ФАРМАКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ МОЖЛИВОСТІ ПАТОГЕНЕТИЧНОЇ ФІТОТЕРАПІЇ МІОМИ МАТКИ
DOI:
https://doi.org/10.11603/1811-2471.2025.v.i3.15287Ключові слова:
міома матки, лікування, фітотерапіяАнотація
РЕЗЮМЕ. Міома матки – одна з найпоширеніших доброякісних пухлин жіночої репродуктивної системи. Досить часто перебіг захворювання є безсимптомним і діагностується випадково при профілактичному клінічному обстеженні. На сьогодні частота виникнення міоми матки у жінок, які досягли 50-річного віку, становить близько 70–80 %. Наразі міома матки є найпоширенішим показанням для проведення гістеректомії у всьому світі.
Мета дослідження – проаналізувати дані сучасної вітчизняної та зарубіжної літератури щодо патогенезу та лікування хворих на міому матки класичними та фітотерапевтичними методами. Узагальнити рекомендації з використання лікарських рослин з різним механізмом дії для корекції патогенетичних ланцюгів розвитку захворювання. Оцінити перспективи фітотерапії міоми.
Матеріал і методи. У дослідженні використано бібліосемантичний та аналітичний методи щодо можливостей фармакологічної терапії та досвіду використання лікарських рослин для лікування цієї патології.
Результати. Базуючись на огляді літератури для консервативної терапії міоми матки можна стверджувати, що найбільший фармакотерапевтичний потенціал мають наступні лікарські рослини, що мають жовчогінну, протизапальну, утеротонічну, антиестрогенну та седативну дію. Це насамперед настої та відвари цмину піщаного, деревію звичайного, грициків звичайних, синяку звичайного, собачої кропиви тощо. На нашу думку, найраціональнішим та найефективнішим є призначення зборів лікарських рослин, що впливають на різні патогенетичні ланцюги розвитку міоми з урахуванням форми захворювання.
Висновки. 1. Зважаючи на багатофакторність патогенетичних механізмів розвитку міоми матки, навіть при сучасному розвитку хірургічних і терапевтичних методів лікування даної патології, використання певних лікарських рослин та їх раціональних комбінацій з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку захворювання конкретної пацієнтки, супутньої патології, може бути дієвим та досить ефективним. 2. Очевидно, що для ефективного та безпечного використання фітотерапії (не тільки для лікування міоми) необхідне ретельніше вивчення фармакології активних інгредієнтів рослинної сировини, особливо тих з них, які з давніх давен ефективно використовують у народній медицині для лікування «жіночих хвороб». Існує слушна думка, що немає некорисних рослин – є невивчені.
Посилання
Marsh EE, Al-Hendy A, Kappus D, et al. Burden, Prevalence, and Treatment of Uterine Fibroids: A Survey of US Women. J Womens Health (Larchmt). 2018;27(11):1359-67. DOI: 10.1089/jwh.2018.7076. DOI: https://doi.org/10.1089/jwh.2018.7076
Golyanovskiy OV, Kachur OYu, Budchenko MA, et al. Uterine leiomyoma: modern aspects of clinic, diagnosis and treatment. Reprod Health Woman. 2021;(5):7-18. DOI: 10.30841/2708-8731.5.2021.240017. DOI: https://doi.org/10.30841/2708-8731.5.2021.240017
Pavone D, Clemenza S, Sorbi F, et al. Epidemiology and Risk Factors of Uterine Fibroids. Best Pract Res Clin Obstet Gynaecol. 2018;46:3–11. DOI: 10.1016/j.bpobgyn. 2017.09.004. DOI: https://doi.org/10.1016/j.bpobgyn.2017.09.004
Kuzomenska LM, Chyrva SL. Analysis of modern views on the uterine fibroids and methods of its treatment. Reprod Health Woman. 2021;(3):41-7. DOI:10.30841/2708-8731.3.2021.234243. DOI: https://doi.org/10.30841/2708-8731.3.2021.234243
Khmil SV, Drozdovska YuB, Liubashevska OR, Koblosh ND. Views of a reproductologist on uterine leiomyoma (Literature review). Actual Probl Pediatr Obstet Gynecol. 2019;(2):78-82. DOI:10.11603/24116-4944.2019.2.10928. DOI: https://doi.org/10.11603/24116-4944.2019.2.10928
Giuliani E, As-Sanie S, Marsh EE. Epidemiology and management of uterine fibroids. Int J Gynaecol Obstet. 2020;149(1):3-9. DOI:10.1002/ijgo.13102. DOI: https://doi.org/10.1002/ijgo.13102
Tikhonovskiy OV. Opportunities and prospects of the phytotherapy of different forms of mastopathy. Curr Issues Pharm Med Sci Pract. 2015;3(19):81-86. DOI:10. 14739/2409-2932.2015.3.52640.
