РЕЗУЛЬТАТИ ЗБОРІВ ТА ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ ІКСОДОВИХ КЛІЩІВ, ЗІБРАНИХ ІЗ ДОВКІЛЛЯ ТА ДОМАШНІХ ТВАРИН У 2021 РОЦІ
DOI:
https://doi.org/10.11603/1681-2786.2021.4.12854Ключові слова:
іксодові кліщі, поширення, епідеміологія, ПЛРАнотація
Мета: дослідити та вивчити поширення живителів та частоту виявлення ДНК/РНК збудників кліщових інфекцій у кліщах, відібраних від тварин і з довкілля ряду областей України.
Матеріали і методи. Для добування кліщів з довкілля використовувався «прапор», а для їх зняття з тіла тварин – пінцети. Для проведення ПЛР-досліджень застосовано ампліфікатор “ROTOR Gene-6000”, 5-канальний (“Corbett Research”, Aвстралія).
Результати. За результатами зборів з травня по листопад 2021 р., в довкіллі було добуто 128 кліщів, серед яких 26 кліщів Ixodes ricinus, що становить 20,3 % від загальної кількості добутих кліщів, і 102 кліщі Dermacentor reticulatus, що становить 79,7 %.
Географія відловів кліщів охоплювала 7 областей, таких, як: Тернопільська, Львівська, Волинська, Рівненська, Хмельницька, Вінницька, Житомирська.
Серед кліщів виду I. ricinus, які були зняті з тварин, 69,2 % становлять кліщі, виявлені на котах, 30,8 % кліщів були зібрані на «прапор» із довкілля. На собаках і коровах кліщі виду I. ricinus не були ідентифіковані. Кліщі виду D. reticulatus були добуті з наступних тварин: з корови – у 62,8 % випадках, з собаки – у 27,2 % спостережень.
Носійство збудників інфекційних хвороб було виявлено у 34 випадках, що складає 91,2 % від загальної кількості кліщів, досліджених за допомогою ПЛР.
Висновки. Кліщі виду I. ricinus найчастіше добували з довкілля на «прапор» та виявляли на котах і вони були носіями A. phagocytophilum і, значно рідше, – Babesia sр. та вірусу кліщового енцефаліту, тоді як кліщі D. reticulatus переважно зустрічали на більших тваринах: коровах, собаках і були заражені вірусом кліщового енцефаліту та Babesia sр.
Посилання
Anderson, J. (1991). Epizootiology of Lyme borreliosis. Scand. J. Infect. Dis. Suppl., 77, 23-34.
Léger, E., Vourc’h, G., Vial, L., Chevillon, C., & McCoy, K.D. (2013). Changing distributions of ticks: causes and consequences. Exp. Appl. Acarol., 59(1-2), 219.
Pichon, B., Estrada-Pena, A., Kahl, O., Mannelli, A., & Gray, S. (2006). Detection of animal reservoirs of tick-borne zoonoses in Europe. Int. J. Med. Microbiol., 296, 129.
Pangrácová, L., Derdáková, M., Pekárik, L., Hviščová, I., Vichová, B., & Stanko, M. (2013). Ixodes ricinus abundance and its infection with the tick-borne pathogens in urban and suburban areas of Eastern Slovakia. Parasit Vectors, 6, 238.
Rizzoli, Annapaola, Silaghi, Cornelia, Obiegala, Anna (2014). Ixodes ricinus and Its Transmitted Pathogens in Urban and Peri-Urban Areas in Europe: New Hazards and Relevance for Public Health. Front Public Health, 2, 251.
Krebs, C.J. (2013). Population Fluctuations in Rodents. Chicago, London: University of Chicago Press.
Mihalca, Andrei D. & Sándor, Attila D. (2013). The role of rodents in the ecology of Ixodes ricinus and associated pathogens in Central and Eastern Europe Front. Cell. Infect. Microbiol., 3, 56.
Randolph, S.E. (2004). Tick ecology: processes and patterns behind the epidemiological risk posed by ixodid ticks as vectors. Parasitology, 129, 37-65.
Mircean, V., Kalmar, Z., Mircean, M., Gyorkel, A., Vitos, E., & Dumitrache, M.O. (2014). The role of cervids (Cervus elaphus) in the ecobiology of some tick-borne diseases. Parasites & Vectors, 7(1), 2.
Mavin, S., Hopkins, P.C., MacLennan, A., Joss, A.W.L., & Do, H.Y. (2009). Urban and rural risks of Lyme disease in the Scottish Highlands. Scott. Med. J., 54(24), 1258.
Fabri, Nannet D., Sprong, Hein, & Hofmeester, T.R. (2021). Wild ungulate species differ in their contribution to the transmission of Ixodes ricinus-borne pathogens. Parasites & Vectors, 14, 360.
Zeman, P., & Benes, C. (2014). Peri-urbanisation, counter-urbanisation, and an extension of residential exposure to ticks: a clue to the trends in Lyme borreliosis incidence in the Czech Republic. Ticks Tick Borne Dis., 5, 907.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2022 Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
