ЗМІНИ БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ І ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СЕРЦЯ ВИСОКО- І НИЗЬКОСТІЙКИХ ДО ГОСТРОЇ ГІПОКСИЧНОЇ ГІПОКСІЇ ЩУРІВ РІЗНОЇ СТАТІ ПРИ ІММОБІЛІЗАЦІЙНОМУ СТРЕСІ
DOI:
https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681X.2018.v0.i3.9583Ключові слова:
стрес, щури, резистентність до гіпоксії, пероксидне окиснення ліпідів, антиоксидантна система, електрокардіограмиАнотація
Вступ. Визначення механізмів ушкоджувального впливу стресу на серце в осіб з різною реактивністю може сприяти розробці індивідуальних методів корекції.
Метадослідження – визначити вплив іммобілізаційного стресу на зміни пероксидного окиснення ліпідів, антиоксидантного захисту та показники електрокардіограм у щурів різної статі з високою і низькою стійкістю до гіпоксії (ВГ та НГ).
Методи дослідження. Стрес моделювали 4 рази шляхом одногодинної іммобілізації щурів спинкою донизу з інтервалом 24 год. У серці визначали концентрацію дієнових і трієнових кон’югатів, шиффових основ, ТБК-активних продуктів, активність супероксиддисмутази, каталази. Реєстрували електрокардіограми.
Результати й обговорення. У контрольних ВГ самців, порівняно з НГ, виявлено нижчу активність процесів пероксидного окиснення ліпідів, вищу активність супероксиддисмутази, у ВГ самиць порівняно з НГ – більше продуктів пероксидного окиснення ліпідів, супероксиддисмутази, меншу активність каталази. Іммобілізація призвела до розвитку окиснювального і карбонільного стресу, більше в самців порівняно із самицями. При дослідженні електрокардіограм тільки за умов стресу у ВГ самиць збільшились амплітуда зубця R, відхилення SТ відносно ізолінії, у НГ зросла частота серцевих скорочень, зменшилася тривалість інтервалів RR і QTc.
Висновки. Інтервальна іммобілізація щурів призводить до окиснювального та карбонільного стресу в серці, але механізми його розвитку залежать від стійкості до гіпоксії і статі. При іммобілізаційному стресі зміни на електрокардіограмах відмічено тільки в самиць.