Taheri M, Galo L, Potts C, et al. Nonresective treatments for uterine fibroids: A systematic review of uterine and fibroid volume reductions. Int J Hyperthermia. 2019;36(1):294–300. DOI:10.1080/02656736.2018.1564843. DOI: https://doi.org/10.1080/02656736.2018.1564843
Kosei NV. Uterine myoma: etiology and morphogenesis. Reprod Endocrinol. 2018;(40):23-32. DOI:10.18370/ 2309-4117.2018.40.23-32. DOI: https://doi.org/10.18370/2309-4117.2018.40.23-32
Likhachov VK. Hinekologiya [Gynecology]. 2nd ed. Vinnytsia: Nova Knyha; 2021. 680 p. Ukrainian.
Gorban NE. Modern views on the problem of hyperproliferative processes of endometrium (Literature review). Bull Sci Res. 2018;1:39-44. DOI:10.11603/2415-8798.2018.1.8741. DOI: https://doi.org/10.11603/2415-8798.2018.1.8741
Laughlin-Tommaso SK, Stewart EA. Moving toward individualized medicine for uterine leiomyomas. Obstet Gynecol. 2018;132:961–71. DOI:10.1097/AOG. 0000000000002785. DOI: https://doi.org/10.1097/AOG.0000000000002785
Sandberg EM, Tummers FHMP, Cohen SL, et al. Reintervention risk and quality of life outcomes after uterine-sparing interventions for fibroids: a systematic review and meta-analysis. Fertil Steril. 2018;109(4):698–707. DOI:10.1016/j.fertnstert.2017.11.033. DOI: https://doi.org/10.1016/j.fertnstert.2017.11.033
Golyanovskiy OV, Supruniuk KV, Frolov SV. Uterine leiomyoma in women of reproductive age: pregnancy and childbirth management. Reprod Health Woman. 2021;(3):48-56. DOI:10.30841/2708-8731.3.2021.23424. DOI: https://doi.org/10.30841/2708-8731.3.2021.234244
Qin H, Lin Z, Vásquez E, et al. The association between chronic psychological stress and uterine fibroids risk: A meta-analysis. Stress Health. 2019;35(5):585–94. DOI:10.1002/smi.2895. DOI: https://doi.org/10.1002/smi.2895
Kornatska AG, Flaksemberg MA, Chubei GV, et al. Uterine leiomyoma in women of reproductive age: frequency and structure of concomitant pathology. Reprod Health Woman. 2020;5(5):42-7. DOI:10.30841/2708-8731.5.2021.224496. DOI: https://doi.org/10.30841/2708-8731.5.2021.224496
Schoolmeester JK, Erickson LA. Uterine Leiomyoma. Mayo Clin Proc. 2019;94(10):2150-1. DOI:10.1016/j.mayocp.2019.08.019. DOI: https://doi.org/10.1016/j.mayocp.2019.08.019
El-Balat A, DeWilde RL, Schmeil I, et al. Modern Myoma Treatment in the Last 20 Years: A Review. Biomed Res Int. 2018;2018:459-75. DOI: 10.1155/2018/4593875. DOI: https://doi.org/10.1155/2018/4593875
Naz S, Rehman A, Riyaz A, et al. Leiomyoma: Its Variants And Secondary Changes. J Ayub Med Coll Abbottabad. 2019;31(2):192-5. PMID: 31094115.
Grube M, Neis F, Brucker SY, et al. Uterine Fibroids – Current Trends and Strategies. Surg Technol Int. 2019;34:257-63. PMID: 30888674.
Vovk IB, Kornatska AG, Kondratiuk VK. Novi pidkhody do vidnovlennya reproduktyvnoyi funktsiyi zhinok z leyomiomoyu matky [New approaches to the restoration of reproductive function in women with uterine leiomyoma]. Medychna hazeta “Zdorovya Ukrayiny” – “Health Ukraine” Medical Gazette. 2019;27(1):40–2. Ukrainian.
