ДИНАМІКА ЗМІН рН ТА ЦИТОЛОГІЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ У ПОВНОШАРОВІЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ РАНІ ЗА УМОВ ЗАСТОСУВАННЯ БЕЗКЛІТИННОГО ДЕРМАЛЬНОГО МАТРИКСУ

Анотація

РЕЗЮМЕ. Рівень рН у рані є одним із ключових факторів, що визначають ефективність лікувальних втручань та сприятливий перебіг загоєння. Цитологічний аналіз може слугувати важливим прогностичним маркером ефективності закриття рани, оскільки на ранніх етапах загоєння він відображає співвідношення між запальною реакцією та процесами відновлення.

Мета – дослідити особливості динаміки змін рН ранової поверхні та цитологічної структури повношарового дефекту шкіри свині при використанні безклітинного дермального матриксу.

Матеріал і методи. Проведено аналіз даних рН-метрії повношарових експериментальних ран на свині та цитологічних відбитків, отриманих із цих ран. Модель рани сформована відповідно до запропонованої автором методики.

Рівень рН визначали рН-метром EZODO 6011А з калібруванням за двома точками рН=4.00 та рН=7.00. Статистичний аналіз проводили із використанням непараметричного критерію Манна–Уітні (Mann–Whitney U test).

Цитологічне дослідження проводили за методикою М. П. Покровської та М. С. Макарова у модифікації Д. М. Штейнберга. Цитограми досліджували під мікроскопом Nikon E 100.

Результати. РН повношарового дефекту шкіри свині змінюється залежно від стадії ранового процесу. Встановлено, що протягом усього періоду спостереження рН рани залишається лужним, що відображає специфіку перебігу загоєння саме повношарових дефектів шкіри свині. Застосування безклітинного дермального матриксу сприяє зменшенню локальної запальної реакції в рані, що корелює зі змінами рН та цитологічної структури відбитків з ранової поверхні. Цитологічні дослідження підтверджують протизапальну та антимікробну активність безклітинного дермального матриксу, що має патофізіологічне значення для оптимізації процесів регенерації шкіри.

Висновки. 1. Початковий лужний рН (7,05±0,12) у повношаровій рані свині є закономірним наслідком вивільнення внутрішньоклітинних лужних компонентів із м’язової тканини, порушення мікроциркуляції та окисного метаболізму, а також ранньої запальної реакції з високим вмістом ексудату. Надалі, за відсутності ознак прогресування запалення, рН у повношаровій рані зберігає лужний характер.

Підвищений рН при застосуванні безклітинного дермального матриксу може розглядатися як показник активного ремоделювання білкових структур і нормалізації мікрооточення рани. Це підтверджує перспективність використання БДМ як біоактивного покриття у реконструктивній хірургії шкіри.

2. Застосування безклітинного дермального матриксу сприяє зниженню інтенсивності гострої запальної реакції під час перебігу ранового процесу, прискорює формування грануляційної тканини та стимулює швидше відновлення епітеліального покриву.