 стадії у віці від 45 до 74 років з тривалістю захворювання понад 3 роки з ознаками резистентності до проведеної гіпотензивної терапії. Всі пацієнти були поділені на 2 групи: 1 група – з резистентною АГ і 2 група – з псевдорезистентною АГ. У всіх пацієнтів оцінювали дані анамнезу, скарги, тривалість захворювання АГ, наявність супутніх захворювань. Були проведені всі необхідні загальноклінічні та інструментальні обстеження відповідно до поставлених завдань дослідження: загальноклінічне дослідження, ЕКГ, ЕхоКГ.
Результати. В ході дослідження у 26,2 % пацієнтів була діагностована справжня резистентна АГ, у 73,8 % – псевдорезистентна АГ. Тривалість псевдорезистентної АГ в середньому склала (8,2±1,2) років, а резистентної АГ – майже вдвічі більше – (14,7±2,1) років. У хворих з резистентною АГ, порівняно з хворими з псевдорезистентною АГ, було виявлено більше скарг, вищі значення систолічного артеріального тиску, частіше зустрічалися супутня патологія і порушення серцевого ритму і провідності.
Висновки. У хворих з резистентною АГ відзначається більш тяжкий перебіг АГ, що створює умови для підвищення загального кардіоваскулярного ризику.
Посилання
Mancia, G., Fagard, R., & Narkiewicz, K. (2013). Guidelines for the management of arterial hypertension: The Task Force for the management of arterial hypertension of the European Society of Hypertension (ESH) and European Society of Cardiology (ESC). J. Hypertens. 31, 1281-1357.
David, A. C., Daniel, J., & Stephen, T. (2008). Resistant hypertension: diagnosis, evaluation, and treatment: a scientific statement from the American Heart Association Professional Education Committee of the Council for High Blood Pressure Research. Hypertension, 1403-1419.
Pimenta, E., & Calhoun, D.A. (2012) Resistant Hypertension: Incidence, Prevalence, and Prognosis. Circulation, 125 (13), 1594-1596.
Kearney, P., Whelton, M., & Reynolds, K. (2004). Worldwide prevalence of hypertension: a systematic review. J. of Hypertens., 22, 11-19.
Wolf-Maier, K., Cooper, R. S., & Banegas, J. R. (2003). Hypertension prevalence and blood pressure levels in European countries, Canada and the United States. JAMA. 289, 2363-2369.
Sirenko, Y.M. (2010). Hypertension and comorbidity. Donetsk: Publisher O. Zaslavsky.
Deneka, I.E., Svetankova, A.A., & Rodionov, A.V. (2016). Resistant hypertension: epidemiology and risk factors. Rational Pharmacotherapy in Cardiology, 12 (4), 459-464.
Mathers, C., Stevens, G., & Mascarenhas, M. (2009). Global health risks: mortality and burden of disease attributable to selected major risks. Geneva, Switzerland: World Health Organization.
Obertynska, O.G. (2014). Clinical aspects of resistant hypertension. Ukr. Card. Journal, 4, 30-36.
Obertynska, O.G. (2015). Resistant hypertension: search for optimal combination therapy. Ukrainian Cardiology Journal, 6, 113-123.
Resistant Hypertension: Diagnosis, Evaluation, and Treatment. A Scientific Statement From the American Heart Association Professional Education Committee of the Council for High Blood Pressure Research (2008). Hypertension, 51, 1403-1419.