Shurpyak SO. Reabilitatsiya reproduktyvnoho zdorov'ya zhinok z poyednanymy dobroyakisnymy proliferatyvnymy zakhvoryuvannyamy reproduktyvnoyi systemy i komorbidnymy stanamy – stratyfikatsiya ryzykiv i dyferentsiatsiya pidkhodiv [Rehabilitation of reproductive health in women with benign proliferative diseases and comorbid conditions – risk stratification and differentiation of approaches]. East Eur Sci J. 2018;2–3(31):46–50. Ukrainian.
Donnez J. Uterine Fibroids and Progestogen Treatment: Lack of Evidence. J Clin Med. 2020;9(12):3948. DOI:10.3390/jcm9123948. DOI: https://doi.org/10.3390/jcm9123948
Sohn GS, Cho S, Kim YM, et al. Current medical treatment of uterine fibroids. Obstet Gynecol Sci. 2018;61:192–201. DOI:10.5468/ogs.2018.61.2.192. DOI: https://doi.org/10.5468/ogs.2018.61.2.192
Ciebiera M, Vitale SG, Ferrero S, et al. Vilaprisan, a new selective progesterone receptor modulator in uterine fibroid pharmacotherapy. Curr Pharm Des. 2020;26(3):300–309. DOI:10.2174/1381612826666200127092208. DOI: https://doi.org/10.2174/1381612826666200127092208
Yang Q, Ciebiera M, Bariani MV, et al. Comprehensive review of uterine fibroids. Endocr Rev. 2022;43(4):678–719. DOI:10.1210/endrev/bnab039. DOI: https://doi.org/10.1210/endrev/bnab039
Evangelisti G, Barra F, Perrone U, et al. Comparing pharmacokinetics and pharmacodynamics of therapies for fibroids. Expert Opin Drug Metab Toxicol. 2022;18(7–8):441–457. DOI:10.1080/17425255.2022.2113381. DOI: https://doi.org/10.1080/17425255.2022.2113381
Lewis TD, Malik M, Britten J, et al. Pharmacologic management of uterine leiomyoma. Biomed Res Int. 2018;2018:1–11. DOI:10.1155/2018/2414609. DOI: https://doi.org/10.1155/2018/2414609
Al-Hendy A, Lukes AS, Poindexter AN III, et al. Relugolix Combination Therapy for Uterine Fibroid Symptoms. N Engl J Med. 2021;384(7):630-642. DOI:10.1056/ NEJMoa2008283. DOI: https://doi.org/10.1056/NEJMoa2008283
Ciebiera M, Madueke-Laveaux OS, Feduniw S, et al. GnRH agonists and antagonists in fibroid therapy. Expert Opin Pharmacother. 2023. DOI:10.1080/14656566.2023. 2248890.
Neri M, Melis GB, Giancane E, et al. Elagolix as oral treatment for fibroids. Int J Womens Health. 2019;11:535–46. DOI:10.2147/IJWH.S185023. DOI: https://doi.org/10.2147/IJWH.S185023
Niaz R, Saeed M, Khan H, et al. Oral GnRH antagonists in fibroid patients: systematic review. J Obstet Gynaecol Can. 2022;44(12):1279–88. DOI:10.1016/j.jogc. 2022.10.012. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jogc.2022.10.012
Osuga Y, Enya K, Kudou K, et al. Relugolix vs leuprorelin for uterine leiomyomas. Obstet Gynecol. 2019;133(3):423–33. DOI:10.1097/aog.0000000000003141. DOI: https://doi.org/10.1097/AOG.0000000000003141
Yuan Y, Chen L, Zhao T, et al. Pathogenesis, diagnosis and treatment of uterine lipoleiomyoma. Biomed Pharmacother. 2021;142:112013. DOI:10.1016/j.biopha. 2021.112013. DOI: https://doi.org/10.1016/j.biopha.2021.112013
Ishikawa H, Xu L, Sone K, et al. Hypoxia-induced gene expression in uterine leiomyoma. Reprod Sci. 2019;26:428-35. DOI:10.1177/1933719118776793. DOI: https://doi.org/10.1177/1933719118776793
Munro MG. Endometrial ablation. Best Pract Res Clin Obstet Gynaecol. 2018;46:120–39. DOI: https://doi.org/10.1016/j.bpobgyn.2017.10.003
