ПРОГНОЗУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ БАРІАТРИЧНИХ ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАНЬ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ КОМОРБІДНИМ ПЕРЕБІГОМ ОЖИРІННЯ У ПОСТПАНДЕМІЧНИЙ ПЕРІОД

Анотація

Резюме. В усьому світі за різними даними від 650 млн до 2 млрд дорослих осіб мають надмірну масу тіла або ожиріння, що досягає рівня епідемії. Індекс маси тіла (ІМТ) понад 27 кг/м² асоціюється з високим ризиком летальності та виникненням коморбідних патологій, зокрема атерогенної дисліпідемії, артеріальної гіпертензії (АГ), цукрового діабету 2 типу (ЦД2), тромбоемболії, печінкового стеатозу та ін. У контексті глобальної пандемії COVID-19, ожиріння, ймовірно, є ключовим фактором виникнення ускладнень та летальних випадків захворювання за умови коморбідних АГ та ЦД2.

Мета дослідження – проаналізувати можливість розробки оптимальної моделі прогнозування ефективності баріатричних оперативних втручань у пацієнтів з ожирінням і цукровим діабетом 2 типу (ЦД2) та/або артеріальною гіпертензією (АГ) на основі анамнестичних, клінічних, лабораторних та генетичних предикторів.

Результати. Зміна способу життя та консервативне лікування ожиріння мають короткотривалий ефект, оскільки людина перебуває у постійній боротьбі з природними гомеостатичними процесами, які спрямовані на протидію зниженню маси тіла. Рецидив ожиріння у таких пацієнтів спостерігається у 95 % випадків. Тому згідно з рекомендаціями Міжнародних асоціацій ендокринологів, пацієнтам з ІМТ більше 40 кг/м², а також при ІМТ від 35,0 до 39,9 кг/м² та метаболічному синдромі показано проведення хірургічного лікування ожиріння з застосуванням міні-інвазивних технологій. Водночас, ряд проблем баріатричних лапароскопічних втручань залишаються невирішеними, оскільки вони є інвазивними та асоціюються з ризиками, що пов’язані з власне операцією, загальним наркозом та післяопераційним періодом відновлення. Як альтернатива лапароскопічного втручання була запропонована інноваційна хірургічна технологія – рентгенендоваскулярна баріатрична емболізація артерій шлунка (БЕА). Проте показання для використання БЕА є нечіткими, особливо при коморбідному перебігу ожиріння, немає зрозумілих алгоритмів та інструкцій для її застосування. Крім того, в Україні не проводилися комплексні дослідження короткотермінової, проміжної та віддаленої ефективності БЕА у пацієнтів з ожирінням та коморбідною патологією, що обґрунтовує необхідність розробки математичної моделі прогнозування та порівняння її ефективності з класичними баріатричними лапароскопічними операціями.

Висновки. В Україні не проводилися комплексні дослідження короткотермінової, проміжної та віддаленої ефективності БЕА, що обґрунтовує необхідність розробки оптимальної моделі прогнозування ефективності класичного баріатричного лапароскопічного оперативного втручання – регульованого бандажування шлунка та інноваційного – БЕА у пацієнтів із коморбідним ожирінням у пост­пандемічний період на основі анамнестичних, клінічних, лабораторних та генетичних предикторів.