Особливості перебігу бешихи

В. П. Борак

doi:10.11603/bmbr.2706-6290.2021.4.12753

Автор(и)

В. П. Борак Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України

DOI:

https://doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.4.12753

Ключові слова:

бешиха, інтоксикація, рецидиви, ступінь тяжкості хвороби, клінічні форми

Анотація

Резюме. Бешиха вважається однією з найбільш неприємних та небезпечних хвороб, яка в більшості викликається бактеріальною інфекцією та проявляється у вигляді запалення шкірних покривів різної інтенсивності та симптомів ендогенної інтоксикації. Вчасне виявлення захворювання та призначення патогенетично обґрунтованого лікування є запорукою успіху в лікуванні даної патології.

Мета дослідження – встановити особливості перебігу сучасної бешихи.

Матеріали і методи. При дослідженні використано дані літературних джерел та опрацьовано 147 історії хвороб з архівних документів. Групи порівняння були зіставними за віком, статтю, за локалізацією запального вогнища, за кратністю захворювання, за тяжкістю перебігу захворювання, сезонністю. У роботі ми дотримувалися клінічної класифікації бешихи за В. Л. Черкасовим. Отримані дані обробляли на персональних комп’ютерах за допомогою пакета прикладних програм EXCEL-2003.

Результати. Хворих поділили на три групи: з первинною, із рецидивною та повторною бешихою. Серед хворих переважали жінки. Найбільша кількість пацієнтів госпіталізована влітку та весною – 47 хворих, літом – 73, восени – 15 і взимку – 12, тобто в літньо-осінньому періоді бешихове запалення розвивається більше, ніж у три–чотири рази частіше (81,6 %), порівняно із зимово-весняним (18,3 %). За кратністю захворювання поділ такий: первинна бешиха – 101 (68,7 %) осіб, значно переважає над іншими формами, рецидивна – 30 (20,5 %) і повторна – 16 (10,8 %). Ступінь тяжкості хвороби у 58,5 % обстежуваних був середньо-тяжким. Серед клінічних форм еритематозну форму діагностовано у 49,7 % хворих, еритематозно-бульозну – у 24,5 %, еритематозно-геморагічну і бульозно-геморагічну – в 25,8 %.

Висновки. Бешиха частіше спостерігалася у жінок, мала чітку літньо-осінню сезонність. Реєструється переважно первинна бешихова інфекція, еритематозна форма значно частіше за геморагічні. Перебіг середньої тяжкості превалює над легким і тяжким. Найчастіше запальний процес уражає нижні кінцівки. У клінічній картині вирізняється інтоксикаційний синдром. Ускладнення розвиваються зрідка, причому тільки локальні.

Посилання

Ilyina NI Zakhlebaeva VV [Modern course of erysipelas.Infectious Infectious Diseases in the practice of an internist: modern aspects]. Sumy State med un-ty. 2014;4(78): 39-42. Ukrainian.

Nikolov VV, Andreichin MA, Kopcha VS, Vasilyeva NA. [Pathomorphological and pathohistochemical characteristics of erysipelas]. Klin imunol alergol infektol. 2015;1: 9-12. Russian.

Bartholomeeusen S, Vandenbroucke J, Truyers C, Buntinx F. Epidemiology and comorbidity of erysipelas in primary care. Dermatol. 2007;215: 118-22.

Druml W, Heinzel G, Kleinberger G. Amino acid kinetics in patients with sepsis. Amer ical Journal of Clinical Nutrition. 2001;73: 908-13.

Goettsch WG, Bouwes-Bavinck JN, Herings RMC. Burden of illness of bacterialcellulitis and erysipelas of the leg in the Netherlands. J Eur Acad Dermatol Venereol. 2006;20: 834-9.

Hirschmann JV, Raugi GJ. Lower limb cellulitis and its mimics: part I. Lower limb cellulitis. J Am Acad Dermatol. 2012;67: 163-75.

Vuopio-Varkila J. Factors predisposing to acute and recurrent bacterial non-necrotizing cellulitis in hospitalized patients: a prospective case-control study. Clin Microbiol Infect. 2010;16: 729-34.

Siljander T, Karppelin M, Vahakuopus S. Acute bacterial, nonnecrotizing cellulitis in Finland: microbiological findings. Clin Infect Dis. 2008;46: 855-61.