АРИТМОГЕННЕ СИНКОПЕ, ЩО ІМІТУЄ ЕПІЛЕПСІЮ (ВИПАДОК З ПРАКТИКИ)

Анотація

РЕЗЮМЕ. За даними багатьох досліджень, гіпердіагностика епілепсії є поширеною проблемою, і саме синкопальні стани є основною причиною помилкового діагнозу. Основна складність діагностики пов’язана з явищем конвульсивного синкопе. Ми описали клінічний випадок аритмогенного синкопе у дитини, що було помилково розцінене як прояв епілепсії. Холтерівське моніторування ЕКГ виявило ознаки дисфункції синусового вузла та пароксизми тахіаритмій, що потребувало подальшої діагностики та лікування у електрофізіолога. У випадку конвульсивного синкопе є потреба у тісній співпраці між неврологами та кардіологами для забезпечення оптимального лікування пацієнтів із діагностичною дилемою синкопе та епілептичних нападів та уникнення зайвого прийому протиепілептичних препаратів.

Мета – на прикладі клінічного випадку продемонструвати особливості електрокардіографічної діагностики дисфункції синусового вузла у пацієнта з синкопе та судомними нападами, обґрунтувати важливість своєчасної діагностики та лікування.

Матеріал і методи. Проаналізовано літературні публікації, що висвітлюють аспекти діагностики та дифдіагностики синкопальних станів, у тому числі у пацієнтів із судомними нападами, та описано клінічний випадок аритмогенного синкопе, що імітує епілепсію.

Результати. Хлопчик, 11 років, скерований у педіатричну клініку зі скаргами на запаморочення, епізоди втрати свідомості з виникненням судом, що виникають під час фізичного навантаження; лікується тривалий час з приводу епілепсії без позитивної динаміки. При Холтерівському моніторуванні ЕКГ виявлено дисфункцію синусового вузла, на тлі якої фіксуються часті пароксизми тахікардій. Для дообстеження та корекції лікування пацієнт скерований для проведення електрофізіологічного обстеження та імплантації електрокардіостимулятора.

Висновки. Використання мультидисциплінарного підходу є ключовим для встановлення причини синкопе та запобігання фатальним наслідкам, таким як зайве призначення протиепілептичних препаратів з їхніми побічними ефектами, соціальні обмеження, і, найголовніше, – відсутність лікування справжньої (потенційно небезпечної) кардіологічної причини. Тривале моніторування ЕКГ має ключове значення у діагностиці порушень серцевого ритму та провідності, оскільки дає змогу встановити кореляцію між втратами свідомості, появою судомного нападу та задокументованою аритмією.